Постанова № 40395815, 28.08.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2195/1409 год. 32 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Юсіфової Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить -

скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.05.2014 року -

- №0003181702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 7616,82 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1904,21 грн.;

- №0003191702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 10159,33 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2539,83 грн.;

- №0003311702 про застосування штрафних санкцій у сумі 318,41 грн.;

та вимогу №Ф-0003311702 від 04.06.2014 року про сплату боргу (недоїмки), у сумі 6368,15 грн., у тому числі і штраф у розмірі 318,41 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу щодо безтоварності господарської операції з поставки газу контрагентом ТОВ "Прімаукргаз" є необґрунтованим, оскільки у ФОП ОСОБА_1 наявні первинні документи, які відповідно до вимог податкового законодавства є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту підприємця та підтверджують товарність вчинення господарської операції. При цьому, позивач вказує, що посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у м. Полтава про результати документальної позапланової невиїзну перевірки ТОВ "Прімаукргаз" не є нормативно-правовим актом і не створює для позивача правових наслідків. Таким чином, позивач стверджує, що вищевказані обставини підтверджують протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач до матеріалів справи надав письмові заперечення, в яких зазначено, що матеріалами перевірки ФОП ОСОБА_1 не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ "Прімаукргаз" у зв'язку з встановленням факту відсутності у ТОВ "Прімаукргаз" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, що підтверджується висновками акту перевірки вказаного контрагента та доводить правомірність оскаржуваних податкових-повідомлень рішень та вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала письмові заперечення та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши позивача та представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов та заперечення, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні, а також зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля пальним, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, ДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань взаємовідносин з ТОВ "Прімаукргаз" за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 16.05.2014 року №723/21-03-17-02/376005616032 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є встановлені порушення:

1) п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість за 2013 рік на суму 10159,33 грн.;

2) п. 177.2 ст. 177, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2013 рік на суму 7616,82 грн.;

3) п. 2 частини першої ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за перевіряємий період на суму 6368,15 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.05.2014 року №0003181702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 7616,82 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1904,21 грн., №0003191702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 10159,33 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2539,83 грн., №0003311702 про застосування штрафних санкцій у сумі 318,41 грн. та вимога №Ф-0003311702 від 04.06.2014 року про сплату боргу (недоїмки), у сумі 6368,15 грн., у тому числі і штраф у розмірі 318,41 грн.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних рішень відповідача, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, положеннями законодавства.

Судом встановлено, що підставою для визначення податковим органом грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 7616,82 грн. та по податку на додану вартість у сумі 10159,33 грн. є встановлення в акті перевірки факту завищення валових витрат на суму 50796,65 грн., відображених у декларації про доходи за 2013 рік, а також завищення податкового кредиту на 10159,33 грн. у вересні 2013 року за господарською операцією ФОП ОСОБА_1 з TOB "Прімаукргаз", у зв'язку з складанням ДПІ у м. Полтава акту №618/16-03-22-02-12/37600562 "Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "Прімаукргаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року", в якому встановлено ненадання ТОВ "Прімаукргаз" до перевірки будь-яких документів, що підтверджують транспортування товару, та документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому/передачі товару.

У період здійснення позивачем господарської операції з вказаним контрагентом порядок формування платником податку валових витрат та податкового кредиту був врегульований положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - Податковий кодекс України).

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ( п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 цього Кодексу до витрат операційної діяльності включається собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, конкретний перелік цих витрат наведено в пунктах 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктах 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Кодексу.

Підпунктом 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.2.3.2.2 розділу ІІ "Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 року, зареєстрованого в Мінюсті України 12.04.2013 за №607/23139 (далі по тексту - Порядок № 395), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Як вбачається з описової частини акту перевірки, то ревізором - інспектором жодного посилання на дослідження первинних документів щодо вчиненої господарської операції не вказується, натомість зазначається про аналіз наявних баз даних, згідно яких перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу встановлено їх завищення на 50796,65 грн., а згідно системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань встановлено завищення податкового кредиту на 10159,33 грн. по господарським операціям з ТОВ "Прімаукргаз".

Отже, суд відмічає, що вищевказана інформація акту перевірки є вичерпною при встановлені фактів виявлених порушень позивачем податкового законодавства, і тому з метою офіційного з'ясування обставин справи судом витребувано від позивача додаткові докази щодо фактичного виконання спірних господарських операцій з придбання продукції від вказаного контрагента.

В ході дослідження наданих позивачем документів та отриманих в судовому засіданні судом пояснень судом встановлено наступне.

У вересні 2013 року між позивачем (за договором - покупець) та ТОВ "Прімукргаз" (далі - постачальник) було укладено генеральний договір №ПГ/7-13 на поставку газу зрідженого, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та оплатити на умовах даного договору, кількість, асортимент та ціна товару узгоджується сторонами та вказується в заявках, специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного договору, умови поставки: автоцистернами покупця або постачальника, EXW - франко-термінал, EXW - нафобаза зберігання на протязі 5 днів з моменту узгодження заявки, СРТ - пункт призначення згідно заявки покупця, DAF - назва місця поставки згідно письмової заявки покупця тощо. Специфікацією №1 до договору було визначено найменування товару - газ скраплений НОМЕР_1, кількість та вартість товару, а також термін поставки товару та термін оплати товару.

На виконання умов даного договору ТОВ "Прімукргаз" у вересні 2013 року було поставлено ФОП ОСОБА_1 газ скраплений у загальній кількості 5,957 т всього на загальну сумі 60956,00 грн., в тому числі ПДВ 10159,33 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткової (№РН-0000111 від 24.09.2013 року) та податкової (№107 від 24.09.2013 року) накладних.

