Рішення № 40401512, 26.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 911/2651/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго", м. Вишневе Києво-Святошинського району

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Бровари

про стягнення 14951,22 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством "Київобленерго" (надалі позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення 14951,22 грн., з яких: 13617,33 грн. основного боргу, 473,34 грн. пені, 89,60 грн. 3% річних та 770,95 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання щодо оплати спожитої останнім електричної енергії за договором №220041928 про постачання електричної енергії від 05.10.2010 р. у лютому 2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 23.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2014 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 26.08.2014 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами суду від 04.07.2014 р. та 23.07.2014 р. явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

У п.п. 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 07400, АДРЕСА_1, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки копії винесених судом ухвал на вказану адресу та були повернуті поштовою установою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

встановив:

05 жовтня 2010 року між Закритим акціонерним товариством "А.Е.С. Київобленерго" (найменування якого було змінено на ПбАТ "Київобленерго", що підтверджується статутом останнього) (постачальник, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач, відповідач у справі) було укладено договір № 220041928 про постачання електричної енергії (надалі договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 5 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Розрахунковий період встановлено споживачу з 08 числа календарного місяця до 08 числа наступного місяця. Остаточний розрахунок - 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду (п. 1.1. та п. 2.1. додатку №4).

Згідно з п. 9.4. договору останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.

Сторонами належних доказів припинення дії договору до суду не подано, відповідно, дію вказаного договору продовжено до 31.12.2014 р.

Згідно п 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (із змінами та доповненнями), постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію в межах договірних величин та по ціні визначеній договором.

Між тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати використаної ним електричної енергії виконував неналежним чином, в зв'язку з чим за ним, як зазначає позивач, рахується заборгованість у сумі 13617,33 грн. за період користування електроенергією з лютого 2014 року по квітень 2014 року, що підтверджується рахунками-фактурами за активну електроенергію №9025844813 від 19.02.2014 р., №8405248538 від 26.03.2014 р. та №9027820811 від 17.04.2014 р. на суму 13617,33грн.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу до суду не подано.

Згідно з частиною першою ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Належних доказів сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі

9511,83 грн. суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед ПбАТ «Київобленерго» за договором № 220041928 від 05.10.2010 р. про постачання електричної енергії у розмірі 13617,33 грн., у свою чергу, відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості до суду не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії щодо сплати коштів за використану електроенергію у розмірі 13617,33 грн., а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13617,33 грн.. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 473,34 грн. пені, 89,60 грн. 3% річних та 770,95 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених у додатку № 4 «Порядку розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з приписами частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування пені має здійснюватися протягом шести місяців після настання прострочення по заборгованості за використану електроенергію за кожний місяць окремо.

З п. 1.1. підписаного між сторонами додатку № 4 до договору вбачається, що розрахунковий період встановлено споживачу з 08 числа календарного місяця до 08 числа наступного місяця, відповідно, прострочення по сплаті за активну електроенергію настає з 08 числа місяця наступного за розрахунковим.

У свою чергу, позивачем, як вбачається з розрахунку останнього, нараховано пеню на заборгованість, яка виникла у лютому 2014 року за період з 27.02.2014 р., що не відповідає вимогам чинного господарського законодавства.

Здійснивши перерахунок пені, за періоди з 08.03.2014 р. по 26.03.2014 р., з 03.04.2014 р. по 17.04.2014 р. та з 26.04.2014 р. по 30.05.2014 р. (періоди вказані у розрахунку позивача) за кожний місяць заборгованості окремо з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 04.03.2014 р. (що підтверджується витягом з інтегрованої бази даних ПАТ «Київобленерго»), суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну несплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 419,72 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3%річних, за період з 08.03.2014 р. по 30.05.2014 р., за кожний місяць заборгованості окремо з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 04.03.2014 р. (що підтверджується витягом з інтегрованої бази даних ПАТ «Київобленерго»), суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 89,60 грн. за несплату заборгованості задовольняє повністю, оскільки сума перерахунку суду більша суми розрахунку позивача.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, за період з 08.03.2014 р. по 30.05.2014 р., за кожний місяць заборгованості окремо з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 04.03.2014 р. (що підтверджується витягом з інтегрованої бази даних ПАТ «Київобленерго»), суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 770,95 грн. за несплату заборгованості задовольняє повністю, оскільки сума перерахунку суду більша суми розрахунку позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню 13617,33 грн. основного боргу, 770,95 грн. інфляційних втрат, 89,60 грн. 3% річних та 419,72 грн. пені, загалом 14897,60 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (юридична адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Київська, 2-Б; поштова адреса: 07403, Київська область м. Бровари, вул. Вокзальна, 10; код ЄДРПО України 23243188) - 13617 (тринадцять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 33 коп. заборгованості, 419 (чотириста дев'ятнадцять) гривень 72 коп. пені, 89 (вісімдесят дев'ять) гривень 30 коп. 3% річних, 770 (сімсот сімдесят) гривень 95 коп. інфляційних втрат та 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) гривень 45 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін