Ухвала суду № 40396710, 04.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 9104/128074/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея В.В., Клюби В.В.

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Жидкова Ю.В.

відповідача по справі: представника Слуцького Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Тиса» (далі - ТзОВ «Торгова група «Тиса»), звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002472320/0 від 08.12.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що у відповідності до п.п. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ним включено до складу валових витрат відсотки за користування кредитними коштами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року в справі №2а-7254/11/1370 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією в Личаківському районі м. Львова подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року в справі №2а-7254/11/1370 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та безпідставною, при її винесенні судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені та з'ясовані всі обставини справи та додає, що позивач регулярно користуючись кредитними коштами використовує їх для надання поворотної фінансової допомоги фізичним особам та юридичним особам, що не пов'язано з господарською діяльністю підприємства, а відтак віднесення в цій частині процентів до валових витрат є таким, що не відповідає Закону.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Торгова група «Тиса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року, органом державної податкової служби складено акт від 29.11.2010 року за №619/23-2/30053266 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 року за №0002472320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 217 000,00 грн., в тому числі основний платіж 155 000,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 62 000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством п.1.32 ст.1, п.5.1, підп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 155 000 грн. 00 коп.

В матеріалах справи наявні кредитні договори укладені позивачем з ТзОВ КБ «Коопінвест» за №4а-2000 від 12.06.2000 року, за №3а-2000 від 26.04.2000 року (цільове кредитування) та за №02-5/211 від 11.12.2001 року, №02-5/156 від 26.06.2003 року (об'єкт кредитування - поповнення обігових коштів).

Також, позивачем укладались договір відновлюваної кредитної лінії №11 від 10.07.2008 року та договір кредитної лінії №14 від 18.08.2009 року з ВАТ «Державний ощадний банк» (цільове кредитування).

Крім того, в матеріалах справи наявні договори позики укладені позивачем (позикодавець) 28.12.1998 року, 21.07.2004 року зі Спільним Українсько-Чеським підприємством «Сейф Варта-Україна»; 07.10.2002 року з ВАТ «Отинійською меблевою фабрикою»; 16.11.2001 року, 27.05.2003 року, 12.08.2003 року, 07.03.2008 року, 04.02.2008 року, 02.03.2004 року, 28.12.2002 року, 30.09.2004 року, з ОСОБА_3 та 28.09.2007 року з ДП «Латориця» ЗАТ «Торгова група «Тиса».

Орган державної податкової служби вважає, що витрати понесені зі сплатою відсотків банку в частині непогашених позик фізичних та юридичних осіб, не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки підприємство надає поворотні фінансові допомоги фізичним та юридичним особам, та не отримує ніякого економічного ефекту від здійснюваних операцій.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як

компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.5.1 цього ж Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

На думку суду апеляційної інстанції, висновок про те, що безпроцентні позики фізичним особам - працівникам підприємства та юридичним особам надавались за рахунок кредитних коштів, не базуються на чинному законодавстві, не підтверджені жодними первинними документами та не ґрунтуються на матеріалах перевірки.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги є неаргументованими та в їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року в справі №2а-7254/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба