Рішення № 40402955, 10.09.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

10 вересня 2014 року справа № 927/1069/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі",

вул. Глібова, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 18870,22грн.

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: Кіфік О.М. (довіреність № 01-07/1841 від 04 грудня 2013 року),

відповідач: не з'явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" подано позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 21377,61грн., з яких 15008,71грн. сума основної заборгованості за період з 01 жовтня 2012 року по 30 квітня 2014 року, 5073,33грн. сума пені, 353,89грн. сума 3% річних та 941,68грн. сума інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води №118 від 01 жовтня 2010 року.

У судовому засіданні 30 липня 2014 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач виклав заперечення на позов та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні судом було оголошено перерву.

05 серпня 2014 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначено наступне. Позивач у період з 01 жовтня 2012 року по 30 квітня 2014 року надавав послуги з постачання теплової енергії до приміщення за адресою: АДРЕСА_2. Споживачами теплової енергії в даному приміщенні у вказаний період є: ФОП ОСОБА_3 (договір №242), ФОП ОСОБА_1 (договір №118), Управління юстиції (приміщення РАГСу) (договір №014) та ЗАТ "Ніфар" (договір №310) - за окремим засобом обліку. Дане приміщення обладнано приладом обліку теплової енергії марки МВТ-ЗМ заводський номер 10152, занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за № У1057-09 та пройшов держповірку 26 листопада 2010 року, наступна повірка - не пізніше ніж 26 листопада 2014 року, що засвідчує відбиток клейма Держповірителя на паспорті на даний лічильник. Даний документ засвідчує відповідність та справність зазначеного засобу обліку та пригодність до використання та застосування його показників до розрахунків між сторонами. На час укладення договору відповідачу було відомо, що облік теплової енергії проводиться по приладах, змонтованих в окремому приміщенні в підвалі будівлі за вищезазначеною адресою, який є єдиним в будівлі та є загальнобудинковим. Прилад обліку теплової енергії був встановлений в будівлі ще до 2005 року і до дати виходу з ладу засобу обліку на підставі акту від 21 вересня 2010 року, як встановлено в рішенні господарського суду від 20 грудня 2011 року по справі № 5028/10/105/2011 між тими ж сторонами і про той же предмет спору, але за інший період заборгованості. При укладенні договору №118 у відповідності до додатку №1 до договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться згідно до встановленого теплолічильника на будівлю. Відповідач отримав інформацію, в яких саме випадках розрахунки проводяться між сторонами відповідно до показів лічильника (постійно), або по тарифу за квадратний метр (тільки у випадку відсутності довідки або виходу з ладу лічильника тепла). У відповідності до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року "Про затвердження правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" №630 передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу). Згідно п. 39 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" споживач теплової енергії має право повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору. Представник позивача пояснив, що оскільки лічильник тепла на будівлю по АДРЕСА_2 був встановлений Головним Управлінням юстиції в Чернігівській області, то саме його представниками щомісячно передавались акти огляду теплолічильника та в присутності представників ГУЮ в Чернігівській області перед опалювальним сезоном засоби обліку теплової енергії вводились в експлуатацію. Окрім того, представник позивача вважає, що слід критично віднестись до наданої відповідачем довідки з Ніжинського МБТІ, яка не має вихідного номера, дати, не визначає, на який конкретно запит вона дана, що дана довідка видана з перевищенням повноважень МБТІ, оскільки ця установа не визначає окремо опалювальну площу кожного власника окремого приміщення, що знаходиться у будинку.

05 серпня 2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи, зокрема, з наступного. 01 жовтня 2010 року з позивачем укладено договір на теплопостачання приміщення площею 39,8 кв.м. в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_2. Рішенням господарського суду Чернігівської області по справі №5028/10/105/11 від 20 грудня 2011 року встановлено, що 21 вересня 2010 року тепловий лічильник у будівлі за адресою: АДРЕСА_2 було виведено з експлуатації, тому розрахунок плати за поставлену теплову енергію здійснювався відповідачем по тарифу за 1 кв.м. площі. Відповідач вважає, що оскільки тепловий лічильник було виведено з експлуатації, довідки про спожиту теплову енергію до 20-го числа поточного місяця ним не подавались, рахунки на оплату послуг ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" не виставляло, відповідач й надалі розраховувся за поставлену теплову енергію по договору №118 згідно тарифу за 1 кв.м. площі. Відповідачу не було відомо про встановлення та введення в експлуатацію теплового лічильника в жовтні 2012 року. Відповідач вважає, що оскільки принципова схема теплового пункту відсутня, проект на вузол обліку, погоджений з енергопостачальною організацією та Територіальним органом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології (ТО ЦОВМ) не виготовлявся, підписання акта представниками енергопостачальної організації, споживача і ТО ЦОВМ, його затвердження в установленому порядку не здійснювалось то введення в експлуатацію теплового лічильника в будівлі за адресою: АДРЕСА_2 є таким, що протирічить Наказу Міністерства палива та енергетики від 14 лютого 2007 року №71 "Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж". Окрім того, відповідач стверджує, що ним подавалась до ТОВ "НіджинТеплоМережі" заява про проведення перерахунку вартості теплової енергії згідно встановлених тарифів за кв.м. опалювальної площі, відповіді на яку відповідач не отримав. Також відповідач зазначив, що рахунків на оплату він не отримував та про суму нарахувань не знав. Крім того, факт відключення інших приміщень будівлі від централізованого опалення не підтверджено належними доказами; приміщення по АДРЕСА_2 має недоліки в підготовці до опалювального сезону; тепловий пункт обладнаний в приміщеннях належних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, лічильник тепла розміщено в окремій кімнаті, а технологічне обладнання (засувки, труби різного діаметру довжиною понад 50м.) в торговому залі. Відповідач вважає, що неврахування всіх вищезазначених обставин при проведенні розрахунку вартості послуг згідно показів лічильника свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 05 вересня 2014 року розгляд справи відкладався.

В письмових поясненнях від 21 серпня 2014 року відповідач підтримав свої заперечення на позовну заяву, зокрема, зазначивши, що договір на теплопостачання приміщення від 01 жовтня 2010 року укладено при відсутності приладів обліку теплової енергії, оплата за послуги теплопостачання проводилась відповідачем за 1 кв.м. опалювальної площі, нарахування вартості теплової енергії за показами самовільно встановленого та поламаного лічильника є незаконним.

Представник позивача у судовому засіданні 28 серпня 2014 року та письмових поясненнях №01-07/525 від 28 серпня 2014 року, зокрема, зазначив, що відповідач володів інформацією, що будівля, яку він придбав у власність обладнана централізованою системою опалення, яка є спільною для всіх споживачів будинку, що облік теплової енергії проводиться по приладах, змонтованих в окремому приміщенні в підвалі будівлі за адресою: АДРЕСА_2, який є єдиним в будівлі та є загальнобудинковим. Прилад обліку теплової енергії був встановлений в будівлі ще до 2005 року. При укладанні договору у відповідності до додатку № 1 до договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води сторони передбачили, що розрахунки проводяться згідно до встановленого теплолічильника на будівлю. Щомісячно на юридичну адресу споживача надавались рахунки та вручались особі, яка представлялась секретарем відповідача і повідомляла, що особисто передасть рахунок керівнику. Договором на постачання теплової енергії не встановлено порядку вручення рахунків та відсутня обов'язкова умова для оплати - наявність рахунку, тому обов'язок на отримання рахунку також покладено на відповідача, який міг при бажанні самостійно отримувати в бухгалтерії підприємства рахунок. Жодних заяв щодо неотримання рахунків споживач на адресу постачальника не подавав та не подавав зауважень щодо їх змісту та оформлення. Позивач вважає, що рахунки споживачем були отримані належним чином, зауважень з боку відповідача щодо надання послуг з теплопостачання не надходило, отже, позивачем належно виконано всі умови договору і відповідач повинен виконати свою частину зобов'язань та сплатити за отриману теплову енергію в повному обсязі.

Ухвалою від 28 серпня 2014 року суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму 2507,37грн., оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Позивач просить суд стягнути з відповідача 18870,22грн. боргу, в тому числі 13264,94грн. заборгованості за теплову енергію, 4498,24грн. пені, 315,40грн. три відсотки річних та 791,64грн. інфляційних втрат. Справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 28 серпня 2014 року було відкладено розгляд справи.

