Вирок № 40404902, 05.09.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21448/13-к

Провадження №: 1-кп/752/66/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2014 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мазура Ю.Ю.,

за участю секретарів Тіткової І.Ю., Боженка В.І.,

прокурорів Барановського Д.Є., Збаравської Н.В.,

адвоката ОСОБА_1,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 42013110010000669 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рубіжне Луганської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого: вироком Обухівського районного суду Київської області від 22.03.2010 року за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, іспитовий строк 2 роки, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, тимчасово непрацюючого, має на утриманні дітей ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого: вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27.11.2008 року за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, іспитовий строк 2 роки, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2, будучи раніше судимим, маючи не зняту і непогашену судимість, перебуваючи на іспитовому строку, вчинив новий злочин за наступних обставин: 31.07.2010 року приблизно о 23.00 годині, разом із ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, біля АЗС «Лукойл», що по вул. Червонопрапорній, 158/1 в м. Києві, з метою вчинення хуліганських дій, за попередньою домовленістю зустрілися з потерпілим ОСОБА_4, при цьому, не бажаючи бути впізнаними, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, пов'язали собі на обличчя власні футболки. Реалізуючи злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_2, згідно відведеної йому злочинної ролі, під приводом, нібито, з'ясування місця знаходження його матері, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_4 В цей час ОСОБА_3 спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходились поруч та підтримували злочинні дії ОСОБА_2 З метою припинення хуліганських дій ОСОБА_4, зробив останнім словесні зауваження. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не зважаючи на зроблені їм зауваження, продовжували свої хуліганські дії, вперто не бажаючи їх припинити, стали висловлюватися в адресу ОСОБА_4 брутальною лайкою. В подальшому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, проявляючи особливу зухвалість, перебуваючи у громадському місці, нанесла удар лівою рукою в обличчя потерпілому, а потім ще один удар рукою в область голови, від отриманих ударів ОСОБА_4 впав на землю, а ОСОБА_2, ОСОБА_3, та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, стали наносити йому удари руками та ногами в різні частини тіла, завдавши при цьому потерпілому тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_2, після вчинення хуліганських дій, помітивши, що з кишені шортів потерпілого ОСОБА_4, під час нанесення останньому тілесних ушкоджень, випав мобільний телефон у чохлі. Не зважаючи на те, що потерпілий спостерігає за своїми речами, ОСОБА_2, відкрито викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_4, а саме чохол до мобільного телефону вартістю 25 гривень, в якому знаходилась сім картка мобільного оператора зв'язку «Київстар» вартістю 25 гривень та мобільний телефон марки «Нокіа N-73», вартістю 850 гривень, в якому знаходилась сім картка мобільного оператора зв'язку «Лайф» вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 12 гривень, піднявши їх з землі. Відкрито викравши вищевказане чуже майно, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину з викраденим втік, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 937 гривень.

