Рішення № 40394397, 09.09.2014, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/2339/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої судді Бондарьової Г. М.

при секретарі:Кобкі Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Першотравенську цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2,треті особи ОСОБА_3,Реєстраційна служба Першотравенського управління юстиції про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Встановив:

28 листопада 2013 року ПАТ Банк « Фінанси та Кредит» ,з врахуванням уточнених позовних вимог від 11 лютого 2014 року та від 22 квітня 2014 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2,треті особи ОСОБА_3,Реєстраційна служба Першотравенського управління юстиції про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Банк «Фінанси таКредит» за Кредитним договором №№022/08-ФЛ/09 від 16.04.2008 року в сумі 497 718 (чотириста дев'яносто сім тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 12 копійок, станом на 12.06.2013 року у тому числі:

тіло кредиту - 8 508 (вісім тисяч п'ятсот вісім) доларів США 50 центів, що по курсу НБУ станом на 12.06.2013 року еквівалентно 68 008 (шістдесят вісім тисяч вісім) гривень 44 копійки;

заборгованість по тілу кредиту - 3 861 (три тисячі вісімсот шістдесят один) долар США 00 центів, що по курсу НБУ станом на 12.06.2013 року еквівалентно 30 860 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 97 копійок;

по відсоткам - 9 306 (дев'ять тисяч триста шість) доларів США 31 цент, що по курсу НБУ станом на 12.06.2013 року еквівалентно 74 385 (сімдесят чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) гривень 33 копійки;

пеня - 324 463 (триста двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят три) гривень 38 копійок

на предмет іпотеки, а саме 2-х кімнатну квартиру загальною площею - 43,9 кв.м., житловою площею - 27,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)по праву спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька- іпотекодавця ОСОБА_4 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна ,З метою вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки, а саме 2-х кімнатна квартира загальною площею - 43,9 кв.м., житловою площею - 27,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1,передати його в управління Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) до моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»;та стягнення з ОСОБА_2 (52800, АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товаривства «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 9, Код ЄДРПОУ 26460727, МФО 307231, Рахунок № 290970003) судовий збір в розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня 00 копійок.

Представник позивача подав суду заяву про слухання справи у його відсутність,позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у справі ОСОБА_2 подала суду заяву про слухання справи у її відсутність,застосувати строки давності та відмовити в позові.

Представник третьої особи ОСОБА_3 -ОСОБА_6подав суду заяву про слухання справи у відсутність третьої особи та його представника,позовні вимоги не підтримують у повному обсязі у зв»язку з їх необґрунтованістю та просять винести рішення по справі

Третя особа Реєстраційна служба Першотравенського міського управління юстиції про день слухання справи повідомлена,представника та заперечень в судове засідання не направила.

Дослідивши матеріали справи,суд вважає встановленими слідуючі факти та відповідні їм правовідносини:

Матеріалами справи встановлено,що 16.04.2008 року між ОСОБА_3 (далі - Третя особа або Позичальник) та Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ, реорганізованним у Публічне акціонерне товаривство «Банк «Фінанси та Кредит»» (далі - Позивач або Банк) був укладений Кредитний договір №022/08-ФЛ/09 (надалі - Кредитний договір).

За умовами п. 2.1. Кредитного договору Позичальнику були надані кредитні кошти в розмірі 12 870 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят) доларів США 00 центів, з оплатою за процентною ставкою в розмірі 16,5% (шістнадцять цілих п'ять десятих) процентів річних.

Факт отримання кредитних коштів в розмірі 12 870 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят) доларів США 00 центів підтверджується заявою на видачу готівки №9 від 16.04.2008 року.

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язався повністю повернути кошти до 10 квітня 2023 року.

Позичальник зобов'язався щомісячно, в строк до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячного платежу, встановленому в Графіку погашення кредиту (Додаток №1 до цього договору).

За час дії кредитного договору Позичальником суттєво порушувались умови виплат по Кредитному договору, тому виникла заборгованність.

Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено право Банка вимагати, за просрочення повернення кредитних ресурсів та сплати процентів, сплату пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Згідно п. 3.4. Кредитного договору передбачено право Банка вимагати дострокове повернення кредитних коштів.

27.02.2009 року Позивачем Третій особі наручно було вручено вимогу про дострокове повернення кредитних коштів від 23.02.2009 р. в якій Позивач вимагав дострокового виконання порушеного Третьою особою зобов'язання у не менш, ніж тридцятиденний строк.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним Договором між Позивачем та ОСОБА_4 (надалі - Спадкодавець) було укладено договір іпотеки № 022/08/01/09 від 16.04.2008 року (надалі - Договір іпотеки). Згідно п.1 договору іпотеки Спадкоємець передав в іпотеку Позивачу нерухоме майно: 2-х кімнатна квартира загальною площею - 43,9 кв.м., житловою площею - 27,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 {надалі - Предмет іпотеки).

Згідно п. 4 Іпотечного договору, Предмет іпотеки передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Кредитним договором, а також процентів за користування Кредитними ресурсами, а також комісійної винагороди за Кредитним договором, неустойки за цим Договором або за Кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за Основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер про що свідчить Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 видане відділом реєстрації актів цивільного стану Першотравенського міського управління юстиції Дніпропетровської області 04.08.2008 року.

09.12.2008 року Позивачем на адресу Першої павлоградської державної нотаріальної контори було направлено Повідомлення до спадкоємців спадкодавця.

27.02.2012 року Позивачем було направлено заяву на адресу Першої павлоградської державної нотаріальної контори щодо надання кола осіб, які прийняли спадщину.

Листом від 27.02.2012 року Перша Павлоградська державна нотаріальна контора повідомила що 12.12.2008 року з заявою про прийняття спадщини до держконтори звернулася дружина Спадкодавця ОСОБА_5 (далі - Відповідач).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Згідно спадкової справи заведеної ОСОБА_9 приватним нотаріусом м. Першотравенськ Дніпропетровської області після померлої ОСОБА_5 спадщину прийняла ОСОБА_2.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У відповідність ст.509 ЦК України - в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як - то: передати майно, сплатити гроші, виконати роботу, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

На підставі ч.3 ст.549 ЦК України - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідність ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитними договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Абзацом другим п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

На підставі п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Ч.4 ст.267 ЦК України передбачає,що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Станом на 12.06.2013 року заборгованість Третьої особи перед Позивачем за Кредитним договором №022/08-ФЛ/09 від 16.04.2008 року з пенею згідно розрахунку позивача у позові та додатках становить 497 718 (чотириста дев'яносто сім тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 12 копійок, у тому числі:

тіло кредиту - 8 508 (вісім тисяч п'ятсот вісім) доларів США 50 центів, що по курсу НБУ станом на 12.06.2013 року еквівалентно 68 008 (шістдесят вісім тисяч вісім) гривень 44 копійки;

заборгованість по тілу кредиту - 3 861 (три тисячі вісімсот шістдесят один) долар США 00 центів, що по курсу НБУ станом на 12.06.2013 року еквівалентно 30 860 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 97 копійок;

по відсоткам - 9 306 (дев'ять тисяч триста шість) доларів США 31 цент, що по курсу НБУ станом на 12.06.2013 року еквівалентно 74 385 (сімдесят чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) гривень 33 копійки;

пеня - 324 463 (триста двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят три) гривень 38 копійок.

Наявність заборгованості за зазначеним кредитним договором третьої особи ОСОБА_3 підтверджується також заочним рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2009 року ,яким з ОСОБА_6 стягнуто на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 05 червня 2009 року в розмірі 13 324,87 доларів США та 8719,25 гривень.

Зазначене рішення суду знаходилося на примусовому виконання в ВДВС Першотравенського МУЮ ,де стягнень не проведено та 28.08.2014 року виконавчий лист № 2-1006-2009 від 18.09.2009 року направлено до ВДВС Павлоградського МРУЮ за належністю за місцем роботи боржника ОСОБА_3 ,який працює у Восьмому воєнізованому гірничо-рятувальному загоні,бухгатерія якого знаходиться в м.Павлограді,територія якого підвідомча ВДВС Павлоградського МРУЮ.

За клопотанням третьої особи ОСОБА_3 ухвалою суду було витребувано від Позивача розрахунок заборгованості боржника та виписка по його рахунку,які надані суду позивачем та з яких вбачається наявність у третьої особи ОСОБА_3 за зазначеним кредитним договором загальної заборгованості станом на 12.06.2013 року у розмірі 247 383,32 грн,із них : -

-заборгованості за кредитом 12 369,50 доларів США;

-заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом 9 306,31 доларів США;

-пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за кредитним договором за період з 28.11.2012 року по 12.06.2013 року ,тобто в межах річного строку позовної давності про стягнення пені ,оскільки позов позивачем заявлено 28 листопада 2013 року,станом на 12.06.2013 року в розмірі 74 128,57грн.

За приписами ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Статтею 1218 ЦК України встановлено що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. З ст. 1296 ЦК України).

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 вказаної норми цивільного права серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків на першому місці зазначається договір та інші правочини.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України/ст. 193 Господарського кодексу (далі - ГК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, кодексів, законів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, у строк та порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України, згідно якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу», ч. 6 ст. З Закону України «Про іпотеку» кредитор (іпотекодержатель, заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (іпотекодавець, заставодавець) забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

і

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та ст. 20 Закону України «Про заставу», у разі порушення іпотекодавцем (заставодавцем) обов'язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), іпотекодержатель (заставодержатель) має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (застави).

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 3 тієї ж статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

Згідно із ч. З ст. 36 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Також, згідно п. 8.4.3.Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором вони не будуть виконані.

Пунктом 8.4.8. Іпотечного договору визначено право Банку достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми Основного зобов'язання, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки.

Пунктом 10 Іпотечного договору визначено, що звернення стягнення за цим Договором здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або Іпотекодержателем самостійно на підставі цього Договору, або за виконавчим написом нотаріуса, або за рішенням суду.

Пунктом 11.3. Іпотечного договору передбачено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя., що міститься в пп. 11.3.1. та 11.3.2. пункту цього Договору:

Відповідно до п. 11.3.1. Іпотечного договору, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі цього договору, зокрема шляхом - передачі Іпотекодержателю Предмета іпотеки у власність, в рахунок виконання зобов'язання за Кредитним договором в порядку, визначеному ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається Сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Враховуючи те, що термін повернення кредиту в повному обсязі був визнаний Позивачем таким, що настав, а заборгованість за Кредитним договором у встановлений строк не була сплачена, Позивач отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на Предмет іпотеки за Банком.

Відповідно до п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. і

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовим наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 17 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Крім того, відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, Рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішення Верховного Суду України.

У постанові від 11.12.2013 року по справі №6-124цс13 Верховним судом України зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. З ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Також, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. ,

Керуючись зазначеними нормами закону, Банк направив на адресу Позичальника та Іпотекодавця вимоги усунути порушення умов Кредитного договору та Іпотечного договору, попередивши при цьому про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі незадоволення зазначених вимог Банку.

Проте, до цього часу порушення умов Кредитного договору та Іпотечного договору не усунуто, заборгованість не погашено.

Обговорюючи посилання представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у її заяві від 04.08.2014 року (а.с._) про можливість застосування мораторію щодо житла ,яке є забезпеченням валютних кредитів,суд виходить з того,що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VIІ,який набрав чинності з 07 червня 2014 року, вбачається, що протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Суд констатує, що доказів та обставин для застосування судом зазначених вимог закону сторонами суду не надано,та судом не встановлено.

Зокрема із матеріалів справи вбачається,що доказів того,що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; -суду не надано та в суді не встановлено.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для застосування Закону України №1304-VII від 03 червня 2014 року, який набрав чинності з 07.06.2014 року при вирішенні даного спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задоволення позовних вимог частково,зокрема в частині визначення заборгованості третьої особи по сплаті пені станом на 12.06.2013 року в межах річного строку позовної давності в розмірі 74 128,57грн,а не розмірі 324 463,38грн як зазначено Позивачем у позові.

Керуючись ст.ст. 257,261 ЦК України, ст.ст.10,11,209,212,214,215 ЦПК України, ст.ст. 11,257,258,267, 525, 526, 548, 564, 572, 575, 610-612, 629, 1054, 1218, 1268, 1282, 1296 Цивільного кодексу України; ст. 1, ч. 6 ст. З, ст. 1, 7, 23, 33, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, -суд

Вирішив:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором №№022/08-ФЛ/09 від 16.04.2008 року в сумі 247 383(двісті сорок сім тисяч триста вісімдесят три)гривні 32 коп, станом на 12.06.2013 року у тому числі:

тіло кредиту - 8 508 (вісім тисяч п'ятсот вісім) доларів США 50 центів, що по курсу НБУ станом на 12.06.2013 року еквівалентно 68 008 (шістдесят вісім тисяч вісім) гривень 44 копійки;

заборгованість по тілу кредиту - 3 861 (три тисячі вісімсот шістдесят один) долар США 00 центів, що по курсу НБУ станом на 12.06.2013 року еквівалентно 30 860 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 97 копійок;

по відсоткам - 9 306 (дев'ять тисяч триста шість) доларів США 31 цент, що по курсу НБУ станом на 12.06.2013 року еквівалентно 74 385 (сімдесят чотири тисячі триста вісімдесят п'ять) гривень 33 копійки;

пеня - 74 128(сімдесят чотири тисячі сто двадцять вісім)гривень 57 коп,

- та в рахунок повернення судового збору в розмірі 3 441(три тисячі чотириста сорок одна)гривня 00 копійок,-

- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме 2-х кімнатну квартиру загальною площею - 43,9 кв.м., житловою площею - 27,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

- З метою вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки, а саме 2-х кімнатна квартира загальною площею - 43,9 кв.м., житловою площею - 27,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1,

передати його в управління Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) до моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»;

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Г. М. Бондарьова