08 вересня 2014 року від відповідача через канцелярію суду надішли письмові пояснення, в яких відповідач підтримав свої заперечення, зокрема, зауваживши, що нарахування вартості теплової енергії за показами непридатного, самовільно встановленого лічильника, експлуатація якого заборонена є незаконним.

Представник позивача у судовому засіданні 10 вересня 2014 року та письмових поясненнях №01-07/525 від 10 вересня 2014 року підтримав позовні вимоги, зокрема зауваживши, що на час укладення договору відповідачу було відомо, що облік теплової енергії проводиться по приладах, змонтованих в підвальному приміщенні будівлі, лічильник є єдиним в будівлі та є загальнобудинковим. Прилад обліку теплової енергії первинно був встановлений в будівлі ще в 2002 році, з того часу на основі його показів і здійснювався облік теплової енергії по всій будівлі, в 2005 році лічильник було замінено, в 2012 році зміна лічильника було проведена знову. Вимагати від споживачів, які бажають замінити новим лічильником, той що вийшов із експлуатації, нового проекту вузла обліку, розробленого ліцензованою організацією та залучати до введення в експлуатацію представника Держповірителя та представника Держенергонагляду на заміну лічильника чинним законодавством не передбачено.

Відповідач представника у судове засідання 10 вересня 2014 року не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на дотримання розумного строку вирішення господарського спору, господарський суд доходить висновку про можливість у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу та вирішити спір за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд -

В С Т А Н О В И В :

01 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" (виробник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води №118 (далі -договір) (а.с. 7-13).

Згідно п. 1.1. договору виробник бере на себе зобов'язання виробляти і постачати споживачу теплову енергію для опалення та гарячу воду, а споживач зобов'язується сплачувати за надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений даним договором.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору тарифи на послуги на момент укладення договору №118 від 01 жовтня 2010 року становлять: опалення 674,70грн./1Гкал. або 14,17грн./1 кв. метр в опалювальний сезон; розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) - по факту, згідно показів теплолічильника на будівлю.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ніжинської міської ради №37 від 27 січня 2011 року "Про тарифи на послуги теплопостачання" та Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №50 від 03 лютого 2012 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію ТОВ "НіжинТеплоМережі" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення) становлять 873,40грн. га 1 Гкал (без ПДВ), відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №411 від 31 грудня 2013 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ТОВ "НіжинТеплоМережі" - 791,92грн. за 1Гкал (без ПДВ), Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №182 від 31 березня 2014 року "Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення) - 952,88грн. га 1 Гкал (без ПДВ).

Теплова енергія постачається споживачу для об'єктів, вказаних у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору на опалення та гаряче водопостачання (п. 2.1 договору).

Додатком №1 передбачено, що назва та адреса опалювального об'єкта: приміщення по АДРЕСА_2, площею 39,8 кв. метрів; що розрахунок проводиться згідно встановленого теплолічильника на будівлю, пропорційно площі. Довідку за використане тепло подавати в письмовій формі до 20 числа кожного місяця. При відсутності довідки або виходу з ладу лічильника - розрахунок по тарифу за 1 кв. метр.

Позивач на виконання умов вищезазначеного договору за період з 01 жовтня 2012 року по 30 квітня 2014 року надав послуги відповідачу на загальну суму 16086,64грн. та пред'явив відповідачу для оплати рахунки-фактури (а.с. 26-41).

Як зазначив представник позивача, оскільки договором не передбачено способу вручення рахунків на оплату послуг, дані рахунки направлялись відповідачу на адресу об'єкта теплопостачання: АДРЕСА_2, рахунки отримувала відповідальна особа секретар Проценко І.В., про що свідчить витяг із журналу реєстрації вихідної кореспонденції (а.с. 48-61).

Згідно п. 3.2.21 договору споживач зобов'язується щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника, в порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виробника по затвердженим тарифам. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Згідно п.п. 6.2.1 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються за такими розрахунковими одиницями:

На опалення:

- за 1 Гкал - при наявності приладів обліку теплової енергії, згідно з їх показаннями;

- за 1 кв. метр опалювальної площі в опалювальний сезон для житлових та нежитлових приміщень, при відсутності приладів обліку;

- за за 1 кв. метр опалювальної площі протягом року для житлових та нежитлових приміщень (абонплата).