Також судом визнано доведеним, що ОСОБА_3, будучи раніше судимим, маючи не зняту та непогашену судимість, перебуваючи на іспитовому строку, 31.07.2010 року, знаходячись спільно зі своїми знайомими ОСОБА_5 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, біля АЗС «Лукойл», що по вул. Червонопрапорній, 158/1 в м. Києві, з метою вчинення хуліганських дій, за попередньою домовленістю зустрілися з потерпілим ОСОБА_4, при цьому, не бажаючи бути впізнаним пов'язали собі на обличчя власні футболки. Реалізуючи злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_2 згідно відведеної йому злочинної ролі, під приводом, нібито, з'ясування місця знаходження його матері, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_4 В цей час ОСОБА_3 спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, знаходились поруч та підтримували злочинні дії ОСОБА_2 З метою припинення хуліганських дій, ОСОБА_4 зробив останнім словесні зауваження. Проте, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не зважаючи на зроблені їм зауваження, продовжуючи хуліганські дії, стали висловлюватися в адресу ОСОБА_4 брутальною лайкою. В подальшому особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, проявляючи особливу зухвалість, перебуваючи у громадському місці, нанесла удар лівою рукою в обличчя ОСОБА_4, а потім ще один удар рукою в область голови, від отриманих ударів потерпілий ОСОБА_4 впав на землю, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, стали наносити йому удари руками та ногами в різні частини тіла, завдавши ОСОБА_4 тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за ч. 2 ст. 296 КК України та ч.1 ст. 186 КК України, визнавав частково, а в повному обсязі визнав наприкінці судового розгляду. При цьому, пояснив суду, що того вечора зустрівся зі своїми друзями ОСОБА_3 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, розповів їм, що його матір образив співмешканець ОСОБА_4, вона була у синцях та попросив, щоб вони пішли з ним разом на зустріч з ОСОБА_4, оскільки, той може показати, де його мати зустрічається з ОСОБА_6, і разом з ними йому буде спокійніше. Для того, щоб їх обличчя потім не впізнали вони одягли на себе свої майки. Підійшовши до АЗС «Лукойл», ОСОБА_2 спитав у потерпілого ОСОБА_4 де його мама, а той сказав, що він не знає. Тоді підійшла особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та також спитала де матір ОСОБА_2, на що потерпілий штовхнув особу, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та образив нецензурними словами, із-за чого сталася бійка, під час якої у потерпілого випав телефон. Обвинувачений почав кричати, щоб хлопці зупинились, а коли ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження почали відбігати, він швидко підібрав телефон, щоб не бачили хлопці, після чого наздогнав їх біля авто ринку. Наступного дня вранці він продав на станції метро «Харківська» мобільний телефон, а гроші потратив на власні потреби. Крім того, сказав, що завдану шкоду потерпілому відшкодували.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав частково, не погодившись з кваліфікацією злочину. Ним були надані наступні покази: він за попередньою змовою, разом з ОСОБА_2 та особою, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, біля АЗС «Лукойл», що по вул. Червонопрапорній, 158/1 в м. Києві, зустрілися з ОСОБА_4 При цьому, не бажаючи бути впізнаним пов'язали собі на обличчя власні футболки. Почалася сварка, під час якої, особа, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, кулаками наносила удари потерпілому ОСОБА_4, Сам ОСОБА_3 з його слів, наніс лише один удар потерпілому. ОСОБА_2 же у цей час стояв і нікого не бив. Після бійки потерпілий пішов. Як ОСОБА_2 взяв мобільний телефон потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_3 не бачив.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 та часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3, їх винуватість підтверджується показами свідка ОСОБА_8, який був допитаний судом та пояснив, що ним була отримана заява потерпілого ОСОБА_4, про те, що по вул. Заболотного останнього побили троє невідомих, одного з яких він знає наглядно, оскільки, потерпілий зустрічався з його мамою. Потерпілий заявив, що вони зустрілись, його побили і забрали в нього мобільний телефон. ОСОБА_8, взяв пояснення у трьох затриманих, тиску на них ніякого не було, були лише розбіжності в показах щодо мобільного телефону, а саме хто його брав, все інше затримані визнавали.

Також, свідок ОСОБА_9, суду пояснив, що він проводив оперативно розшукові заходи для встановлення осіб, які побили людину, а саме потерпілого ОСОБА_4 та забрали в нього мобільний телефон біля АЗС «Лукойл». Після затримання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та особи, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, ОСОБА_9, відібрав пояснення, в яких затримані зізнавались, що побили людину. На затриманих не здійснювали тиску ні фізичного, ні психічного, у злочині вони зізнавалися добровільно.

Крім того, в ході судового слідства, була допитана свідок ОСОБА_10, яка підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті та пояснила суду, що близько 3-х років тому у неї, з колишнім співмешканцем виник конфлікт. ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_10, яка згодом звернулася до обвинуваченого, щоб він поспілкувався з ОСОБА_4, аби надалі такого не траплялось. Після конфлікту з ОСОБА_2, вона зустрілася з ОСОБА_4, у останнього на обличчі було два синці, останній розповів, що під час конфлікту з обвинуваченим, у нього випав мобільний телефон і що його не знайшли.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що 31.07.2010 року о 21-00 годині їй зателефонував обвинувачений ОСОБА_2 та розповів, що ОСОБА_6 побив їхню матір і те, що у нього є бажання розібратись з кривдником. Зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зрозуміло, що конфлікт стався з ініціативи потерпілого.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать також протоколи слідчих дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, які були досліджені судом, зокрема:

Протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_4, в ході якої останній підтвердив свої показання, які давав раніше. (т. 1 а.с.63-66).

Протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_12 в ході якого останній підтвердив свої показання, які давав раніше та вказав, що сааме ОСОБА_2 був тією особою у якої він придбав мобільний телефон "Нокіа Н- 73"(т.1 а.с.110-112).

Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 21.09.2010 (т.1 а.с.167-170).

Висновком судово-медичної експертизи №414/і від 19.08.2010, згідно якої ОСОБА_4 було спричинено, тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани у і правій надбрівній ділянці хвоста брови; синців: на повіках обох очей; на задній і поверхні правої вушної раковини; у правій лобно-тім'яній ділянці; на передній та І задній поверхнях лівої вушної раковини; у лівій потиличній ділянці; на передній та І задній поверхнях лівої вушної раковини; у лівій потиличній ділянці; на передній І поверхні грудної клітки справахгю навкологрудинній лінії в проекції 3-4 ребер: садна: І у правій потиличній ділянці; на передній поверхні лівої в\шної раковини в проекції 1 завитка, які відносяться до Легких тілесних ушкоджень, що спричинило ; короткочасний розлад (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (т. 1 а.с.77-79).

