Рішення № 40387755, 04.09.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2014 р. Справа № 926/1234/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГРУП», м. Чернівці

до Trans-Line Firma Transportowo Uslugowo Handlowa, Lublin, Polska

про стягнення заборгованості - 21640,95 доларів США (277566,34 грн.)

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

від позивача - Гнатовський О.С., довіреність від 08.08.2014;

від відповідача - Українець Т.І., доручення від20.05.2014.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГРУП» звернулось з позовом до Trans-Line Firma Transportowo Uslugowo Handlowa про стягнення заборгованості у розмірі 21640,95 доларів США, які позивачем визначено як збитки завдані йому внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортне перевезення вантажу за №1805-01 від 18.05.2014, у відповідності до умов якого відповідач як перевізник зобов'язався перевезти власним транспортом вантаж з пункту загрузки: Польша (Polska, 22-171 Kanie Stacja, 23) через митницю Польша/Україна до пункту призначення: Україна, м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44, проте товар у повному обсязі не доставив.

На думку позивача, згідно умов договору на транспортне перевезення вантажу за №1805-01 від 18.05.2014 та вимог Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, відповідач як перевізник, що зобов'язався забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу, повинен відшкодувати позивачу завдані збитки на суму у розмірі, що становить предмет даного спору.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.08.2014 порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у судовому засіданні на 04.09.2014.

На день вирішення спору, 04.09.2014, присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву (вх.№ 4069), в якому відповідачем позов визнається у повному обсязі. Так, у відзиві на позовну заяву зазначається, що товар загальною вартістю 21640,95 дол. США до пункту призначення не доставлено з вини відповідача, проте внаслідок власного скрутного становища відповідач в досудовому поряду відшкодувати позивачу завдані збитки, не може.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд в с т а н о в и в.

18 травня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ГРУП», як замовником, та польською фірмою Trans-Line Firma Transportowo Uslugowo Handlowa, як перевізником, укладено договір на транспортне перевезення вантажу за №1805-01 від 18.05.2014, згідно з умовами якого перевізник зобов'язався перевезти власним транспортом вантаж з пункту загрузки: Польша (Polska, 22-171 Kanie Stacja, 23) через митницю Польша/Україна до пункту призначення: Україна, м. Чернівці, вул.28 Червня, 44, а замовник зобов'язався сплатити перевізнику за перевезення обумовлену платню.

З доданих до матеріалів справи письмових доказів, а саме товарно-транспортної накладної №003865 від 24.07.2014, а також виписаного продавцем товару - Click Entertainment Limited (товару, наданого відповідачу для перевезення), рахунку-фактури №PRO419637 від 30.04.2014 вбачається, що з оплаченого позивачем товару на загальну суму у розмірі 44883 доларів США, відповідачем з невідомих причин, доставлено позивачу всього товару на загальну суму 23242,05 доларів США.

Згідно з актом приймання матеріальних цінностей від 28.07.2014, загальна вартість матеріальних цінностей, що відсутні відповідно до комерційного інвойсу №PRO419637, складає 21640,95 дол. США.

Згідно з частиною першою та пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з умовами п.п. 2.2.1. Договору, перевізник зобов'язався забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу, а саме замовнику.

У п.п. 4.1. Договору сторони між собою обумовили, що перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), а відповідно до п.п. 4.2. Договору, перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу перед замовником з моменту прийняття вантажу в місці загрузки і до моменту видачі вантажоодержувачу.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про дію міжнародних договорів на території України» встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Отже, на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956, до якої Україна приєдналась згідно Закону №57-V від 01.08.2006 (далі - Конвенція).

Статтею 1 Конвенції передбачено її застосування до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

У відповідності до частини першої статті 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Згідно з частиною першою статті 20 Конвенції, управнена за договором особа може, без обов'язкового пред'явлення інших доказів, вважати вантаж втраченим, якщо його доставка не відбулась протягом тридцяти днів з часу закінчення встановленого граничного терміну або якщо такий строк не встановлено, протягом шістдесяти днів від дня прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до частини першої статті 23 Конвенції, у випадку коли згідно з положеннями даної Конвенції перевізник зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли внаслідок повної або часткової втрати вантажу, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається на підставі вартості вантажу в місці і в час його прийняття до перевезення.

Враховуючи, що відповідачем порушено умови Договору, а саме не доставлено товар, отриманий ним у визначеному в п.п. 1.1. цього Договору пункті завантаження до узгодженого сторонами пункту призначення, згідно з вимогами вищезазначених приписів Конвенції, позивач правомірно звернувся до відповідача з даним позовом.

У відповідності до п.п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

Станом на день подання позову, еквівалент заявленої до стягнення суми збитків становив 277566,34 грн., а розмір судового збору - 5551,33 грн.

Відповідно суд, задовольняючи даний позов, у відповідності до вимог пункт 4 частини першої статті 55 ГПК зазначає суму яка підлягає стягненню з відповідача в іноземній валюті - в розмірі 21640,95 дол. США та в національній - в розмірі 277566,34 грн.

Судові витрати у вигляді судового збору, також покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Trans-Line Firma Transportowo Uslugowo Handlowa (ul.Al.Raclawickie 40/8, 20-043 Lublin, Polska Numerze Identyfikacji Podatkowej: 7120054516; Licencja Nr 0067688) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ГРУП» (Україна, м. Чернівці, вул. 28 Червня, 44, код 37505019 21 640,95 доларів США (277566,34 грн.) та 5551,33 грн. судового збору.

3. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення підписано 08.09.2014.

Суддя О.В. Гончарук