Рішення № 40388294, 26.06.2014, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/739/14-ц

Номер провадження №2/351/429/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О. .,

з участю секретаря - Маланчук С.Г.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа Княженська сільська рада про визнання недійсним правочину та визнання права власності на майно спільної сумісної власності, -

В С Т А Н О В И В:

До Снятинського районного суду Івано-Франківської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та визнання права власності на майно спільної сумісної власності. В позові вказано, що позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 та спільно проживали в спірному господарстві, яке належало його батькам. Після смерті матері ОСОБА_4 спірне господарство у спадщину отримав ОСОБА_3 на місті попереднього будинку ОСОБА_3 було побудовано новий будинок. Оскільки будинок побудовано під час перебування позивачки в шлюбі з ОСОБА_4, тому вона вважає, що має право на частку в спірному житловому будинку та земельній ділянці, призначеній для його обслуговування. Позивачка просила суд визнати недійсним договір дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати за нею право на 1/5 частку в спірному майні та виділити її внатурі.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили суд його задовольнити. Позивачка надала суду пояснення про те, що оскільки будинок побудовано під час перебування позивачки в шлюбі з ОСОБА_4, тому вона вважає, що має право на частку в спірному житловому будинку та земельній ділянці, призначеній для його обслуговування.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов заперечив з тієї підстави, що спірне майно належало матері ОСОБА_4, потім його успадкував відповідач ОСОБА_3, який подарував його ОСОБА_4

Представник Княженської сілсьької ради подав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Княженської сільської ради № 172 позивачка проживає в спірному будинку з 18 червня 1987 р.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу позивачка розірвала шлюб з ОСОБА_4 21/12/2007 р.

Відповідно до довідки Кніженської сільської ради ОСОБА_4 змінив ім`я на ОСОБА_4

Відповідно до договору дарування житлового будинку 19/10/2010 р. ОСОБА_3 подарував спірний будинок ОСОБА_4

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 19/10/2010 р. ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 2625282601:04:006:02.

2000 року ОСОБА_3 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки та дозвіл №37/00 на виконання відповідний будівельних робіт.

29/02/2000 р. Рішенням третьої особи ОСОБА_3, надано дозвіл на будівництво нового будинку на власному подвір`ї.

05/07/2000 р. ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянки № 018553.

Відповідно до рішення Снятинського районного суду від 11/11/2009 р. за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірний житловий будинок.

22/02/2011 р. за апеляційної скаргою позивачки винесено ухвалу про залишення вказаного рішення без змін.

Таким чином позивачка звернулась до суду з підстави позову, яка вже була предметом розгляду судів, однак заявила позов щодо предмету позову, який раніше не розглядався і не вирішувався судами України.

Так рішенням Снятинського районного суду від 11/11/2009 р. ОСОБА_3 визнано власником спірного житлового будинку.

В п. 1 ст. 316 ЦК України вказано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до п. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до п. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В п. 2 ст. 319 ЦК України вказано, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В п. 3 ст. 319 ЦК України вказано, що усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

В п. 6 ст. 319 ЦК України зазначено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

В п. 1 ст. 321 ЦК України вказано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В п. 1 ст. 12 ЦК України вказано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Таким чиномОСОБА_3 мав право вільно обрати обдарованого за оспорюваними договорами дарування.

В п. 2 ст. 13 ЦК України вказано, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до п. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до п. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідні наслідки передбачено в п. 3 ст. 16 ЦК України, де зазначено суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

В п. 1 ст. 60 ЦПК України вказано, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Так, позивачка не надала суду жодного доказу, який би обгрунтовував її позов. Тому позбавлений правових підстав, є необґрунтованим та спрямований на зловживання позивачкою правом на звернення до суду. Відповідно зловживання позивачкою правом на звернення до суду не може бути захищено судом, а тому в його задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до зазначеного та на підставі ст. ст. 13, 16, 316, 319, 231 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

в позові про визнання недійсним договору дарування житлового будинку від 19/10/2010 р. ВРВ № 185078, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_4, посвідченим державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С., зареєстрованим за № 3369, визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок та земельної ділянки 0,25 га для його обслуговування в АДРЕСА_1, проведення поділу набутого в період шлюбу майна в натурі та виділення в особисту приватну власність 1/5 частини приміщень та господарських споруд в АДРЕСА_1, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Снятинський районний суд. У разі відсутності сторін, під час проголошення судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Бородовський С.О.