Рішення № 40404920, 01.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/6122/14 Головуючий 1-ї інст. - Поліщук Т.В.

Справа № 643/19107/13-ц Суддя доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: про захист честі, гідності

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Піддубного Р.М., Даниленка В.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі і гідності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі і гідності.

Обґрунтовуючи позові вимоги послалась на те, що з 18 січня 2002 року по 25 листопада 2010 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 Від шлюбу народилось двоє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У липні 2011 року ОСОБА_1 придбав для проживання ОСОБА_2 та їх дітей квартиру по АДРЕСА_1. Колишній чоловік приходив в нову квартиру коли забажає, приходив напідпитку, кожного разу погрожував залишити без житла, іноді бив.

Оскільки знущання над нею, ОСОБА_2, не припинялись, вона вимушена була з 31 серпня 2013 року орендувати квартиру та виїхати з квартири по АДРЕСА_1.

Після зміни місця проживання відповідач продовжує знущатися над нею шляхом розсилання зухвалих наклепів. Так, на адресу Служби у справах дітей Московського району м. Харкова було направлено 2 листи з яких вбачається, що діти завжди голодні, не вмиваються, ОСОБА_2 пиячить, залишає дітей без нагляду і взагалі, крім шкоди, дітям нічого не надає. Також зазначив, що вона позбавила його спілкування з дітьми. В подальшому зазначені листи ОСОБА_1 було направлено до Московського районного відділу освіти, а далі до школи, де вчиться донька, і до дитячого садочку, внаслідок чого адміністрація вказаних закладів відноситься до неї з підозрою.

Просить суд захистити її честь і гідність, зобов'язавши ОСОБА_1 принести їй вибачення за наклеп та зобов'язати його направити лист до Управління служб по справах дітей Московської районної у м. Харкові ради з зізнанням, що він написав суцільну неправду.

Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 принести ОСОБА_2 вибачення за наклеп. Зобов'язано ОСОБА_1 направити лист до Управління служби у справах дітей Московського району з зізнанням, що раніше він писав суцільну неправду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд з посиланням на вимоги ст. 297, ч. 3 ст. 277 ЦК України виходив з того, що інформація викладена у заявах ОСОБА_1, які були направлені до Служби у справах дітей Московської районної в м. Харкові, є недостовірною та такою, що принижує честь та гідність позивача. Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження достовірності інформації, яку виклав у листах до Служби у справах дітей Московської районної в м. Харкові ради.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 297 ЦК України встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Московської районної в м. Харкові ради було направлено 2 заяви з приводу вжиття заходів реагування до ОСОБА_2 внаслідок неналежного виховання та утримання дітей.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що звертаючись до Служби у справах дітей Московської районної в м. Харкові ради, відповідач реалізував конституційне право, передбаченого ст. 40 Конституції України, а метою таких звернень було вжиття відповідних заходів до позивача у зв'язку з неналежним, на думку заявника, утриманням та вихованням дітей, а не поширення інформації, що принижую честі та гідність позивача.

Доказів, які б доводили, що зазначені звернення ОСОБА_1 мотивовані цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача, останньою не надано. Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що подачу заяв ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Московської районної в м. Харкові ради було викликано не наміром перевірити факти та вжити відповідні заходи реагування.

Судова колегія не приймає до уваги посилання позивача щодо фактичного мешкання дітей та ухилення відповідача від сплати аліментів, оскільки у суді першої інстанції на вказані обставини ОСОБА_2 не посилалась як на підставу своїх позовних вимог.

За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про доведеність позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене, оцінив всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення районного суду та постановлення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова скасувати, ухвалити нове.

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі і гідності - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -