Рішення № 40396530, 04.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/778/14-ц 04.09.2014 04.09.2014 04.09.2014

Провадження №22-ц/784/2379/14

Головуючий у першій інстанції-Полішко В.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Коломієць В.В., Шолох З.Л.,

при секретарі - Орельській Н.М.,

за участю відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 липня 2014 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПриватБанк)

до ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

У С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 3 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір без номера, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на порушення ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та утворення станом на 28 лютого 2014 року заборгованості у розмірі 16 134, 01 грн., в тому числі 3 867, 59 грн. за тілом кредиту, 11 021, 94 грн. за процентами, та 1 244, 48 грн. штрафів: 500 грн. фіксована частина та 744, 48 грн. процентна складова, банк просив стягнути кредитний борг.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, посилаючись на пропуск ПриватБанком строку позовної давності.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 липня 2014 року позов задоволено. З ОСОБА_1 на користь ПриватБанку стягнуто 16134,01 грн. кредитної заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та відмовити у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 526, частин 1 статті 530 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки (стаття 611 ЦК).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Законодавство відрізняє такі поняття як "строк дії договору" та "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК).

Поряд зі встановленням строку дії договору встановлюються і строки виконання окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникає на основі договору.

Статтею 256 ЦК визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК).

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК). Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки - штрафу, пені (частина 2 статті 258 ЦК).

За правилами статті 259 ЦК сторони можуть укласти письмовий договір про збільшення позовної давності.

Частиною 5 статті 261 ЦК передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів (Постанови Верховного суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, Постанова Верховного суду України від 19 березня 2014 року).

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

З матеріалів справи вбачається, що 3 вересня 2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав грошову кошти з кредитним лімітом на платіжну картку у розмірі 4000 грн. зі сплатою 36 % річних на умовою внесення щомісячних платежів ( «Універсальна. 30 днів пільгового періоду»).

Заявою ОСОБА_1 на отримання кредитних коштів засвідчено, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір про надання банківських послуг (а.с.6).

У заяві також вказано, що боржник ознайомлений та згодний з умовами кредитування, які були йому надані в письмовій формі та своїм підписом підтвердив факт надання йому повної інформації щодо умов кредитування.

Складовою договору є довідка про умови кредитування (пам'ятка), підписана ОСОБА_1, якою також передбачена базова відсоткова ставка - 3% на місяць, розмір щомісячного платежу - 7 % від заборгованості, в тому числі і плата за використання кредитних коштів, строки внесення щомісячних платежів та умови та розмір нарахування штрафів (а.с.7).

Процентна ставка, в тому числі і в разі прострочення чергового платежу передбачена наказом Приватбанку №1663 від 31 серпня 2005 року (а.с. 62).

Суду апеляційної інстанції надані Умови та правила надання банківських послуг , які відповідно до наказу ПриватБанк № СП-207-299 від 13 вересня 2007 року діяли на час укладення кредитного договору (а.с. 66-71).

Пунктом 5.12 Правил користування платіжною картою, які є розділом ІІ Умов та правил надання банківських послуг, передбачено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів, неустойки - пені та штрафу встановлюється сторонами у п'ять років.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що при укладенні кредитного договору 3 вересня 2008 року сторони узгодили всі умови надання кредитних коштів та їх повернення, а також у передбачені законом формі узгодили збільшення строку позовної давності до п'яти років.

З наданого позивачем розрахунку та витягу з особового рахунку ОСОБА_1 ( а.с. 75-79) вбачається, що останній платіж боржником здійснено 25 червня 2009 року, що відповідно до правил статті 264 ЦК свідчить про визнання ним свого боргу та перериває строк позовної давності до тих платежів, які нараховані до цієї дати.

Отже, п'ятирічний строк позовної давності до всіх нарахованих щомісячних платежів починає перебіг з 26 червня 2009 року і на час звернення з позовом до суду (27березня 2014 року) не сплинув.

Підстав для відмови в позові за пропуском строку позовної давності колегія суддів не вбачає.

Не може бути прийнято до уваги і посилання апелянта на те, що строк дії договору спливає з закінченням строку дії платіжної карти, а остання дійсна лише 12 місяців с моменту видачі.

За змістом заяви ОСОБА_1 (а.с.6 зворот) зі строком дії платіжної карти пов'язана дія кредитного ліміту, тобто лише можливість отримувати кредитні кошти.

Не відповідають такому тлумаченню умов договору і умови повернення кредитних коштів та оплати процентів (7 % від суми заборгованості) та зміст пункту 9.12 Умов (а.с. 71), за яким договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Таким чином, стягнення судом заборгованості за тілом кредиту - 3 867,59 грн. та 11 021, 94 грн. процентів відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Разом з тим, умовою надання кредитних коштів, узгодженою сторонами, є нарахування фіксованої частини штрафу в розмірі 250 грн. (а.с.7).

Отже, вимога банку про стягнення цього штрафу в розмірі 500 грн. є необґрунтовано.

Заборгованість ОСОБА_1 станом 28 лютого 2014 року складає 15 884, 01 грн., в тому числі 3 867, 59 грн. за тілом кредиту, 11 021, 94 грн. за процентами, та 250 грн. (фіксована частина) та 744, 48 грн. (процентна складова) штрафів.

Рішення суду в частині розміру кредитної заборгованості підлягає зміні.

Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 липня 2014 року змінити, зменшити стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з 16 134, 01 грн. до 15 884, 01 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді