Рішення № 40389965, 04.09.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 рокуСправа № 912/2428/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоЛайн";

про стягнення 577 716,00 російських рублів,

представники сторін:

від позивача - Панасенко В.В., довіреність від 25.06.14 № 109.

Публічне акціонерне товариство "Світловодський завод "Спецзалізобетон" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 24.07.2014, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоЛайн" про стягнення 577 716,00 російських рублів заборгованості за договором поставки № 39 від 12.09.2013.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2014 зазначену позовну заяву прийнято, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2014, примірники ухвали надіслано позивачу та відповідачу.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому 04.08.2014 поштового відправлення № RA250397320VA.

До господарського суду не надходило відзиву на позовну заяву або клопотань відповідача, який не скористався процесуальним правом брати участь у судовому засіданні та обґрунтовувати свої доводи поданими доказами на засадах змагальності сторін.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази, господарським судом встановлено нижченаведені обставини.

Між Публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕнергоЛайн" (покупець) 12 вересня 2013 р. укладено договір поставки № 39 (далі - договір поставки), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити залізобетонну продукцію по ціні, передбаченій умовами договору.

Повне найменування продукції, кількість, ціна за одиницю зазначається у специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Валюта платежу - російські рублі.

Договір вступив у дію з моменту його підписання і діє до 12.09.2014, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Якщо жодна із сторін не заявила про розірвання договору, то він вважається автоматично пролонгованим на наступний рік.

До договору поставки сторонами були підписані та скріплені їхніми печатками специфікації № 1 від 19.09.2013 на суму 861030,00 російських рублів, строк поставки вересень-жовтень 2013 року, № 2 від 07.11.2013 на суму 550470,00 російських рублів, строк поставки - листопад 2013 року, № 3 від 26.12.2013 на суму 523480,00 російських рублів, строк поставки січень 2014 року, які виконані в повному обсязі; № 4 від 25.03.2013 на суму 794660,00 російських рублів, строк поставки квітень 2014 року; з умовами оплати: покупець здійснює передплату продавцю 40% кожної партії продукції, залишок 60% покупець сплачує на протязі 30 календарних днів з моменту поставки продукції та ввозу на митну територію Російської Федерації.

На виконання умов специфікації № 4 від 25.03.2014 відповідач 03.04.2014 здійснив передоплату у сумі 216944,00 російських рублів.

Публічне акціонерне товариство "Світловодський завод "Спецзалізобетон" своє зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕнергоЛайн" щодо поставки залізобетонної продукції виконало належним чином.

Факт поставки продавцем продукції на загальну суму 794660,00 російських рублів у кількості 58 залізобетонних опор СВ 110-5 за ціною 4350,00 російських рублів за штуку та 182 залізобетонних опор СВ 95-3 за ціною 2980,00 російських рублів за штуку, підтверджується оформленими залізничними накладними від 24.04.2014 (а.с. 19-21).

29.04.2014 продукція ввезена на митну територію Російської Федерації.

Із зазначених документів слідує, що позивач поставив відповідачу продукцію у відповідності до умов договору поставки.

Відповідно до умов підписаної специфікації № 4 від 25.03.2014 , відповідач на протязі 30 календарних днів мав сплатити повну вартість поставленої продукції, а саме 577716,00 російських рублів.

16.06.2014 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за № 100 та за № 101 акт звірки взаємних розрахунків, однак відповідач відповіді на претензію не надіслав, суму заборгованості не сплатив, акт звірки взаєморозрахунків не повернув (а.с. 22-25).

Позов подано з тих причин, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за договором поставки, оскільки кошти за отриману продукцію на рахунок позивача не надходили.

Відповідно до п. 10.2 договору сторони узгодили умову, що застосовується право - законодавство країни, де розглядається спір між сторонами.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Отже, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право"), то спір підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до п. 3.1. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" (редакція діє з 09.11.2009) вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх відносини за угодою, означає вибір саме національного законодавства України, а не окремих законодавчих актів, що регулюють відповідні відносини сторін. У разі відсутності волевиявлення сторін зовнішньоекономічної угоди щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як в міжнародних договорах, що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві.

Такі норми містить, наприклад, Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі - Угода), укладена державами - учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992, статтею 11 якої встановлено правила застосування цивільного законодавства однієї держави - учасниці СНД на території іншої держави - учасниці СНД. За цими правилами, зокрема, права та обов'язки сторін за договором визначаються законодавством країни - місця укладення такого договору, якщо інше не передбачено угодою сторін. (Абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями президії Вищого господарського суду України №04-5/212 від 10.02.2004).

Вирішуючи спір, господарський суд виходить із умов договору поставки та норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини сторін з поставки товарів.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на 04.09.2014 заборгованість відповідача за поставлену продукцію становить 577716,00 російських рублів.

Докази сплати стягуваної суми заборгованості в матеріалах справи відсутні, позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

У зв'язку з тим, що відповідач не перерахував на рахунок позивача кошти за поставлену за договором поставки продукцію на спірну суму 577716,00 російських рублів, то позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 44, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоЛайн" (Російська Федерація, Бєлгородська область, м. Бєлгород, вул. Костюкова, 13-Б, ИНН 3123192717, ОГРН 1093123001620) на користь Публічного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (Україна, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, буд. 36, ідентифікаційний код 00132003) заборгованість за поставлену продукцію в сумі 577 716,00 російських рублів.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 09.09.14

Суддя О.А. Змеул