Ухвала суду № 40397577, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8481/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Фактор Карт" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Дочірнє підприємство "Фактор Карт" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення від 16 січня 2012 року № 000012320.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Фактор Карт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10 липня 2009 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період 10 липня 2009 року по 30 вересня 2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт від 27 грудня 2011 року № 607/1-23-20-36555818.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема: пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.4 Порядку заповнення податкової накладної, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму - 94 567 грн., у тому числі по періодам: червень 2010 р. - 6167 грн., серпень 2010 р. - 6 000 грн., вересень 2010 р. - 6 167 грн., жовтень 2010 р. - 1400 грн., січень 2011р. - 3 000 грн., лютий 2011 р. - 5 667 грн., березень 2011 p. - 8 167 грн., квітень 2011 р. - 6 503 грн., травень 2011 p. - 12 330 грн., червень 2011 р. - 10333 грн., липень 2011 p. - 8 631 грн., серпень 2011 р. - 11 702 грн., вересень 2011 р. - 8 500 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 16 січня 2012 року № 000012320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 94 567,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 12 142,75грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

В силу п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 вищевказаного Закону, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою ДП "Фактор Карт" встановлено, що відповідно до даних дослідного програмного забезпечення "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" за червень 2010, серпень 2010, вересень 2010, жовтень 2010, січень 2011 - вересень 2011 рр. виявлено розбіжність у задекларованих позивачем сумах ПДВ, а саме: підприємство має розбіжності з контрагентом - ТОВ "Енергоатом" - код 31844758, Кіровоградська ОДПІ, стан платника - "23" місцезнаходження не встановлено.

Відповідач дійшов висновку про те, що задекларована позивачем сума податкового кредиту не відповідає сумі податкового зобов'язання з ПДВ по ТОВ "Енергоатом", a саме: є більшою на 94 567 грн., у тому числі по періоду: червень 2010 р. - 6167 грн., серпень 2010 р.- 6 000 грн., вересень 2010 р. - 6 167 грн., жовтень 2010 р. - 1400 грн., січень 2011 р.- 3 000 грн., лютий 2011 р.- 5 667 грн., березень 2011 p. - 8 167 грн., квітень 2011 р. - 6 503 грн., травень 2011 p. - 12 330 грн., червень 2011 р. - 10333 грн., липень 2011 p. - 8 631 грн., серпень 2011 р. - 11 702 грн., вересень 2011 р. - 8 500 грн.

Матеріали справи свідчать, що взаємовідносини ДП "Фактор Карт" з контрагентом ТОВ "Енергоатом", по якому позивачем був сформований податковий кредит, ґрунтувалися на договорі поставки № ФК-ЕН-24 від 10 серпня 2009 року.

За умовами вищевказаного договору, контрагент (як Постачальник), протягом строку дії договору, зобов'язується поставляти та передавати через мережу АГНКС у власність (повне господарське відання) позивача як покупця або його довіреній особі стиснений природний газ (метан), в кількості, визначеній відповідно видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору, а Покупець зобов'язується приймати пальне та оплачувати його на умовах цього договору.

Так, на підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (природний газ-метан) та права на податковий кредит на відповідні суми ПДВ, ТОВ "Енергоатом" були виписані позивачу видаткові та податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити.

Крім того, придбаний у ТОВ "Енергоатом" товар - природний газ-метан, позивач реалізовував іншим особам, на підтвердження чого надав копії договорів поставки з ТОВ «Біона-плюс», ТОВ «Дільче Віта», ТОВ «Придніпров'я», ПП «Валентина-Центр», ФОП ОСОБА_1, ПП «Виробничо-торгівельна компанія «Хімпромкомплект», ПП «Коровай», ТОВ «Куртаж», ТОВ «Імпекс Л», ФОП ОСОБА_3, ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», ФОП ОСОБА_2, ВАТ «Сумське автотранспортне підприємство 15954», ДП Фірма «Екотехніка-М», ПП «Валіс-Н», ЗАТ «Галичина»,ТОВ «Авто-Трейд-Тех», ПТП МП Фірма «Едельвейс», ТОВ «Астра», ПП «Дніпро-Амід», ТОВ «Ніка Дніпро», ТОВ ВКФ «Ніка-президент».

За вищевказаними договорами поставки Продавець зобов'язувався поставляти та передавати через мережу АЗС (ГАЗС, АГНКС) у власність Покупця нафтопродукти в асортименті, в тому числі, природний газ-метан, а Покупець зобов'язувався приймати товар та оплачувати його вартість на умовах договору.

Так, на підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, позивачем долучено до матеріалів справи податкові та видаткові накладні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Енергоатом", який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, були належним чином оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом видатковими та податковими накладними, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача щодо виявлених розбіжностей у задекларованих позивачем сумах ПДВ по контрагенту ТОВ "Енергоатом", які сформовані на підставі даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", оскільки податкове законодавство не ставить в залежність віднесення платником податку відповідних сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати його контрагентом податкового зобов'язання до бюджету.

Так, в силу ст.83 Податкового кодексу України (який діяв на момент проведення перевірки), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, висновки Акту перевірки сформовані відповідачем на підставі даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" без належного дослідження первинної документації позивача, якою підтверджені взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Енергоатом", що свідчить про порушення відповідачем встановлених законодавчих вимог.

Колегія суддів вважає, що при реалізації права на податковий кредит платник повинен довести факти придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ; платник повинен представити належним чином оформлені первинні облікові документи на купівлю товарів (робіт, послуг) та податкові накладні. Зазначені документи повинні відповідати встановленим законодавством вимогам, містити несуперечливу та достовірну інформацію, підтверджувати реальність виконання платником відповідних господарських операцій.

Відтак факт відсутності постачальника за юридичною адресою не є обставиною, що сама по собі виключає право платника на податковий кредит. Вказаний факт не може бути проконтрольований платником, позаяк жодних передбачених законом прав на перевірку цієї обставини у учасників господарської операції немає. А тому платник податків не зобов'язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Так само і аналіз господарських правовідносин постачальника платника з іншими суб'єктами господарювання, з якими такий платник не перебував у безпосередніх правовідносинах, не може впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами - учасниками ланцюгових поставок.

Вищевказане узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, викладеною у постанові від 13 серпня 2014 року у справі № К/800/41354/13.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів для обґрунтування висновків викладених в Акті перевірки.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Дочірнього підприємства "Фактор Карт", а тому донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.

Повний текст ухвали виготовлено 08.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Твердохліб В.А.