Постанова № 40387443, 05.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2014 року №810/4629/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк» (далі – позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області (далі – відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 02.08.2011 року №0000120220/1651 та від 17.10.2011 року №0000190220/2129.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 2 серпня 2011 року №0000120220/1651 та від 17.10.2011 року №0000190220/2129 прийняті з порушенням норм матеріального права. Позивач наголошував, що АКБ «Східно-Європейський банк» перебуває у процесі ліквідації у зв’язку з неплатоспроможністю, за таких обставин, порядок звернення стягнень регулюється положеннями Законів України «Про банки та банківську діяльність» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими передбачено, що після закінчення строку, встановленого для заявлення вимог конкурсними кредиторами, такі вимоги вважаються погашеними.

Враховуючи, що відповідачем строків звернення з вимогами щодо сплати податків дотримані не були, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечить нормам чинного законодавства України та просить їх скасувати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 02.08.2011 року №0000120220/1651 та від 17.10.2011 року №0000190220/2129.

Рішенням Вищого адміністративного суду України від 8 липня 2014 року касаційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року скасовано. Справу №2а-585/12/1070 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначеної ухвали суд касаційної інстанції посилався на неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин справи.

Враховуючи зазначене, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У зв'язку із неявкою сторін, розгляд справи неодноразово відкладався. У судові засідання, призначені на 28 серпня 2014 року, 1 вересня 2014 року, з'явився представник відповідача.

Представник відповідача у судові засідання не прибув, про дату час та місце слухання справи повідомлявся за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та адресою, зазначеною позивачем у касаційній скарзі.

З метою забезпечення явки позивача судом також вручено повістку представнику відповідача, яка не була вручена, оскільки позивач за місцезнаходженням відсутній.

Доказів про поважність причин неявки, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

1 вересня 2014 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач на неодноразові виклики суду у судові засідання не прибув, суд ухвали здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Під час розгляду справи відбулася заміна відповідача - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби правонаступником - Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області у зв'язку з проведеною реорганізацією державних податкових інспекцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відкрите акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк» (АКБ «СЄБ») зареєстроване 27 серпня 1993 року як юридична особа, про що свідчить Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 63-65). Станом на момент підписання акту перевірки, АКБ «СЕБ» перебував на податковому обліку у Державній податковій адміністрації у Білоцерківському районі за №113/40.

Судом встановлено, що 18.12.2009 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 756 “Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк”, згідно якої з 21.12.2009 року в банку відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора (а.с. 46).

24.02.2010 року Господарським судом міста Києва у справі № 34/119 за позовом Національного банку України до Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк”про ліквідацію банку, винесено постанову, якою позов задоволено, тобто підтверджено ліквідацію банку у зв’язку із неплатоспроможністю (а.с. 49-50).

З огляду на надходження до Білоцерківської ОДПІ наказу АКБ «Східно-Європейський банк» від 15 березня 2011 року №25-ОС «щодо припинення діяльності Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк», на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, працівниками Білоцерківської ОДПІ Київської області проведено виїзну позапланову документальну перевірку Білоцерківської філії ВАТ АКБ «Східно-Європейський банк» з питань дотримання валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року по 25 червня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №4253/220/53/20062606 від 18 липня 2011 року (далі – акт перевірки) (а.с. 10-41).

Перевіркою встановлено та в акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- порушено пункт 4.1.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”(зі змінами та доповненнями), в результаті чого в декларацію з податку на прибуток – графа “01.1”К1 не включено дохід від надходження виручки від усіх видів послуг згідно звіту за формою № 748 “Звіт про касові обороти банку”за жовтень 2009 року – 347, 00 гривень та 16972,00 гривень за грудень 2009 року та занижено податок на прибуток за ІV квартал 2009 року на 4322,00 гривень;

- порушено статтю 92 Податкового кодексу України, щодо збереження активів, які перебувають в податковій заставі, Білоцерківською філією АКБ “Східно-Європейський банк”згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 11.02.2011 року.

На підставі Акту перевірки № 4253/220/53/20062606 від 18.07.2011 року, Білоцерківською ОДПІ Київської області прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 (а.с. 42).

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2011 року № 0000120220/1651, оскаржив його шляхом подання скарги №1071 від 11.08.2011 року (вхідний № 1841/10 від 18.08.2011 року ДПА в Київській області).

Рішенням ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333 розглянуто скаргу позивача та вирішено частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 в частині застосованої штрафної санкції, а скаргу позивача у відповідній частині задовольнити (а.с. 70-72).

За результатами розгляду скарги, з урахуванням Рішення ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333, Білоцерківською ОДПІ Київської області прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129 (а.с. 43).

Позивач, не погодившись з Рішенням ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333 та податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 (податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129), звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПА в Київській області від 18.11.2011 року № 3008/10/25-017/345-1496 залишено без розгляду скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 17.10.2011 року № 0000190220/2129.

Рішенням Державної податкової служби України № 8527/6/10-2115 розглянуто скарги позивача на податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 з урахуванням Рішення ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Київської області від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 з урахуванням Рішення ДПА в Київській області від 14.10.2011 року № 2678/10/25-017/263-1333, прийнятого за розглядом скарги (податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 року № 0000190220/2129) та Рішення ДПА в Київській області від 18.11.2011 року № 3008/10/25-017/345-1496 про залишення скарг без розгляду, а скарги – без задоволення (а.с. 44).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, якими АКБ «Східно-Європейський банк» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом встановлено наступне.

Як вбачається із акту перевірки податкової інспекції, позивачем в порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " занижено валовий дохід у розмірі 17290,00 грн., у тому числі за жовтень 2009 року у розмірі 347,00 грн. та за грудень 2009 року у розмірі 16943,00 грн.

Судом встановлено, що АКБ «Східно-Європейський банк» занизило показники валового доходу у зв'язку з невірним відображенням даних бухгалтерського обліку на підставі яких сформований звіт за формою №748 «Звіт про касові обороти банку» у декларації з податку на прибуток підприємств по рядку 01.1 К1 „доходи від здійснення банківських операцій".

Так, згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”(зі змінами та доповненнями), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”(зі змінами та доповненнями), загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

З огляду на наявні не спростовані належними доказами розбіжності даних звітів про касові обороти банку за жовтень 2009 року та грудень 2009 року по операціям з надходження готівки, суд приходить до висновку, що податковий орган правомірно визначив грошове зобов’язання АКБ «Східно-Європейський банк».

Станом на момент перевірки та визначення суми грошового зобов’язання, ВАТ АКБ «Східно-Європейський банк», на підставі постанови Національного банку України № 756 “Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку “Східно-Європейський банк” позивач перебував у стані припинення (а.с. 46).

Позивач зазначає, що задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у Законі України “Про банки і банківську діяльність”особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

Суд погоджується з твердженнями позивача, однак зазначає, що позивач необґрунтовано ототожнює власне факт визначення платнику податків грошового зобов’язання за наслідками перевірки і стягнення визначеного податковим податковим повідомленням-рішенням зобов’язання.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлюються Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно пункту 87.10 статті 87 Податкового кодексу України, з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1.3 статті1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно статті 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до статті 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті «Урядовий кур'єр» чи «Голос України» за рахунок банку у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку.

Відомості про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити найменування та інші реквізити банку, що ліквідується, дату прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або дату прийняття рішення власника банку про ліквідацію банку і призначення ліквідатора, відомості про ліквідатора.

Протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Абзацом 6 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено кредитора як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Приписи частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначають, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вказаною нормою права також надано визначення поняття «конкурсні кредитори» - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, та «поточні кредитори» - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно приписів Податкового кодексу та Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”:

податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 96 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, згідно якої вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Таким чином, Законом не передбачено особливого порядку звернення стягнення нарахованих але не сплачених платником податків податкових зобов’язань у ході здійснення процедури ліквідації.

З аналізу викладеного вбачається, що податковий орган у при стягнення податкової заборгованості може набувати статусу конкурсного чи поточного кредитора в залежності від моменту виникнення грошового зобов’язання. Водночас, недотримання конкурсним кредитором строків, встановлених статтею 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” для звернення до боржника із письмовою вимогою має наслідком визнання погашеним зобов’язання боржника.

Разом з тим, аналіз викладених положень закону дає підстави стверджувати, що вказані норми стосуються саме процедури звернення податкового органу із заявою до ліквідатора з метою стягнення податкового боргу, тобто узгодженого податкового зобов’язання платника податків, у тому числі, що виникло на підставі податкового-повідомлення-рішення.

