Ухвала суду № 40391624, 17.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2014 рокусправа № 804/5536/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпрогрес" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ № 0000082210 від 21.12.2012 на загальну суму 57 293,75 грн. за платежем ПДВ; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ № 0000072210 від 21.12.2012 на загальну суму 115 962,90 грн. за платежем податок на прибуток.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000072210 від 21 грудня 2012 року на загальну суму 115 962,90 грн. за платежем податок на прибуток приватних підприємств. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000082210 від 21 грудня 2012 року на загальну суму 57 293,75 грн. за платежем податок на додану вартість.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Стройпрогрес" зареєстроване 01.06.2001 виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області в якості юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

На підставі наказу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 20.11.12 року № 1241 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Стройпрогрес" з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 та правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3 квартал 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Флоксис", за результатами якої складено акт № 2466/221/31277192 від 04.12.2012 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Стройпрогрес".

В акті перевірки встановлено порушення, зокрема: пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 115 962,9 грн. за 2-3 квартал 2011 року; порушення ст.185, ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 45835,00 грн.

На підставі вказаного акту було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000072210 від 21.12.2012 на загальну суму 115 962,90 грн. за платежем податок на прибуток та № 0000082210 від 21.12.2012 на загальну суму 57 293,75 грн. за платежем ПДВ.

Винесені податкові повідомлення - рішення були оскаржені до Держаної податкової служби у Дніпропетровській області. Рішенням Держаної податкової служби у Дніпропетровській області від 04.03.2013 року оскаржувані податкові повідомлення - рішення були залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Скаргу подану до Держаної податкової служби України, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.04.2013 року також залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Матеріали справи свідчать, що підставою для зазначених вище донарахувань став висновок податкового органу щодо нікчемності вчинених правочинів по ланцюгу постачання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального здійснення операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ по операціям з ПП "Флоксис".

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Стройпрогрес" та ПП "Флоксис" було укладено договір постачання №00024 від 04 квітня 2011 року. На виконання умов вказаного договору ТОВ "Стройпрогрес" за перевіряємий період отримало від ПП "Флоксис" щебінь фр.10-20 у кількості 800 тон та 2550 одиниць стовпчиків залізобетонних ЖС-35 на загальну суму 229175 грн., у тому числі ПДВ 45835 грн., що підтверджується податковою накладною №94 від 07.09.2011, видатковими накладними № 69 від 12.09.2011, № 70, 71, 72 від 20.09.2011. Доставка товару здійснювалась транспортом згідно товарно-транспортних накладних №б/н від 01.09.2011, 02.09.2011, 05.09.2011, 05,06.09.2011. Розрахунки між контрагентами проведено шляхом перерахування відповідних сум на банківський рахунок, що підтверджується відповідними банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ "Стройпрогрес".

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач мав взаємовідносини з ПП "Флоксис" на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

При цьому, суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу зроблені на підставі довідки ДПІ у Бабушкінському районі № 106 від 18.04.12 року «Про результати зустрічної звірки ПП "Флоксис", в якій встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП «Флоксис» по ланцюгу постачання: з покупцями за вересень, грудень 2011 року, серед яких ТОВ "Стройпрогрес".

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків довідки ДПІ у Бабушкінському районі № 106 від 18.04.12 року «Про результати зустрічної звірки ПП "Флоксис" для встановлення порушень з боку ТОВ "Стройпрогрес" податкового законодавства.

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкового повідомлення-рішення.

Також вірним є висновок суд першої інстанції щодо безпідставності визнання податковим органом договорів, укладених позивачем з його контрагентом нікчемним з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушувати вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладанні угоди.

Між тим, податковий орган не зазначив які ж обставини свідчать про наявність такого умислу як з боку позивача, так і з боку його контрагенту при укладанні угоди.

Водночас, відповідачем не доведено та судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 01.08.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим