Постанова № 40404051, 03.09.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 вересня 2014 р. Справа № 802/2324/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни ,

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

позивача: Роздобудько П.В., Федчук Р.П.

відповідача: Романович С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна Джус Україна"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось з адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Аграна Джус Україна» (далі - ТОВ «Аграна Джус Україна», позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0011131501 від 05.05.2014 р. та №004382203 від 16.05.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів в ході проведення позапланових виїзних документальних перевірок ТОВ «Аграна Джус Україна» з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по взаємовідносинах з ФГ «ЛАН-ЛВП», за жовтень 2013 року та листопад 2013 року. Перевіркою встановлено, що позивачем на порушення норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) завищено рядок 17 Декларації з ПДВ за жовтень 2013 року та листопад 2013 року.

За результатами перевірок складено акти від 18.04.2014 р. № 1018/1501/37695570, від 08.05.2014 р. №1167/2203/37695570 та прийнято податкові повідомлення-рішення №0011131501 від 05.05.2014 р. та №004382203 від 16.05.2014 р.

Позивач не погоджується з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, та просить їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями та просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях, і наполягає на тому, що при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Аграна Джус Україна» та прийнятті оскаржуваних рішень податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграна Джус Україна» як юридична особа зареєстроване 08.07.2011 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 37695570) та взято на податковий облік Вінницькою ОДПІ з 11.07.2011 року (реєстраційний № 66111).

На підставі направлення від 05.04.2014 р. № 974/1501, Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, в особі головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Гоцою Артемом Олеговичем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аграна Джус Україна» з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по взаємовідносинах з ФГ «ЛАН-ЛВП». Перевіркою встановлено, що позивачем на порушення:

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України завищено рядок 17 Декларації з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 666666,67 грн.;

- п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України завищено рядок 19 Декларації з ПДВ за жовтень 2013 року на суму на суму 666666,67 грн.

За результатами проведеної перевірки позивача було складено відповідний Акт № 1018/1501/37695570 від 18.04.2014 р. На підставі згаданого акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011131501 від 05.05.2014 р.

На підставі направлення від 07.05.2014 року № 1186/22, Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, в особі заступника начальника відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Гусем Валерієм Васильовичем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аграна Джус Україна» з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФГ «ЛАН-ЛВП». Перевіркою встановлено, що позивачем на порушення норм ПК України завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року.

За результатами проведеної перевірки позивача було складено відповідний Акт № 1167/2203/37695570 від 08.05.2014 року та встановлено порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України. На підставі згаданого акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004382203 від 16.05.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2107 131 грн.

Перевірками встановлено, що між позивачем та ФГ «ЛАН-ЛВП» було укладено договір поставки № 18.10.2013 від 18.10.2013 року. Згідно з умовами договору фермерським господарством було здійснено поставку яблук на загальну суму 4 000 000,00 грн. Згідно умов договору приймання товару по кількості та якості проводиться на території Покупця. Доставка здійснюється за рахунок Продавця.

Одним з видів господарської діяльності, якими займається позивач, є виробництво фруктових і овочевих соків (10.32. КВЕД 2010). Сировиною для здійснення виробництва фруктових соків є свіжі фрукти, тому в процесі здійснення вказаного вид господарської діяльності між ФГ «ЛАН ЛВП» (Продавець) та TOB «Аграна Джус Україна» (Покупець) було укладено договори на постачання яблук свіжих №18.10.2013 від 18/10/2013 р.

На виконання вказаного договору протягом жовтня-листопада 2013 року позивач отримав від ФГ «ЛАН ЛВП» товар (яблука свіжі) на загальну суму 3942469,68 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 657078,28 грн.), що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі.

В свою чергу, позивачем здійснено оплату придбаного товару на загальну суму 4 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 666666,67 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями.

Податковий кредит в сумі 666666,67 грн. було сформовано на підставі податкових накладних, виданих ФГ «ЛАН ЛВП», до форми і змісту яких жодних зауважень з боку відповідача не висловлено.

Отриманий товар було використано позивачем у господарській діяльності для виробництва соку яблучного, що підтверджується документами про передачу ТМЦ на виробництво, аналізом та картками рахунку 20.1.1, 63.1.1 та 26.1.

Таким чином, між позивачем та ФГ «ЛАН-ЛВП» існували правовідносини, які характеризувалися саме систематичним постачанням яблук за узгодженими параметрами, а відтак видача довіреності для отримання ТМЦ не була обов'язковою.

Проте, відповідач дійшов висновку про те, що ФГ «ЛАН-ЛВП» проведено операції по надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту контрагентам - покупцям, що не мають реального товарного характеру.

Даний висновок відповідача ґрунтується на наступних складових:

- не надання позивачем в процесі перевірки «Журналу обліку вантажів, що надійшли» за типовою формою № М-1;

- не надання «Довіреностей на одержання матеріальних цінностей» за типовою форма № М-2;

- за результатами перевірки встановлено, що ФГ «ЛАН-ЛВП» завищено податкові зобов'язання по податку на додану вартість по скороченій декларації на загальну суму 23066651 грн. за період лютий 2011р. - грудень 2013р., в тому числі за жовтень в сумі 2621547 грн.;

- відсутність на ФГ «ЛАН-ЛВП» достатніх: земельних ділянок для вирощування сільськогосподарської діяльності в обсягах, які відображені в поданій звітності по ПДВ, матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності; трудових ресурсів.

Так, податковий орган вказує на те, що згідно отриманих відповідей на запити стало відомо, що ФГ «ЛАН-ЛВП» протягом 2013 року не вирощувало яблук, а наявних у розпорядженні земель взагалі не достатньо для вирощування яблук у кількості 10 тис. т. Протягом 2013 року у підприємства відсутня будь-яка с/г техніка, яка б надавала можливість збирати врожай.

Крім того, перевіряючими встановлено відсутність сертифікату на товар, який є обов'язковим документом під час поставки яблук відповідно до умов договору та встановлено, що проплата коштів здійснювалась авансовими платежами, тоді як договором передбачено протилежно інший порядок розрахунку.

З метою надання додаткових доказів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень податковим органом було надіслано запит до Управління ДАІ МВС України у Вінницькій області з проханням надати інформацію щодо власників транспортних засобів та марку автомобілів за наданим вибірковим переліком номерних знаків, зазначених у товарно - транспортних накладних. Так, 28.07.2014 року було надано відповідь, з якої вбачається, що із зазначених 20 номерних знаків, 5 виявилось номерними знаками належними легковим автомобілям (ВАЗ, Сітроен, УАЗ) та напівпричепу.

Суд критично оцінює доводи відповідача з огляду на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, усі документи, які підтверджують реальні зміни в діяльності товариства, мають характер первинних документів.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким, чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку на додану вартість за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України суд зазначає, що для формування податкового кредиту існує декілька підстав, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбаченні законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товари мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Первинні документи, якими оформлені операції поставки яблук несортових від ФГ "ЛАН-ЛВП" позивачу складені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем не надано будь-яких доказів нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами з огляду на наведені критерії.

Відповідність господарських операцій з вказаним контрагентом меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первиними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договір, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, видаткові накладні, акти прийомки сировини, журнал обліку транспортних засобів, що поставляють сировину.

Як свідчать матеріали справи в обґрунтування спірних податкових повідомлень-рішень відповідач в акті перевірки посилається на акт Жмеринської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №12/22/35155317 від 03.02.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки фермерського господарства «ЛАН-ЛВП» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.

Однак, суд вважає, що дані підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих повідомлень-рішень, не є належним, оскільки обмеження права платника податку на податковий кредит з посиланням на невиконання зобов'язань іншими платниками податку по ланцюгу постачання, є неправомірним.

Право платника податку на податковий кредит не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок, оскільки позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови.

Щодо не надання Журналу обліку вантажів, що надійшли та довіреностей на одержання матеріальних цінностей, суд зазначає наступне.

Форма М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли» затверджена наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р. Однак, зазначений наказ не пройшов державної реєстрації в порядку, встановленому Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», а відтак не є джерелом права, обов'язковим до застосування.

За таких обставин відсутній нормативно-правовий акт, який встановлює обов'язковість ведення зазначеного Журналу. В свою чергу відсутність нормативного врегулювання виключає сам факт такого правопорушення.

Згідно п. 13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

У абзаці 3 п. 13 зазначеної Інструкції вказано, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Як роз'яснено Міністерством фінансів України в листі № 053-2930 від 05.03.2002р., відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, без довіреності може здійснюватися відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій).

Крім того, відповідач вважає порушенням не надання до перевірки сертифікатів якості товару. Однак, такий висновок відповідача є неправомірним, оскільки сертифікати якості не належать до кола документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік. Суд також критично оцінює посилання відповідача на відсутність у розпорядженні ФГ "ЛАН-ЛВП" достатньої кількості земельних ділянок, оскільки договір не містить умови поставки яблук саме власного виробництва. Інше суб'єктом владних повноважень не доведено.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами представників сторін, так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З аналізу вказаної статті можна дійти висновку, що в спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є відповідач, а тому суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Пунктом 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Тобто відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З матеріалів справи суд вбачає, що за звернення до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір на загальну суму 487,20 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума сплачена відповідно до платіжного доручення №2974 від 02.06.2014 року.

Таким чином, за правилами розподілу судових витрат відшкодуванню підлягають саме понесені судові витрати, а не повна сума, яка б підлягала сплаті.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 05.05.2014р. №0011131501 та від 16.05.2014р. №0004382203.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна Джус Україна" судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна