Постанова № 40402123, 02.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/682/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представників позивача Качур А.П., Потапенко Н.І., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат хлібопродуктів «Тальне» до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат хлібопродуктів «Тальне» звернулося з позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000232200 від 25.02.2014р., №0000232200 від 26.02.2014р., №0000262200 від 27.02.2014р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2014 року, оскільки вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка TOB «КХП «Тальне» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р., за результатами якої складено акт від 05.02.2014 №17/2201/36013669 (далі Акт).

Згідно висновків, викладених в Акті позивачем порушено вимоги:

- п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 та ст. 187 ПКУ у зв'язку з чим TOB «КХП» «Тальне» занижено податкове зобов'язання за лютий місяць 2013р. в сумі 121680 грн 00 коп.;

- ст. 134, ст. 149, ст. 152 ПКУ у зв'язку з чим TOB «КХП» «Тальне» заниженоподаткове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 973530 грн 00 коп.;ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

- в частині порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютної виручки, за що відповідно до ст. 4 зазначеного закону передбачено нарахування пені;

- ст. 1 Указу Президента України №319/94 від 19 червня 1994 року «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валових цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», статті 9 Декрету Кабінету Міністрів 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині порушення строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України та знаходиться за її межами станом на 01.04.2013 та 01.07.2013;

- п. 176.2 ст. 176 ПКУ, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сім утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011р. за №46/18784 за період перевірки з 01.01.2011 року по 30.06.2013р. встановлено недостовірне відображення даних у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за І, II, III, IV квартали 2011 року та І, II, III, IV квартали 2012 року стосовно сум нарахованого та виплаченого доходу, сум утриманого податку, відповідальність передбачена відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПКУ та статті 163-4 постанови Верховної Ради України PCP №8073-Х від 07.12.1984 Кодексу України про адміністративні правопорушення із зміна ми та доповненнями.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0000232200 від 25.02.2014р. за порушення ст. 134 ст. 149 ст. 152 Податкового кодексу України, у якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 973530 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 243383 грн 00 коп;

- №0000232200 від 26.02.2014р. за порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 121680 грн 00 коп. та штрафні санкції у розмірі 30420 грн 00 коп.;

- №0000262200 від 27.02.2014р. за порушення п. 198.1 ст. 198 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 121680 грн 00 коп.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень з підстав правомірного формування витрат та податкового кредиту позивачем.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з матеріалами справи, між TOB «КХП «Тальне» та ПП «Видавництво «Прессбол-2008» (продавець) укладені договори поставки від 26 жовтня 2012 року №539 та від 03 грудня 2012 року №151.

Згідно з п.1.1 зазначених договорів продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується прийняти та оплатити будівельні товари.

Згідно з п. 1.2 вказаних договорів загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у Специфікації, що є додатком до Договору.

Відповідно до п. 2.3 зазначених договорів датою передання товару вважається дата вручення товару представнику покупця, що має при собі довіреність та підтверджується товарною накладною.

Відповідно до специфікації №1 від 03.12.2012р., що є додатком до договору №151 від 03.12.2012р. продавець зобов'язався продати та поставити, а покупець оплатити та прийняти товар: шпала С-56-2 КБ; підкладка КБ-50/65; резинова підкладка ЦП-638; резинова прокладка ОП; болт закладний; гайка М22; шайба пружинна двохвиткова; шайба плоска, втулка ізолююча, болт клемний, клема проміжна, всього на загальну суму 449000 грн 00 коп., у т. ч. ПДВ 74833 грн 33 коп.

Відповідно до специфікації №1 від 26.10.2012р., що є додатком до договору №539 від 26.10.2012р. продавець зобов'язався продати та поставити, а покупець оплатити та прийняти товар: верхній шар Біполь ЕКП сланець 4,0 мм сірий; нижній шар Біполь ХПП 3,5 мм; праймер бітумний 20 кг; пісок; цемент М400, всього на загальну суму 281078 грн 96 коп. у т. ч. ПДВ 46846 грн 49 коп.

ПП «Видавництво «Прессбол-2008» на товар зазначений у специфікаціях №1 від 03.12.2012 та від 26.10.2012р. виписані податкові накладні №14 від 04.12.2012р. на загальну суму 449000 грн 00 коп. у т.ч. ПДВ 74833 грн 33 коп. та №226 від 29.10.2012р. на загальну суму 281078грн 98 коп. у т.ч. ПДВ 46846 грн 49 коп. Вказані податкові накладні TOB «КХП «Тальне» включено до податкового кредиту в січні 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, однією із підстав невизнання податковим органом правомірності формування податкового кредиту за вказаними податковими накладними є наявність станом на 30.06.2013 року по TOB «КХП «Тальне» дебіторської заборгованості в сумі 730078 грн 96 коп. по взаємовідносинам з ПП «Видавництво Прессбол-2008».

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до частини другої пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків мас право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з матеріалами справи, ні під час проведення перевірки, ні до заперечень на акт перевірки TOB «КХП «Тальне» не було надано документів, які б свідчили про отримання та використання в господарській діяльності товарів, придбаних у ПП «Видавництво «Прессбол-2008».

Водночас як встановлено судом першої інстанції та зазначено апелянтом в апеляційній скарзі, 08.05.2013 припинено державну реєстрацію ПП «Видавництво ПРЕССБОЛ-2008».

Наведений факт свідчить про те, що позивач, надаючи первинні документи суду першої інстанції для підтвердження отримання товарів від ПП «Видавництво «Прессбол-2008», жодним чином не навів обґрунтованих пояснень щодо записів в обліку станом на час перевірки наявної дебіторської заборгованості, що свідчить про те, що за умови проведеної оплати позивача від ПП «Видавництво «Прессбол-2008» станом на 30.06.2013 року товари поставлені не були.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень №0000232200 від 26.02.2014р. та №0000262200 від 27.02.2014р., оскільки належних та допустимих доказів, що підтверджували б правомірне формування податкового кредиту, позивач не надав.

Що стосується правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000232200 від 25.02.2014р. за порушення ст. 134 ст. 149 ст. 152 Податкового кодексу України, у якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 973530 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 243383 грн 00 коп., то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Зокрема, що стосується правомірності включення до витрат виплату роялті ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (ліцензіат) та громадянином ОСОБА_4 (ліцензіар) укладено ліцензійний договір з №332 від 31.12.2010р.

Згідно п.1.2. вказаного договору ліцензіар, який володіє правом власності на зареєстровану торгівельну марку (знак для товарів і послуг) «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка засвідчена свідоцтвом України на знак для товарів та послуг НОМЕР_1, за винагороду надає ліцензіату дозвіл на використання знака (ліцензію) при виробництві та розповсюдженні товарів, що визначені у п. 1.7 цього договору, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 4.2 ліцензіат зобов'язаний сплачувати ліцензіарові винагороду за використання знака у вигляді щомісячних платежів на картковий рахунок, що зазначений в реквізитах сторін, в розмірі і в строк, що встановлені у додатку №1 до цього договору.

Згідно додатку №1 до вказаного договору зазначено графік платежів, у якому щомісячний розмір винагороди за місяць використовування знаку становить 120000 грн 00 коп.

В матеріалах справи наявні копії актів надання послуг №4 від 30.04.2011р, №5 від 30.05.2011р., №6 від 30.06.2011р., №7від 30.07.2011р. №8 від 30.08.2011р., №9 від 30.09.2011р. №10 від 30.10.2011р., №11 від 30.11.2011р., №12 від 30.12.2011р., з використання торгівельної марки (знаку для товарів і послуг) «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Разом з тим, відповідно до умов договору поставки №01/11 від 04 січня 2011 року, укладеного між TOB Виробнича компанія «Полипак ЛТД» (постачальник) та позивачем (покупець) постачальник зобов'язується поставити на адресу покупця товар: вироби поліпропіленові плетені та іншу продукція, а покупець прийняти та оплатити цю продукцію , асортимент, кількість, ціна якої вказані в рахунках - фактурах постачальника або специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації №1 до зазначеного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця , а покупець прийняти та оплатити товар, зокрема мішок торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» (король 1) у кількості 60 000 шт.

Згідно умов договорів поставки від 04 січня 2011р., 10 січня 2011р., від 16 серпня 2012р., від 10 вересня 2012р. укладених між позивачем (постачальником) та контрагентами (покупцями) постачальник зобов'язаний передати, а покупець прийняти й оплатити на умовах даного Договору наступний товар: борошно пшеничне українського походження, в мішках, з логотипом торгова марка «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Суд апеляційної інстанції вважає, що наведені обставини свідчать про правомірність включення до складу витрат виплату позивачем роялті на підставі ліцензійного договору від 31.12.2010 року № 332, укладеного між ним та громадянином ОСОБА_4

Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем не обґрунтовано встановлення розміру ліцензійних платежів. Щодо цієї заяви, суд апеляційної інстанції зауважує, що законодавчо встановлених вимог до розмірів встановлення ціни на інтелектуальну власність немає, а тому посилання податкового органу щодо необґрунтованості розміру ліцензійних платежів та як наслідок завищення позивачем витрат, судом не приймається.

При цьому, апелянт в апеляційній скарзі вказує, що надання послуг не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до норм чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції щодо цієї заяви зауважує, що чинним законодавством не встановлено обов'язків перелік первинних документів, які повинні бути складені на підтвердження надання послуг при укладенні та виконанні ліцензійного договору.

Разом з тим, що стосується включення до витрат списання убутку сировини, то у даному випадку, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Позивач на підтвердження правомірності дій щодо списання убутку сировини надав суду акт зачистки № 8 від 25 липня 2011 року (а.с. 101, том 2).

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, згідно з матеріалами справи, на момент проведення перевірки, позивачем не будо надано податковому органу документів для підтвердження показників, на підставі яких здійснено розрахунок убутку сировини.

Як вбачається з акту перевірки, з метою витребування таких документів, Тальнівською ОДПІ було підготовлено та вручено посадовим особам товариства запит від 27.01.2014 № 66/23-22-22-053. Проте таких документів в подальшому позивачем теж не було надано - ні податковому органу, ні під час розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки наведене свідчить про відсутність правового підтвердження правомірності списання убутку сировини, то суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, а саме: правомірність списання позивачем витрат в сумі 1 263796,00 грн

Окрім того, щодо правомірності позивачем віднесення витрат на поліпшення основних засобів до складу витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що у І кв.2011 р., II-ІV кв. 2011 р. та 2012 р. TOB «КХП «Тальне» до складу витрат звітних (податкових) періодів включено суми витрат на поліпшення основних засобів в межах розрахованих 10% , зокрема за І кв.2011 р. - 155,3 тис. грн. II-ІV кв.2011 р. - 335,8 тис. грн та 2012 р. - 1097,7 тис. грн

Згідно вимог п. 146.11 та 146.12 ст.146 Податкового кодексу України ліміт для обліку витрат на ремонт розраховується як 10% сукупної балансової (залишкової) вартості основних засобів, які підлягають амортизації, станом на початок податкового звітного періоду (тобто на початок року).

Балансова вартість основних засобів, інших необоротних та матеріальних активів, відповідно до п. 14.1.9 ст. 14 ПКУ - це сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Відповідно до п. 146.19 ст. 146 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, далі - Кодекс) у разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов'язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об'єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абз. другим п. 146.11 та п. 146.12 ст. 146 Кодексу, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об'єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується.

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця.

Тобто, відповідно до норм Податкового кодексу України розрахунок 10% ліміту повинен здійснюватись виходячи тільки із сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації.

Судом встановлено, що балансова вартість груп основних засобів становила (згідно балансу товариства) на

- 01.01.2011 р. - 2139,0 тис. грн (підтверджується додатком до декларації з податку на прибуток К1/1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів». В свою чергу, як вбачається з даного Розрахунку товариством розраховується 10% ліміт з суми 10 401 092 грн - які є орендованими, перебувають на балансі орендодавця та вартість яких не повинна включатись до 10% ліміту.

- 01.01.2012 р. - 2261,0 тис. грн (підтверджується балансом товариства за 2012 рік, в якому позивач самостійно визначає балансову вартість основних засобів; а 10% ліміт розраховується з суми 10 976 886 грн).

Таким чином, ТОВ «КХП «Тальне» має право включити до складу витрат відповідного звітного (податкового) періоду, витрати на ремонт основних засобів: за 2011 р. в сумі 213,9 тис. грн(2139,0*0,1); 2012 р. в сумі 226,1 тис. грн (2261,0*0,1).

Різниця між сумою ліміту витрат на поліпшення основних засобів, яку задекларовано товариством та визначено в ході перевірки складає: 826,2 тис. грн за 2011 р. (за даними платника 1040,1 тис.грн, за даними перевірки 213.9 тис.грн); 871,6 тис.грн. за 2012 р. (за даними платника 1097,7 тис.грн, за даними перевірки 226.1 тис.грн).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із розрахованого ліміту до складу витрат платником включено суми в розмірі: 155,3 тис.грн за І кв.2011 p.; 335,8 тис.грн за II-ІV кв.2011 р.; 1097,7 тис.грн за 2012 р.

Таким чином, з огляду на викладене, податковим органом правомірно встановлено факт завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в розмірі 1148,8 тис. грн в т.ч. за II-ІV кв.2011 р. 277,2 тис. грн, за 2012 р. 871,6 тис. грн.

З огляду на наведене, зокрема підтвердження належними та допустими доказами донарахування податковим органом податкового зобов'язання по податку на прибуток лише на суму 618 058 грн, у тому числі: за основним платежем 494446 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями 123612 грн, суд апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000232200 від 25.02.2014р., у якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 973530 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 243383 грн 00 коп, підлягає скасуванню в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі за основним платежем 479084 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 119771 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2014 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0000232200 від 25.02.2014р. в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 598 855 грн, у тому числі: за основним платежем 479084 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 119771 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат хлібопродуктів «Тальне» судовий збір у розмірі 194 (Сто дев'яносто чотири) грн 88 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлений 04.09.2014 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.