Постанова № 40387968, 03.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 року м. Львів № 813/4101/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Гаврилюк Є.О., представники відповідача Слуцький Т.О., Гурняк О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000182200/687 від 18.02.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі операції позивача з ПАТ «Тернопільське ШБУ 24» є реальними, товарними, вина заявника відсутня, у тому, що контрагент не знаходиться за місцезнаходженням і те, що він не включив податкові накладні до податкового зобов'язання, оскільки ними податкові включено до реєстру отриманих податкових накладених і жодних зауважень контролюючого органу у грудні 2011 року до податкових накладних не було. Вважає висновки відповідача щодо відсутності права у позивача на включення податкових накладних до податкового кредиту, як такі що базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що висновки органу державної податкової служби, щодо безпідставності включення податкових накладних до податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам справи. Основою для такого висновку податкового органу було те, що згідно ІС «Податковий блок» підсистеми «Аналітична система» стан платника податків ПАТ «Тернопільське ШБУ 24» до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей (стан 7), що базується на відповіді Тернопільської ОДПІ від 03.04.2013р. №8240/5/22-50, якою скеровано Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПАТ «Тернопільске ШБУ 24» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Броди Агро» за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р.

Позивач вважає таку позицію недопустимою, вважає, що податковий орган не надав належної правової оцінки його правовідносинам з названим підприємством, не дослідив первинних документів за наслідками господарської діяльності і дійшов до нічим не обґрунтованих висновків про завищення податкового кредиту. На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченні, поданому представником відповідача від 25.07.2014р., де вказано, що під час проведення перевірки встановлено завищення позивачем податку на додану вартість. Відповідач звертає увагу, що у позивача відсутні усі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення господарської операції із контрагентом ПАТ «Тернопільським ШБУ 24», а подані до перевірки первинні документи не містять даних, необхідних для ідентифікації господарської операції. Стверджує, контрагентом позивача не включено до складу податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 58 333,34 грн., що наявність у позивача лише отриманої податкової накладної, актів виконаних робіт, договору без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у таких накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з додатковою відповідальністю «Броди Агро» зареєстроване Бродівською районною державною адміністрацією Львівської області 26.06.2007р., що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 35116440 (а.с.11). Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.06.2007р. за №1393, на даний час перебуває на обліку у ДПІ у Бродівському районі.

У період з 28.01.2014р. по 30.01.2014р. Державною податковою інспекцією у Бродівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТзОВ «Броди Агро» щодо взаєморозрахунків з ПАТ «Тернопільське шляхово-будівельне «Управління №24» за період з 01.06.2011р. по 31.12.2011р. за результатами якої складено Акт № 22/22-00/35116440 від 05.02.2014 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010року 2755-VI (із змінами та доповненнями) завищена сума податкового кредиту в грудні 2011 року на 58 333, 00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за грудень 2012 року в сумі 35 095 грн., за листопад в сумі 23 238 грн.

Відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182200/687 від 18.02.2014 року про завищення податку на додану вартість в сумі 58 333 грн. основного платежу та штрафної санкції в сумі 29 167 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

На підтвердження дотримання вимог ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах із ПАТ «Тернопільським ШБУ 24» позивачем надано копії наступних документів і встановлено наступні правовідносини:

Між ТзОВ «Броди Агро» та ВАТ «Тернопільське ШБУ-24» укладено договір, згідно з яким виконавець (ВАТ «Тернопільське ШБУ-24») повинен виконати роботи по благоустрою виробничих площадок, а замовник (ТзОВ «Броди Агро») прийняти і оплатити роботи. Вартість робіт за договором становить 350 000 грн. Місце виконання робіт с. Шнирів та с. Клекотів, Бродівського району, Львівської області. Договором передбачено прийняття робіт згідно з актом форми КБ 2 і довідки КБ 3 (а.с.36-39). На підтвердження факту виконання робіт долучено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2011 р. на суму 180 075 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 р., які підписані представниками підприємств і скріплені печатками юридичних осіб. Вартість виконаних робіт за листопад 2011 р. по влаштуванню площадки під зберігання зерна становить 180 075 грн., значиться і заробітна плата працівників, підтверджується факт використання і машин для здійснення робіт і будівельників. Долучено довідку про вартість виконаних робіт будівельних робіт та акт приймання виконаних робіт за листопад 2011р. по будівництву складу зерна, всього вартість будівельних робіт 169 923,13 грн., також зафіксовано і витрати на заробітню плату і використання машин для виконання робіт. На вищевказані виконані роботи контрагентом позивача виписано податкову накладну від 24.06.2011р. за №14 на суму 100 000 грн., та податкову накладу від 31.07.2011р. за №13 на суму 250000 грн., за проведені роботи оплата позивачем проведена згідно платіжних доручень від 17.06.2011р. на суму 100 000 грн. та від 29.06.2011р. на суму 250 000 грн. Факт оплати не заперечується і контролюючим органом. До матеріалів справи долучено позивачем і договір укладений на придбання щебеню, який використовував ПАТ «Тернопільське ШБУ 24» для здійснення робіт, укладений між ТзОВ «Броди Агро» і Бродівською станцією колії ДТГО «Львівська залізниця», подорожній лист, товарно-транспортні накладні (а.с.108-115). Долучено до матеріалів справи договори купівлі-продажу, свідоцтва про власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою в с. Клекотів та с. Шнирів (а.с153-204), паспорти свердловини на воду, так як вода при виконанні робіт використовувалась без дозвільних документів (а.с.210-215). Надано оборотно-сальдову відомість про наявні необоротні активи ПАТ «Тернопільське ШБУ 24» (а.с.219-229), долучено список співробітників у ПАТ «Тернопільському ШБУ 24» (а.с.230-232). Щодо дозвільних документів, то у ПАТ «Тернопільського ШБУ 24» наявна ліцензія на здійснення діяльності з будівництва, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ №555056 з строком дії з 06.08.2010 р. по 06.08.2015р. Виконання робіт в даному випадку не потребувало повідомлення сільської ради про хід робіт .

Суд, проаналізувавши долучені до матеріалів справи докази не знайшов підтвердження фактів, які викладені в акті перевірки. Окрім того зазначає, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Закону, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно рішення від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 Верховним Судом України зазначається, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Стосовно твердження відповідача про те, що контрагент позивача - ПАТ «Тернопільске ШБУ 24» не знаходиться за місцем реєстрації, то суд зазначає наступне, відповідно до долученої до матеріалів справи Довідки ЄДРПОУ саном на 29.08.2014 р. дане твердження не відповідає дійсності, дана особа зареєстрована за адресою Львівська область, Бродівський район, м. Миколаїв пл. Ринок, буд. 5. Щодо не знаходження за місцем реєстрації юридичної особи, контролюючий орган дійшов за результатами перевірки і складанням Акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 03.04.2013р., що і став підставою для проведення перевірки ТзОВ «Броди Агро».

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.11.2012 року № К/9991/49378/12 викладена позиція щодо зустрічної звірки, яка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять правомірності висновків податкового органу про заниження суми податку на додану вартість.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене вище податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бродівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області за № №0000182200/687 від 18.02.2014р. не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182200/687 від 18.02.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» (80620, Львівська область, Бродівський район, с. Шнирів, вул.Колгоспна,34; ЄДРПОУ 35116440) судовий збір у сумі 182 грн. 70 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.