Оплата товару була здійснена у безготівковій формі у сумі 60956,00 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи копією платіжного доручення №42 від 26.09.2013 року.

Транспортування товару від вказаного постачальника до позивача підтверджується договором перевезення вантажів №06-24/09-13ПВ від 06.09.2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Ліга", актом здачі - прийняття робіт №ОУ - 0000528 від 24.09.2013 року про надання ТОВ "Авто Ліга" ФОП ОСОБА_1 транспортних послуг, податковою накладною, специфікацією, а також наданою до матеріалів справи копією товарно - транспортної накладної від 24.09.2013 року №92.

Щодо доказів використання ФОП ОСОБА_1 придбаного товару у спірного постачальника у своїй підприємницькій діяльності, позивачем надано до матеріалів справи первинні документи - Z-звіти щодо подальшої реалізації вказаної продукції покупцям.

Суд відмічає, що станом на момент проведення господарської операції позивачем з вказаним контрагентом-постачальником, останній знаходився в Єдиному реєстрі, як юридична особа, та був платником ПДВ, що не заперечувалося відповідачем у ході судового розгляду справи.

Про товарність вчинення спірної господарської операції свідчить також інформація, яка викладена в акті перевірки, зокрема, наявність у ФОП ОСОБА_1 газової АЗС - АДРЕСА_1, та патенту на автогазозаправочний пункт (АДРЕСА_1).

Суд зазначає, що до документів, які засвідчують факт придбання товару, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

Суд відмічає, що адміністративне судочинство вирішує спори "особи проти держави" і діє у сфері специфічних публічно-правових відносин, де стороною є особа, яка протистоїть державі - її владним інститутам, захищаючи свої права, свободи та інтереси. В адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (стаття 71 КАС України), який зобов'язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Проте, в ході розгляду справи відповідач не надав суд доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності тощо.

Щодо посилання ревізора - інспектора на наявність акту №618/16-03-22-02-12/37600562 "Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "Прімаукргаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року", в якому зазначено, що ТОВ "Прімаукргаз" не надано до перевірки будь-яких документів, що підтверджують транспортування товару, до перевірки не надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому/передачі товару, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Проте, цим Кодексом не встановлено, що податковий орган може запитувати, отримувати та використовувати у документальних перевірках платників податків в якості доказів акти перевірок інших платників податків. Більш того, цим кодексом не встановлено, що висновки, які містяться в актах перевірки інших платників податків, є достатніми та допустимими доказами наявності чи відсутності документів, фактів та інших обставин, які мають юридичне значення для інших платників податків, ніж той, відносно якого проводилась перевірка. Не встановлюють вказаних прав податкового органу інші законодавчі та нормативно-правові акти.

Виходячи з викладеного, данні, вказані в актах перевірки інших платників податків, можуть бути використані податковим органом лише як інформація, яка дає підстави для перевірки того чи іншого факту.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межа юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що доказів того, що зобов'язання між ФОП ОСОБА_1 та його спірними контрагентами залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач не надав.

Відповідач також не подав жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Щодо доводу податкового органу про відсутність у контрагента - ТОВ "Прімаукргаз" документів, що підтверджують транспортування товару, то суд зазначає, що, по - перше, в матеріалах справи наявна товарно - транспортна накладна на перевезення товару ТОВ "Авто Ліга" за замовленням ФОП ОСОБА_1 за маршрутом від ТОВ "Прімаукргаз" - Запорізька область, Мелитопольська ГНС по Каховському шосе 15, до ФОП ОСОБА_1 - м. Херсон, АДРЕСА_1 АГСЗ.

По-друге, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні та інші документи щодо транспортування товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з ст. 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи, а також документи, які підтверджують використання придбаного позивачем товару в господарській діяльності.

Також необхідно зауважити, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Прімаукргаз" підтверджується видатковою та податковою накладними, товарно-транспортною накладною, придбанням товару для використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нереальність господарської операції між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, тому суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.177.2, п. 177.4 ст. 177, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток фізичних осіб, а тому не має підстав і для застосування відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Крім того, податковим органом зазначено, що в порушення п. 2 частини 1 ст. ст.7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ФОП ОСОБА_1 занижено чистого доходу на суму 50778,65 грн. та згідно ст. 9 цього Закону занижено суму страхових внесків від суми чистого доходу за 2013 рік, внаслідок чого було донараховано єдиного соціального внеску на суму 6368,15 грн.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-УІ платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-УІ для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з абз. 1 ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-УІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи заниження чистого доходу ФОП ОСОБА_1 на суму 6368,15 грн. визнано судом таким, що ґрунтується на хибних висновках та спростовано первинними документами, що підтверджують реальне виконання договору з його контрагентом ТОВ "Прімаукргаз", тому суд вважає, що вимога від 04.06.2014 року про сплату податкового боргу (недоїмки) у сумі 6686,56 грн., в тому числі штрафні санкції у сумі 318,41 грн. та рішення від 04.06.2014 року №0003311702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 6686,56 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 29.05.2014 року №0003181702, №0003191702, вимоги від 04.06.2014 р. про сплату боргу (недоїмки), рішення від 04.06.2014 року №0003311702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.05.2014 року №0003181702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 7616,82 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1904,21 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.05.2014 року №0003191702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 10159,33 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2539,83 грн.

Скасувати рішення від 29.05.2014 року №0003311702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 318,41 грн.

Скасувати вимогу №Ф-0003311702 від 04.06.2014 року про сплату боргу (недоїмки), у сумі 6368,15 грн., у тому числі і штраф у розмірі 318,41 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 вересня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.3