Водночас, положення Закону, якими передбачено автоматичне погашення зобов’язань боржника у разі пропуску конкурсним кредитором законодавчо встановлених строків для звернення із заявою до ліквідатора не слід розглядати як підставу для скасування податкового-повідомлення рішення у випадку, коли контролюючим органом за наслідками перевірки встановлено заниження платником податків грошових зобов’язань.

Так, відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом

Згідно з пунктом 58.1 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 11.1 Наказу ДПА України № 979 від 22.12.2010 року “Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1439/18734 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), з метою оподаткування під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії в банку та призначення ліквідатора ліквідатор протягом трьох днів від дня прийняття такого рішення зобов'язаний подати до кожного з органів державної податкової служби, у яких перебувають на обліку банк, його відокремлені підрозділи, такі документи:

заяву про припинення платника податків за ф. № 8-ОПП;

оригінал довідки за ф. № 4-ОПП;

засвідчену копію постанови Правління Національного банку України про відкликання в банку банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку.

У разі надходження таких документів органом державної податкової служби проводяться передбачені цим Порядком процедури, пов'язані з припиненням платника податків, а також згідно з законодавством проводиться узгодження сум грошових зобов'язань, які існували на дату відкликання банківської ліцензії, та скасування арештів, накладених на активи банку (пункт 11.1.3).

У разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Призначається перевірка, яку відповідні підрозділи розпочинають протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим (пункт 11.3).

Якщо після проведеної документальної позапланової перевірки платника податків та на наступний день після спливу законодавчо визначених строків сплати узгоджених грошових зобов'язань платника податків встановлено факт наявності податкового боргу (за даними обліку податків і зборів платника податків), адміністративного або судового оскарження грошових зобов'язань (за даними реєстру виданих податкових повідомлень-рішень), несплати податку з доходів фізичних осіб із сум доходів, нарахованих (виплачених) найманим працівникам (за даними акта перевірки), орган державної податкової служби складає повідомлення про грошові зобов'язання та податковий борг за ф. № 10-ОПП (додаток 19) та направляє (видає) його комісії з припинення (ліквідаційній комісії, ліквідатору) або особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, що є такою згідно з пунктом 97.4 статті 97 Податкового кодексу України.

Повідомлення за ф. № 10-ОПП формуються та направляються платнику податків окремо кожним органом державної податкової служби, у якому платник податків перебуває на обліку як за основним, так і за неосновним місцем обліку, чи в якому перебувають на обліку його відокремлені підрозділи. Засвідчені копії таких повідомлень як додаток до відповідного висновку органами державної податкової служби, у яких платник податків перебуває на обліку за неосновним місцем обліку чи в яких перебувають на обліку його відокремлені підрозділи, направляються до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків (пункт 11.9).

Таким чином, проведення документальної позапланової перевірки органами ДПС відокремлених підрозділів юридичної особи та зняття останніх з податкового обліку у зв'язку з їх ліквідацією здійснюється у порядку та з дотриманням усіх процедур, передбачених нормами Податкового кодексу України та зазначеного Порядку.

Отже, за вказаних обставин, податковий орган не міг не провести перевірки і встановивши порушення не міг не винести податкове повідомлення-рішення, оскільки, прийняття податкових повідомлень–рішень у разі встановлення порушень по сплаті грошових зобов’язань є не правом податкового органу, а його обов’язком.

Позивач також стверджує, що податковий орган за наслідками адміністративного оскарження вдруге прийняв податкове повідомлення-рішення, яким повторно визначив ВАТ АКБ «Східно-Європейський банк» зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 4322,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Державної податкової адміністрації у Київській області від 14 жовтня 2011 року №2678/10/25-017/263-1333 (а.с. 70-72) частково скасоване податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 2 серпня 2011 року №0000120220/1651 в частині застосованої штрафної санкції, а скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення задоволено у відповідній частині.

Розділом V Наказу ДПА України № 985 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за №1440/18735, встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо, зокрема, орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання;

орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення;

У випадках, визначених підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

У випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

У випадках, визначених підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення не відкликається. На суму збільшення грошового зобов'язання направляється окреме податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, твердження позивача про подвійне стягнення у зв’язку з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 02.08.2011 року № 0000120220/1651 та від 17.10.2011 року № 0000190220/2129 є хибними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, тому задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх належних і доказів, які б спростовували б твердження позивача, в частині сум оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв’язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що податковим органом доведено законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.