Рішення № 40387604, 02.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13382/14 02.09.14

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від прокуратури: Ковтуцький М.М. (посв.№022742 від 1.11.2013)

від позивача: Чумаченко О.С. (дов.№05 від 05.02.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо внесення орендної плати за договором оренди №6294 нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.11.2012, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу №910/13382/14 до розгляду на 14.08.2014 року.

До початку судового засідання 14.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 14.08.2014, судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.09.2014, у задоволення усного клопотання позивача та враховуючи відсутність відповідача.

Під час судового засідання 02.09.2014 представник позивача та представник прокуратури надавши пояснення по суті спору, позовні вимоги просили задовольнити повністю, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач повторно не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення 20.08.2014 року.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6294 (договір).

За умовами договору, а саме п. 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення площею 120,00 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на 2-му поверсі будівлі лабораторного корпусу, реєстровий номер 02404380.3.АААДДЛ612 (майно), що перебуває на балансі Державного підприємства «Національна кіностудія художників фільмів ім. О.Довженка», ідентифікаційний код 02404380 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на « 30» червня 2012 року і становить 1 022 000,00 грн. без ПДВ.

На виконання умов договору регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву передано, а відповідачем прийнято зазначене приміщення, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 02.11.2012 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди- вересень 2012 року 6 432,65 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2012 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад місяць 2012 року.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій поділу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).

Актом приймання-передачі від 28.02.2014 відповідачем повернуто позивачу нерухоме майно площею 120,00 кв. м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, на 2-му поверсі будівлі лабораторного корпусу Державного підприємства «Національна кіностудія художників фільмів ім. О.Довженка», ідентифікаційний код 02404380.

Як стверджує позивач, за користування державним майном за період з вересня 2013 по лютий 2014 у відповідача утворився борг перед державним бюджетом у розмірі 27 120,12 грн.

Звертаючись із даним позовом до суду, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву також заявило до стягнення пеню у розмірі 899,93 грн., 813,60 грн. - штраф та інфляційні збитки у розмірі 275,92 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6294 від 02.11.2012 є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сплатити на користь позивача суму заборгованості з орендної плати у розмірі 22 617,26 грн. Такого висновку суд дійшов з огляду на наявність у матеріалах справи, складеного позивачем акту звірки по орендним платежам до бюджету з ФОП ОСОБА_1 станом на 16.07.2014, з якого вбачається, що при зверненні із позовом до суду орендодавцем не враховано часткову оплату заборгованості у розмірі 4 502,86 грн. проведену 28.02.2014 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.7. Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету та балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 3.6. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 899,93 грн., відповідно до розрахунку позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 275,92 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 813,60 грн. на підставі п. 3.8. договору, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що застосування іншого виду неустойки -штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

За розрахунком позивача розмір штрафу складає 813,60 грн. , однак суд не погоджується із таким розміром штрафу, оскільки такий розмір розрахований виходячи із суми заборгованості 27396,04 грн., у той час як судом встановлено, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 22617,26 грн.

Так, здійснивши математичний перерахунок розміру суми штрафу, суд вважає обґрунтованим розмір штрафу - 678,52 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме 22 617,26 грн. - основний борг, 899,93 грн. - пені, 275,92 грн. - інфляційних збитків та 678,52 грн. - штрафу.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, у силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03035, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача -ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна) суму боргу у розмірі 22 617 (двадцять дві тисячі шістсот сімнадцять) гривень 26 копійок - основний борг, 899 (вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 93 копійок - пені, 275(двісті сімдесят п'ять) гривень 92 копійки - інфляційних збитків та 678 (шістсот сімдесят вісім) гривень 52 копійки - штрафу.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03035, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) у дохід Державного бюджету України 1 521 (одну тисячу п'ятсот двадцять одну) гривню 49 копійок.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.09.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 08.09.2014 року

Суддя К.В. Полякова