Рішення № 40402651, 05.08.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 2/754/3895/14

Справа №754/3963/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2014 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.

за участю секретаря - Слободянюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» до ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення з гуртожитку без надання іншого житла, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Птахофабрика Київська» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення з гуртожитку без надання іншого житла. Позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Птахофабрика Київська» з 1993 року є власником гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із позивачем з 25.10.2011 року по 14.02.2014 року, ОСОБА_3 - з 23.02.2005 року по 15.01.2013 року. 25.02.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, у період шлюбу народився син ОСОБА_2. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебуваючи у трудових відносинах із позивачем вселилися до гуртожитку, що належить позивачу. Після закінчення трудових відносинах з позивачем, на його вимогу звільнити займану кімнату в гуртожитку, відповідачі відмовилися. У зв'язку із чим, позивач просить виселити відповідачів без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з викладених підстав. Пояснив, що відповідачі займали кімнату у гуртожитку, оскільки перебували у трудових відносинах, оплата відповідачів за проживання у гуртожитку не може бути підставою, яка породжує право на жилу площу.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити. Пояснили, що позивач не є власником гуртожитку, а тому звертатися із вказаним позовом не має право. Трудові відносини із позивачем були припинені за згодою сторін, а не за порушення трудової дисципліни, а поселення у кімнату на ліжкомісця відбувалось на підставі заяви працівників, яка передавалась коменданту.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Письмові матеріали справи містять заяву з проханням розгляд справи проводити у відсутність представника Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (а.с.91).

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 був зарахований 23 лютого 2005 року на посаду електромонтера Енергетичної служби ВАТ «Птахофабрика Київська», що підтверджується копією наказу № 113-к про прийом на роботу та копією трудової книжки.

15.01.2013 року відповідач ОСОБА_3 був звільнений із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України - звільнення за угодою сторін, що підтверджується копією наказу № 8- КУ. Відповідач в судовому засіданні пояснив, що звільнення з роботи було спричинено незадовільним розміром заробітної плати.

Як вбачається з копії наказу № 99-КП, 25.10.2011 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду коменданту гуртожитку житлово-комунального господарства ЗАТ «Птахофабрика Київська». Трудові відносини із позивачем відповідачка припинила 14.02.2014 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, для догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, про що свідчить копія наказу № 16 КУ про припинення трудових відносин. В судовому зсіданні відповідачка пояснила, що була змушена звільнитися з роботи, через велике навантаження.

25.02.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб, у період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 (а.с.63).

Сторонами в судовому засіданні не заперечувалась та обставина, що відповідачі проживали у кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих довідок, поселення відповідачів у гуртожиток було спричинено наявністю трудових відносин між позивачем та відповідачами. Ордер на вселення відповідачам не видавався, засідань правління та Профспілкового комітету ВАТ «Птахофабрика Київська» щодо надання жилої площі не проводилось та з даного питання не слухалось.

З письмових матеріалів справи вбачається, що 28.02.2014 року, після припинення трудових відносин, відповідачів було письмово повідомлено про добровільне виселення з гуртожитку, про що свідчать листи № 83, 84 (а.с. 68,69). Однак відповідачі вказані листи відмовилися отримати, про що свідчать письмові матеріали справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 ЖК України інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року у абз. 2 п. 22 роз'яснено, якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і з яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст. 132 ЖК України без надання іншого жилого приміщенням можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_2, а відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_3 (а.с.58, 60-61).

Посилання відповідачів про те, що позивач не є власником спростовується письмовими матеріалами справи, а саме копією рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2012 року, яким встановлено, що власником гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 є «Птахофабрика Київська» (а.с.56).

Враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та малолітня дитина ОСОБА_2 були поселені до гуртожитку через існування трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_3, які на момент розгляду справи припинені, суд прийшов до висновку, що відповідачі підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають стягненню судовий збір на користь позивача по 121 грн. 80 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 132 ЖК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» до ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення з гуртожитку без надання іншого житла - задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, з гуртожитку по АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІПН НОМЕР_2), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» судовий збір по 121 грн. 80 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий: