Постанова № 40402120, 02.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1497/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Острочуба Б.В., представника відповідача Геращенка С.А., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лентер" до Київської міжрегіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лентер" з позовом до Київської міжрегіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100250003/2013/000011/2 від 18.12.2013 року та стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надміру сплаченого податку на додану вартість та мита в розмірі 47266 грн. 39 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року позов задоволено.

Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2013 року позивач пред'явив до митного оформлення на Київську міжрегіональну митницю Міндоходів товар (сушарки для білизни), придбані у компанії GIMI S.P.A., Італія згідно додаткової угоди № 21 від 12.12.2013 до контракту № 18-А від 05.06.2012, інвойсу №3591 від 12.12.2013, міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) № 2561.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відповідну вантажну митну декларацію (надалі - ВМД) в якій задекларував товари:

- cушарки для білизни JOLLY (синьо-біла), арт. GМ4003 - 1056 шт. торгівельної марки GIMI, виробника GIMI S.P.A. - Італія, країна виробництва - Італія;

- cушарки для білизни JOLLY (червоно-біла), арт. GМ4003 - 1026 шт. торгівельної марки GIMI, виробника GIMI S.P.A. - Італія, країна виробництва - Італія;

- cушарки для білизни JOLLY (цвітна), арт. GМ4003 - 600 шт. торгівельної марки GIMI, виробника GIMI S.P.A. - Італія, країна виробництва - Італія;

- cушарки для білизни Dinamik 20, арт. GМ00128 - 120 шт. торгівельної марки GIMI, виробника GIMI S.P.A. - Італія, країна виробництва - Італія

Окрім ВМД №100250003/2013/019730 від 17.12.2013року позивач також подав митному органу декларацію митної вартості до якої додав документи, що підтверджують вартість задекларованого товару, а саме контракт № 18-А від 05.06.2012; додаткова угода № 21 від 12.12.2013р.; інвойс №3591 від 12.12.2013р.; переклад інвойсу №3591 від 12.12.2013р.; пакувальний лист №0112503/005 від 12.12.2013р.; переклад пакувального листа № 01112503/005 від 12.12.2013р.; Origin declaration до інвойсу № 3591 від 12.12.2013р.; довідка про транспортні витрати вих. № 37/16-13 від 12.12.2013р.; міжнародна товарно-транспортна накладна (СMR) № 2561.

Після проведення відповідачем процедури консультації та розгляду товаросупровідних документів ним було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару.

Після коригування митної вартості товару позивач скористався правом на випуск товару у вільний обліг шляхом надання фінансових гарантій відповідно до вимог п. 7 ст. 55 Митного кодексу України (надалі - МК України) декларацією від 19.12.2013р. № 100250003/2013/019762.

В подальшому на вимогу Київської міжрегіональної митниці позивачем також було надано видаткову накладну № 9267 від 03.10.2012р.; податкову накладну № 711 від 27.09.2013; лист-повідомлення про відмову надання калькуляції ціни товару від постачальника; переклад листа-повідомлення про відмову надання калькуляції ціни товару від постачальника; експортна декларація № 13ITQХJ11T0071746E3.

Як вбачається з рішення, митний орган вирішив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що надані документи для підтвердження митної вартості не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України та неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу. Крім того, в рішенні зазначено, що при визначенні митної вартості за методом 2-б застосована наявна інформація по митній вартості на аналогічні товари (МД № 100250002/2013/40851 від 30.09.2013р., № 100250000/2013/19251 від 26.11.2013р.).

Не погоджуючись із рішеннями митного органу, позивач оскаржив до суду рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. 2).

Статтею 57 глави 9 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК України.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

Як визначено у частині 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, визначено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості посадові особи, що здійснюють такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірному визначенні митної вартості товарів. Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків може включати інші заходи, передбачені законодавством України з питань державної митної справи. Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

Згідно з матеріалами справи, приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що декларант не надав у повному обсязі митному органу разом з декларацією митної вартості та іншими документами витребувані документи.

Водночас в оскаржуваному рішенні вказується на факти, які вплинули на коригування, а саме використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п. 2 ст. 58 МК України), однак не зазначено, які відомості не надано та, що саме не підтверджується документально.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також витребування цим органом всього переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, рішення відповідача щодо застосування 2-б методу визначення митної вартості товару є протиправним.

Водночас в апеляційній скарзі відповідач не вказав конкретних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Водночас що стосується посилання відповідача на відсутність підтвердження оплати перевезення вантажу, то судом, зокрема, встановлено наступне.

Для підтвердження оплати перевезення позивачем надано копію договору транспортного експедирування № 17/13 від 14.06.2013p., копію заявки № 81/13/п від 10.12.2013 р. до даного договору, в якій зазначено номер автомобіля, що здійснював перевозку. Номер даного автомобіля відповідає номеру автомобіля, що зазначений у СМР № 2561 (є в матеріалах справи). Також, надано платіжне доручення № 875 від 20.12.2013 р. на підтвердження оплати за перевезення вантажу. Сума зазначена в заявці № 81/13/п від 10.02.2013 р. та в платіжному дорученні № 875 від 20.12.2013 р. є рівними, але більшими ніж у довідці № 37/16-13 від 12.12.2013 p., яка надавалась до митного органу під час митного оформлення, оскільки в заявці і платіжному дорученні зазначається загальна вартість перевезення, а при визначенні митної вартості, згідно пп. 5, п. 10, ст. 58 Митного кодексу України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. В даному випадку у довідці № 37/16-13 від 12.12.2013 р. зазначається вартість перевезення до кордону України.

Разом з тим, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач посилався на митну декларацію № 100250000/2013/19251 від 26.11.2013 р. як підставу для підняття митної вартості по аналогічним товарам. Між тим, за даною митною декларацією позивач розмитнював товари без збільшення митної вартості, проте сушарки JOLLY арт. GM 4003 (по яким збільшили митну вартість оспорюваним Рішенням) митною декларацією № 100250000/2013/19251 від 26.11.2013 р. взагалі не розмитнювались, а інші товари розмитнювались без збільшення митної вартості. Дана обставина підтверджується, зокрема додатковою угодою № 21 до контракту 18-А та інвойсом № 3591 від 12.12.2013 p., додатковою угодою № 19 до контракту 18-А та інвойсом № 3363 від 22.11.2013 p.

Таким чином, з огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає протиправним рішення про коригування митної вартості товару, оскільки правових підстав для збільшення митної вартості та застосування методу 2 б - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, немає.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині повернення надлишково сплачених сум, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині, оскільки позивачем не була дотримана процедура, передбачена розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364, зокрема в частині подання відповідної заяви до митного органу з наданням підтверджуючих документів, а тому суд не вбачає порушеного права позивача в даній частині позовних вимог.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2014 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми надміру сплаченого податку на додану вартість та мита в розмірі 47266 грн. 39 коп.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Лентер" суми надміру сплаченого податку на додану вартість та мита в розмірі 47266 (Сорок сім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 39 коп.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлений 04.09.2014 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.