Протоколом виїмки від 07.08.2010 у ОСОБА_12 мобільного телефону моделі «Нокіа N-73» ІМЕІ: НОМЕР_1 ( т.1 а.с.89).

Протоколом огляду від 20.09.2010 вилученого у ОСОБА_12 мобільного телефону (т.1 а.с.90-92).

Долученим до справи речовим доказом, а саме вилученим 07.08.2010 у ОСОБА_12 мобільним телефоном моделі "Нокіа Н-73" ІМЕІ: НОМЕР_1 (т.1 а.с.93).

Протоколом огляду місця події від 05.08.2010 (т. 1 а.с.37-42).

Протоколом огляду від 05.08.2010 (т. 1 а.с.43-45).

Протколом огляду від 20.09.2010 вилучених у ОСОБА_4 предметів (т. 1 а.с.46-48).

Долученими до справи речовими доказами, а саме вилученими 05.08.2010 у ОСОБА_4 пластикова картка для зберігання сім картки НОМЕР_2 та картонна коробка стартового пакету "Київстар" з інструкцією (т. 1 а.с.49).

Протоколом явки з повинною ОСОБА_2 від 06.08.2010 (т. а.с.21).

Протоколом явки з повинною ОСОБА_3 від 06.08.2010 (т. 1 а.с. 27).

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 визнається винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296 КК України, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчиненими групою осіб. Також у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, у відкритому викраденні чужого майна (грабіж).

Таким чином, ОСОБА_3 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчиненими групою осіб.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини злочину, роль у вчиненні інкримінованих правопорушень, його особу - те, що він посередньо характеризується за місцем проживання, раніше судимий, вчинив правопорушення в період іспитового строку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, його молодий вік, виховання не в повній сім'ї.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_2, відповідно до ст.ст. 67, 66 КК України, судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, роль у вчиненні інкримінованого правопорушення, його особу - те, що він посередньо характеризується за місцем проживання, раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3,. відповідно до ст.ст. 67, 66 КК України, судом не встановлено.

Зважаючи на прийняття та набрання чинності 18.04.2014 року Закону України «Про амністію в 2014 році», підлягає задоволенню клопотання обвинувачених ОСОБА_2, та ОСОБА_3, про звільнення їх від покарання на підставі вищезазначеного Закону, з наступних підстав.

Так, згідно ст. 2 Закону, звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджені за будь які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.

Як визначено в ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінального провадження наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.

На підставі викладеного суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_2, ОСОБА_3, покарання у межах санкції статті, а саме:

ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі, застосувавши правила ст. 70 КК України, призначивши покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та з урахуванням вимог ст. 71 КК України, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 22.03.2010 року.

ОСОБА_3, покарання в межах санкції ч.2 ст.296 КК України у виді позбавлення волі та з урахуванням вимог ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27.11.2008 року.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, Законом України «Про амністію у 2014 році», суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 186 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 296 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 - 3 (три) роки позбавлення волі .

Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 22.03.2010 року та остаточно призначити міру покарання у виді 5 (п'яти ) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році», як такого, що на день набрання чинності Закону, відбув більше половини строку покарання призначеного судом.

Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою - скасувати.

У зв'язку із звільненням ОСОБА_2, від відбування покарання у виді позбавлення волі, негайно звільнити засудженого з-під варти в залі суду.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва 27.11.2008 року та призначити остаточну міру покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Речові докази по справі:

- вилучені 05.08.2010 року у ОСОБА_4 пластикова картка для зберігання сім картки з НОМЕР_2 та картонна коробка стартового пакета , «Київстар» з інструкцією, які знаходяться на відповідальному зберігання у потерпілого ОСОБА_4 (т.1 а.с.49-50) - залишити за належністю;

- вилучений 07.08.2010 у ОСОБА_12 мобільний телефон моделі «Nоkіа N-73» ІМЕІ: НОМЕР_1 з батареєю живлення ВР-6М Nоkіа 3.7 НОМЕР_3 знаходяться на відповідальному зберігання у потерпілого ОСОБА_4 (т.1 а.с.93-194) - залишити за належністю.

Копію вироку негайно після проголошення вручити учасникам процесу та направити в СІЗО.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.

Суддя Ю.Ю.Мазур