Відповідно до п. 6.5 договору розрахунки згідно даного договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за звітним місяцем за фактично спожиту теплову енергію.

Приміщення по АДРЕСА_2 обладнано приладом обліку теплової енергії марки МВТ-ЗМ заводський №10152, занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за № У1057-09 та пройшов держповірку 26 листопада 2010 року, наступна повірка - не пізніше ніж 26 листопада 2014 року, що засвідчує відбиток клейма Держповірителя на паспорті на даний лічильник. Даний документ засвідчує відповідність та справність зазначеного засобу обліку та пригодність до використання та застосування його показників до розрахунків між сторонами (а.с. 117-120).

27 жовтня 2011 року, 03 жовтня 2012 року та 24 вересня 2013 року комісією у складі представників позивача, монтажної організації та споживача, відповідальних за експлуатацію системи тепло-споживання складені акти про прийняття в комерційну експлуатацію лічильника тепла МВТ-ЗМ заводський № 10152 в будівлі по АДРЕСА_2 (а.с. 113-115).

Тобто, в процесі споживання теплової енергії відповідачем за період з 01 січня 2013 року по 30 квітня 2013 року приміщення по АДРЕСА_2 було обладнано приладом обліку теплової енергії, який прийнятий в комерційну експлуатацію, і відповідач відповідно до умов договору №118 від 01 жовтня 2010 року повинен розраховуватись за теплову енергію згідно з показаннями даного приладу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати послуг, наданих у вказаний період, виконав частково в сумі 1077,93грн., що підтверджується розрахунковими документами від 29 січня 2013 року та від 03 січня 2014 року (а.с. 67,68). При цьому, по квитанції від 29 січня 2013 року 922,07грн. віднесено на погашення попередньої заборгованості, а 77,93грн. в рахунок погашення боргу за жовтень 2012 року.

31 липня 2014 року комісією в присутності відповідача обстежено систему опалення з метою уточнення опалювальних та неопалювальних площ та встановлено, зокрема, що в підвальному приміщенні, власником яких є ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 знаходиться розвідний колектор системи опалення та визначено діаметр та довжину труб вказаного колектору; що на будинок встановлено загальний лічильник тепла; власник лічильника Управління юстиції, про що свідчить відповідний акт (а.с. 162).

11 серпня 2014 року заступником директора з експлуатації було розраховано потужність випромінювання неізольованих трубопроводів в приміщенні магазину будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_2 (власники ОСОБА_4, ОСОБА_5) та визначено його частку в показах загального теплового лічильника, що становить - 9,87% (а.с. 153).

На цій підставі позивачем проведено уточнений розрахунок суми боргу за поставлену енергію за період з 01 жовтня 2012 року по 30 квітня 2014 року (а.с.149-151).

Отже, заборгованість відповідача за договором на постачання теплової енергії №118 від 01 жовтня 2010 року за період з 01 жовтня 2012 року по 30 квітня 2014 року становить 13264,94грн.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючі те, що матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 13264,94грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4498,24грн. пені за період з 02 січня 2014 року по 27 травня 2014 року, 315,40грн. 3% річних за період з 01 листопада 2012 року по 27 травня 2014 року та 791,64грн. інфляційних втрат за період з 01 листопада 2012 року по 27 травня 2014 року.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що споживач, який прострочив виконання таких зобов'язань повинен сплатити пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не передбачено угодою сторін але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно п. 7.3.3 договору споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п.6.5 даного договору - сплачує пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 4498,24грн. пені, 315,40грн. 3% річних та 791,46грн. інфляційних втрат.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеними обставинами справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з нього підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" (вул. Глібова, 1, м. Ніжин, 16600, р/р 26006300001650 в ПАТ "Банк "Демарк" м. Чернігів, МФО 353575, код 32750668) 13264,94грн. боргу, 4498,24грн. пені, 315,40грн. 3% річних, 791,46грн. інфляційних втрат та 1827,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В. Моцьор