Рішення № 40392222, 03.09.2014, Старобільський районний суд Луганської області

03.09.2014

Справа 431/1199/14-ц

Провадження 2/431/578/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

03 вересня 2014 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник С.В..,

при секретарі Хорольської І.Ю.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 28 грудня 2012 року між ним та відповідачем був укладений усний договір у простій письмовій формі в рахунок платежів за придбання корпоративних прав ПП «Юран», що підтверджується розпискою. Сума завдатку становила 70000 доларів США. Оскільки договір купівлі-продажу корпоративних прав не був укладений між сторонами з вини відповідача, який зобов'язувався до лютого 2014 року провести відповідні заходи, спрямовані на підписання договору купівлі продажу корпоративних прав ПП «Юран», однак до теперішнього часу договір купівлі продажу не укладено, заходи спямовані на підписання договору відповідачем не виконані та не повернув отриману суму завдатку, просив суд стягнути з відповідача суму завдатку в національній валюті за курсом НБУ на момент подання позову разом із сплаченим ним судовим збором.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримуючи заявлені ним позовні вимоги, вказував, що домовлялись з відповідачем про подальше укладення угоди купівлі-продажу корпоративних прав із відповідачем усно. Вважає, що саме відповідач затягував проведення угоди, а коли стало зрозуміло, що купівля не відбудеться, відповідач відмови повернути отриманий від позивача завдаток. Просив задовольнити вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, не визнаючи вимог позивача, зазначав, що ОСОБА_2 не відмовлявся від укладення договору купівлі продажу корпоративних прав і не відмовляється не цей час. Позивач сам відмовився від угоди, тому останній не повинен повертати отриманий завдаток в сумі 70000 доларів. Враховуючи наведене, просив суд повністю відмовити у задоволенні позову. Крім того, представник відповідача зазначив, що цей позов повинен розглядатися окремо, оскільки поданий ОСОБА_1 з порушенням ст. 125 ЦПК України.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

Посилання представника відповідача щодо того, що позов третьої особи ОСОБА_1 не підлягає розгляду в цьому провадженні судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Склад осіб, які беруть участь у справі, і мають особисту заінтересованість в її вирішенні, зазначені в ст. 26 ЦПК України. Це - сторони, треті особи та їх представники у справах позовного провадження.

Для забезпечення правильного вирішення справи суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити не лише про склад осіб, які братимуть участь у справі.

При вирішенні питання про склад осіб, суд перш за все повинен переконатися в тому, що сторони є належними.

За положеннями діючого ЦПК заміна неналежного позивача не передбачена, оскільки особу не можна заставити захищати свої права, вона вільно розпоряджається своїми правами.

В даному випадку судом ухвалою суду від 29.08.2014 року залучено ОСОБА_1 у якості третьої особи на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору і тим самим об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Таким чином ОСОБА_1, який залучений до справи у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, набув усі процесуальні права і обов'язки позивача, а тому і статус позивача.

Відповідно до ст. 32 ЦПК законодавчо визначено умови участі у справі кількох позивачів, кожен з яких щодо другої сторони діє самостійно, а саме:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів,

2) права і обов'язки кількох позивачів виникли з однієї підстави,

3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору набула статус позивача, оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом пред'явити суду позов до відповідача про стягнення боргу.

Отже, після залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення завдатку у подвійному розмірі, матеріальної та моральної шкоди, в провадженні суду знаходились на розгляді позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, які суд зобов'язаний вирішити по суті.

Посилання представника відповідача, щодо неможливості розгляду цих позовних вимог за відсутності позову, який залишено без розгляду, є не вірним, оскільки статус позивача залучена третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору набула ще до залишення позову без розгляду. Крім того, є помилковим твердження, що такий позов повинен бути поданий в підготовчій стадії судового засідання, а саме до розгляду справи по суті, посилаючись на ст. ст. 123,125 ЦПК України, оскільки відповідно до ст. 34 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору можуть вступити у справі до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Ці особи мають усі права процесуальні права і обов'язки позивача.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення боргу суд приходить до наступного.

Згідно до розписки від 28 грудня 2012 року, оглянутої у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_2 від ОСОБА_1 отримав завдаток в сумі 70000 доларів США, купівлю продаж корпоративних прав ПП «Юран» (а.с. 5).

Згідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ст. 571 ЦК, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо ж порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. При цьому сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

Натомість за ч. 2 ст. 570 ЦК, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Посилання представника відповідача, що вказана сума є завдатком, не з його вини не укладено вказаний договір, а тому завдаток не повертається суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 635 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

При цьому за змістом ст. 635 ЦК попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

За змістом ст. 657 ЦК договір купівлі-продажу квартири або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином суд встановив, що у порушення умов ст. ст. 635, 657 ЦК сторонами по справі не було укладено у письмовій формі та нотаріально посвідченого попереднього договору з купівлі-продажу корпоративних прав ЧП «Юран», тому не можна вважати завдатком передані 70000 доларів США 28 грудня 2012 року ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, бо відповідного договору із взаємними зобов'язаннями між сторонами не було укладено.

Суд при цьому зазначає, що внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору. Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем відповідачу сума грошей є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України, яка ним була викладена у постанові судових палат у цивільних та господарських справах від 13 лютого 2013 року по справі № 6-176цс12.

Таким чином положення ст. 571 ЦК, щодо відповідальності кредитора та боржника за порушення зобовязання, забезпеченого завдатком, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.

На підставі переліченого суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 повиннен повернути ОСОБА_1 отриману від останнього суму авансу в розмірі 70000 доларів США.

За положеннями ст. 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до довідки від 29.08.2014 року Філії Луганського обласного управління ПАТ «Державний Ощадний банк» офіційним курсом долара станом на 29.08.2014 року складає 1343,7484 грн за 100 доларів США (а.с. 101).

Оскільки сума боргу в іноземній валюті повинна стягуватися за законом в національній валюті за курсом Національного банку України станом на момент ухвалення рішення, то відповідно до курсу НБУ станом на момент ухвалення судового рішення за вказаним спором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 940623,88 грн. (70000 х 940623,88).

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру заробітної плати та не більше трьох розмірів мінімально заробітної плати. ОСОБА_1 сплатив всього 7308 грн. (а.с. 28, 99).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 також підлягає частковому стягненню документально підтверджених судових витрат судового збору в сумі 3654 грн. В частині стягнення судових витрат 3654 грн. відмовити за необгрунтованністю, як зайво сплачені.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 34,60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 борг в сумі 940623 (дев'ятсот сорок тисяч шістсот двадцять три) гривень 88 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривень, а всього 944277 (дев'ятсот сорок чотири тисячі двісті сімдесят сім) гривень 88 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Старобільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2014 року.

Суддя С. В. Олійник