Ухвала суду № 40395850, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-19374/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Місевра А.І.,

від відповідача Мельник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва (ухвалою ВАСУ від 31.03.2014р. замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.03.2011р. №0000372360/0, від 05.07.2010р. №0000372360/1, від 27.09.2010р. №0000372360/2, від 26.11.2010р. №0000372360/3.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011р. №0000372360/0, від 05.07.2010р. №0000372360/1, від 27.09.2010р. №0000372360/2, від 26.11.2010р. №0000372360/3 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 888 536,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 444 268,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2014р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012р. у справі №2а-19374/10/2670 у частині задоволення позовних вимог залишено без змін, в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012р. у справі №2а-19374/10/2670 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд в цій частині.

За результатами нового розгляду постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.03.2011р. №0000372360/0, від 05.07.2010р. №0000372360/1, від 27.09.2010р. №0000372360/2, від 26.11.2010р. №0000372360/3 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 192500,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 96250, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи в частині про задоволення позову.

Згідно з вимогами ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009 р.

Результати перевірки відображено в акті від 15.03.2010 р. №48/23-611/03149949, в якому контролюючим органом встановлено порушення товариством вимог, зокрема, пп.7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за фінансово-господарськими операціями з ТОВ «Будконсалтпромторг», що містять ознаки нікчемних правочинів, та у зв'язку з неправомірним включенням підприємством до додатків 5 розшифровок податкового зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень грудень 2008 р. сум податкового кредиту по контрагентах, найменування та знаходження яких неможливо встановити, а також заниження податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з DAWSON GRUP LIMITED.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 р. №0000372360/0 на суму 2 055 615,00 грн. (за платежем «податок на додану вартість»), у т.ч. за основним платежем 1 370 410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 685 205,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 р. №0000372360/1, аналогічне за змістом.

ДПА у м. Києві рішенням від 06.09.2010 р. №9231/7/25-114 про результати розгляду повторної скарги підприємства скасувала податкове повідомлення рішення від 30.03.2010 р. №0000372360/0 (у т.ч. з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 05.07.2010 р. №0000372360/1) у частині 287 079,00 грн. нарахованого податку на додану вартість за основним платежем та 143 539,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

Отже, за результатами розгляду ДПА у м. Києві повторної скарги позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. №0000372360/2 на суму 1 624 996,50 грн. (у т.ч. 1 083 331,00 грн. - основний платіж, 541 665,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами розгляду ДПА України повторної скарги позивача, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 р. №0000372360/3, аналогічне попередньому.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Стосовно заниження податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з DAWSON GRUP LIMITED на суму 2 295,00 грн. позивачем визнано порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим судом першої інстанції при новому розгляді справи було прийнято рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову про скасування оскаржуваних рішень в цій частині.

Відповідачем в даній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується та колегією суддів згідно зі ст. 195 КАС України не переглядається.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Будконсалтпромторг» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентом ТОВ «Будконсалтпромторг» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, оскільки встановлено відсутність придбання товарно-матеріальних цінностей, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними, що підтверджується, крім іншого, вироком Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2009 р. у кримінальній справі № 1-271/09 по обвинуваченню директора ТОВ «Будконсалтпромторг» Варави М.Г., від імені якого підписувались податкові накладні, яким останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на 3 роки.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Будконсалтпромторг» були укладені договори від 25.09.2008 р. № 785 та від 02.07.2008 р. № 020708/1.

Згідно умов договору від 25.09.2008 р. № 785, ТОВ «Будконсалтпромторг» (виконавець) зобов'язався за дорученням позивача (замовник) виконати ряд робіт та надати послуги, а саме - виготовити відповідно до Технічного завдання рекламні конструкції у кількості 4 шт.; здійснити монтаж рекламних конструкцій відповідно до Технічного завдання у кількості 8шт. Даний договір було укладено позивачем з метою виконання власних договірних зобов'язань перед ТОВ «СВ Аудитор» про виготовлення рекламних конструкцій.

Згідно з п. 2.3 вказаного договору роботи приймаються шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі.

На підтвердження факту виконання договору позивачем надано акт прийому- передачі технічної документації від 23.04.2008 року (а.с. 168, том 2), технічне завдання на виконання та монтаж конструкції від 23.04.2008 року (а.с. 169, том 2), підписані з ТОВ «СВ «Аудитор»,

ТОВ «Будконсалтпромторг» було виписано податкову накладну від 26.09.2008 р. №211 на суму 400 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66 666,67 грн.), суми податку на додану вартість по якій включено до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за вересень 2008 р.

На підтвердження факту виготовлення рекламних конструкцій позивачем надано фотоматеріали (а.с. 183-191, том 2).

Відповідно до виписаного платіжного рахунку від 25.09.2008 р. №785, позивач перерахував кошти у розмірі 400 000,00 грн. за виконані роботи та надані послуги на рахунок виконавця (платіжне доручення від 26.09.2008 р. №579).

Крім цього, на виконання договору позивачем надано видаткову накладну від 23.10.2008 року (а.с. 180, том 2), виписку банку (а.с. 181-182, том 2).

Згідно договору від 02.07.2008 р. № 020708/1, ТОВ «Будконсалтпромторг» (підрядник) зобов'язався за дорученням позивача (замовник) виконати ремонтні роботи приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сакальській, 3 (п. 1.1 Договору). Загальна суму договору становила 755 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 125 833,33 грн.).

Виконання робіт по вказаному договору затверджено актом приймання виконаних робіт від 25.07.2008 р. №1 на суму 755 00,00 грн.

На підтвердження факту виконання договору позивачем надано зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, локальний кошторис, довідку про вартість виконаних підрядних робіт, виписку банку.

На виконання умов договору підрядником 25.07.2008 р. було виписано податкову накладну від № 162 на суму 755 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 125 833,33 грн.), суми податку на додану вартість по якій включено до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за липень 2008 р.

Враховуючи те, що надання позивачу послуг підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Будконсалтпромторг» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, було передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як вбачається з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Згідно з п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення» від 30 травня 1997 року №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому надавачем послуг (платниками ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Твердження податкової інспекції про відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання договорів з позивачем в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу не спростовують висновків суду першої інстанції, покладених в основу прийняття оскаржуваної постанови. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі здійснення господарської діяльності; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання податкового органу на вирок Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2009 р. у кримінальній справі № 1-271/09 по обвинуваченню директора ТОВ «Будконсалтпромторг» Варави М.Г., яким останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України,, оскільки відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для врахування адміністративним судом фактів, наведених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У зазначеному вироку відсутні посилання на факти та обставини, які б підтверджували безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення в частині, що переглядається, прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої суми до відшкодування та не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 08.09.2014 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.