Постанова № 40400456, 02.09.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2014 р. Справа № 903/429/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Дворський В.М.

від відповідача 1 - не з'явився

від відповідача 2 - Собковський С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ТзОВ "Галичина-Табак" на рішення господарського суду Волинської області від 18.06.14 р. у справі № 903/429/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина - Табак"

до Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси"

про заборону виробництва і продаж продукції з неправомірно використаним позначенням

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.06.2014 року у справі № 903/429/14 (суддя Кравчук А.М.) в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків викладених в рішенні обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що маркування горілки "ІНФОРМАЦІЯ_1" "Вільна Класична" із застосуванням додаткових, не зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року словесних та інших елементів позначення у спосіб, настільки схожий на той, в який маркує свою горілку ТОВ "НВП "Гетьман" - Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна, що призводить до її копіювання, змішування з іншим виробником та до введення в оману споживачів. Також зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував чи відповідає етикетка відповідачів при маркуванні горілки "ІНФОРМАЦІЯ_1" "Вільна Класична" позначенню зареєстрованому ЗТП за свідоцтвом НОМЕР_1 та чи знак за Свідоцтвом № НОМЕР_1 та комбіноване позначення Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна тотожним або схожими настільки, що їх можна сплутати.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач-1 відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача відсутнє право захисту знаку для товарів і послуг Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна, оскільки позивач не надав жодних доказів, які б засвідчили належність йому права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна, чи права на її захист. З урахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав викладені у відзиві заперечення на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2014 року у справі № 903/429/14 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ "Галичина-Табак" звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою, в якій просить:

1. Вилучити за місцем знаходження у ПАТ "Люботинський завод "Продтовари" та ТОВ "Міжрегіональні ресурси" виявлену всю алкогольну продукцію "ІНФОРМАЦІЯ_1" "Вільна Класична", виготовлену та введену у цивільний оборот з неправомірно використаним позначенням та знищити таку продукцію;

2. Заборонити відповідачу 1 ПАТ "Люботинський завод "Продтовари" при виробництві та реалізації горілки "ІНФОРМАЦІЯ_1" додатково наносити будь-які словесні та будь-які окремі інші елементи позначення на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Свідоцтвом на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року;

3. Заборонити відповідачу 2 ТОВ "Міжрегіональні ресурси" реалізовувати горілку "ІНФОРМАЦІЯ_1" з додатково нанесеними будь-якими словесними та будь-якими окремими іншими елементами позначення знака для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Свідоцтвом на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року;

На думку позивача маркуванням відповідачами горілки "ІНФОРМАЦІЯ_1" "Вільна Класична" із застосуванням додаткових, не зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року словесних та інших елементів позначення у спосіб, настільки схожий на той, в який маркує свою горілку ТОВ "НВП "Гетьман" - Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна, що призводить до її копіювання, змішування з іншим виробником та до введення в оману споживачів.

Вирішуючи зазначений спір колегія суддів приймає до уваги наступне.

Статтею 154 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

Відповідно до статті 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

Згідно ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; зареєстрований знак - знак, на який видано свідоцтво; пріоритет заявки (пріоритет) - першість у поданні заявки.

За приписами статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

Відповідно до частин першої та другої статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим законом.

Частиною другою статті 157 ГК України встановлено, що використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Відповідно до ст. 61 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" № 12 від 17.10.2012 року, оскільки згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" з датою подання заявки на знак пов'язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак, у вирішенні питання про момент виникнення у власника свідоцтва на знак для товарів і послуг права забороняти його використання іншими особами господарському суду необхідно точно з'ясовувати дату подання заявки на знак і дату видачі відповідного свідоцтва.

Матеріалами справи стверджується, що 15.11.2013 року між позивачем та ТОВ Науково-виробниче підприємство "Гетьман" (замовник) укладено договір про виробництво й поставку алкогольних напоїв, відповідно до якого замовник доручає виконавцю здійснювати виробництво алкогольних напоїв, зокрема, горілки "ЕТНОС ПОЛІССЯ Оригінальна" згідно рецептури та технологічної інструкції, затвердженими Міністерством аграрної політики та продовольства України 10.10.2013 року, № 12970/6/99-99-21-02-15 (а.с. 14-22).

Згідно з п.1 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

25.07.2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" подано заявку № m2013 13201 про реєстрацію знака для товарів і послуг України - "ЕТНОС", "ПОЛІССЯ" (комбіноване) (а.с. 24-26).

Позивач в обґрунтування своєї позиції у справі вказує на те, що нещодавно йому стало відомо, що на ринку алкогольної продукції у Волинській області з'явився в продажі новий сегмент горілки з комбінованим позначенням "ІНФОРМАЦІЯ_1" "Вільна Класична", що насправді не відповідає зареєстрованому комбінованому позначенню для цього знаку для товарів і послуг, оскільки відповідачі здійснюють маркування своєї горілки із застосуванням додаткових словесних та інших елементів позначення, не відображених на картинці, зареєстрованій за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року, за відсутності розробленої у встановленому законом порядку рецептури, а тому, є копією позначення горілки Етнос "Полісся" Оригінальна. З етикетки та контр-етикетки цієї горілки "ІНФОРМАЦІЯ_1" "Вільна Класична" вбачається, що її замовником і продавцем є ТОВ "Міжрегіональні ресурси", виробником - ПАТ "Люботинський завод "Продтовари". При цьому, під час введення в господарський обіг зазначеної продукції відповідачами використовується етикетка, яка схожа на стільки, що її можна сплутати із етикеткою, розробленою на замовлення ОСОБА_4 та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман", і яка є промисловою власністю виробника.

08.04.2014 року позивачем на адресу відповідачів направлена вимога про припинення введення в оману споживачів, яка залишена без відповіді та задоволення (а.с. 36-37)

З наявного в матеріалах справи свідоцтва України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року, виданого Державною службою інтелектуальної власності за заявкою № m201308156 від 08.05.2013 року вбачається, що ним надано правову охорону як знаку для товарів і послуг комбінованому позначенню "ІНФОРМАЦІЯ_1". Право власності на зареєстрований знак належить ОСОБА_7.(а.с. 45-47).

Відповідно до ліцензійного договору № 11/12-01 від 11.12.2013 року, укладеного між ОСОБА_7 (ліцензіаром) та ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси"(ліцензіатом, ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі № 013996 від 06.07.2012 року, а.с. 52), ліцензіар надає ліцензіату на строк дій даного договору (до 31.12.2014 року, п. 5.1) на платній основі, виключну ліцензію на користування знаком для товарів та послуг, що охороняється свідоцтвом № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року, для позначення товарів, що виготовляються за замовленнями ліцензіата і реалізуються ним. Ліцензіат є ексклюзивним дистриб'ютором продукції, позначеної знаком для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території України (п. 1.1, 1.3 договору, а.с. 48-51).

Відповідно до ліцензійного договору № 13/12-01 від 13.12.2013 року, укладеного між ОСОБА_7 (ліцензіаром) та ПАТ "Люботинський завод "Продтовари" (ліцензіатом, ліцензія на виробництво алкогольних напоїв № 565322 від 24.01.2012 року, а.с. 57-59), ліцензіар надає ліцензіату на строк дії даного договору (до 31.12.2014 року, п. 5.1) на платній основі, не виключну ліцензію на користування знаком для товарів та послуг, що охороняється свідоцтвом № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року, для позначення товарів, що виготовляються та збуваються. Ліцензіат постачає продукцію, позначену знаком для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", виключно ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" на підставі відповідного договору поставки. (п. 1.1, 1.3 договору, а.с. 61-64).

14.04.2008 року Міністерством аграрної політики України затверджено рецептуру горілки "Вільна Класична", розроблену ПАТ "Люботинський завод "Продтовари".

Відповідно до ч.4 ст. 16 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів то послуг" використанням знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій репутації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що вирізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмінності знака.

Згідно п. 59 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" № 12 від 17.10.2012 року відповідно до пункту 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до названого реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Згідно ч. 5 ст. 16 ЗУ "Про охорону прав на знаки для товарів то послуг" встановлено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом.:

- зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

- позначення схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" № 12 від 17.10.2012 року з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати, зокрема, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем.

Частиною 2 п. 67 вищезгаданої постанови передбачено, що Державна реєстрація прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) засвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг, з видачею якого закон і пов'язує набуття відповідних прав. Отже, оскільки право інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) набувається з моменту відповідної реєстрації, то й договір про передання виключних майнових прав на такий об'єкт хоча й має виконуватися сторонами з моменту його підписання, але безпосередньо не надає новому власникові виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (торговельну марку), які переходять до нього лише з моменту здійснення державної реєстрації. Якщо така реєстрація не відбулася, особа, якій за договором передавалося право власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку), не набуває права власника за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази які б засвідчили належність позивачу права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна, чи права на її захист. В матеріалах справи є докази подання заявки на знак Етнос "ПОЛІССЯ", проте дана заявка була здійснена не позивачем, а ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гетьман", які не є сторонами по даній справі.

Згідно п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" № 12 від 17.10.2012 року вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи такі, як вилучення та знищення товарів і матеріалів, введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знарядь, що використовувалися для виготовлення таких товарів, здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що у зв'язку з відсутністю у позивача свідоцтва на знак для товарів та послуг Етнос "ПОЛІССЯ", у останнього відсутнє право захисту авторських прав, оскільки лише з видачею свідоцтва України на знак для товарів і послуг, закон пов'язує набуття відповідних прав.

Доводи апелянта стосовно введення в оману споживачів, у зв'язку з застосуванням відповідачем додаткових, не зазначених у Свідоцтві № НОМЕР_1 від 10.12.2013 року словесних та інших елементів позначення у спосіб, настільки схожий на той, в який маркує свою горілку ТОВ "НВП "Гетьман" - Етнос "ПОЛІССЯ" Оригінальна, не беруться судом до уваги, оскільки ТОВ "Галичина-Табак" не довів належними та допустимим доказами право на звернення до суду з вимогами до відповідачів, на захист авторських прав.

Також, враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції вірно відмічено безпідставність звернення позивача до суду з вимогою про заборону відповідачам при виробництві та реалізації горілки наносити будь-які словесні та будь-які окремі інші елементи позначення на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом (наявність повноважень, порушення права тощо).

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2014 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Галичина-Табак" № 179-01 від 25.06.14р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 18.06.2014 року у справі № 903/429/14 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.