Ухвала суду № 40386933, 28.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 10466/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області до Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, визнання протиправною і скасування про повернення виконавчого документа стягувачеві, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, визнання протиправною і скасування про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року позов задоволено повністю, визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП № 37592410 від 23.05.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, визнані протиправними дії державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо винесення постанови ВП № 37592410 від 23.05.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Відповідач оскаржив зазначену постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати, винести нову постанову про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що державні виконавці позбавлені можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, за якими боржниками є підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства, а стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Державної казначейської служби України, без участі органів Державної виконавчої служби.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

23.05.2013 року відповідачем винесена постанова у виконавчому провадженні ВП № 37592410 про повернення виконавчого документа стягувачеві, у якій зазначено, що керуючись п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ - виконавчий лист № 813/1105/13-а, виданий 28.03.2013 року Львівським окружним адміністративним судом про стягнення з Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Стрий та Стрийському районі Львівської області заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 598896,57 грн., повернути стягувачеві.

Також у вказаній постанові зазначено, що відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України зі змінами № 868 від 19.09.2012 року та № 45 від 30.01.203 року, рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників (визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах казначейства) виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства в установленому порядку. ДП «Західукргеологія» є державним підприємством та має відкриті рахунки в органах Казначейства. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Відповідно до ст. 52 цього ж Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях у тому числі на кошти на рахунках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Таким чином, державний виконавець не може звернути стягнення на кошти боржника на рахунках в органах Казначейства, що в свою чергу унеможливлює подальше виконання рішення суду державною виконавчою службою, оскільки наявна встановлена законом заборона, чітко визначений порядок та процедура виконання даних рішень.

Повно встановивши обставини справи, суд першої інстанції вірно застосував відповідні їм положення матеріального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємство, установа, організація.

Згідно ч. 2 ст. 2 цього ж Закону, дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно ч. 1 ст. 4 цього Закону, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому ж Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим же Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього ж Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 6 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 11 цього ж Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим же Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим же Законом.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 цього ж Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно 52 цього ж Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

З системного аналізу Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вбачається, що таким визначено чіткий порядок та процедуру виконання судових рішень про стягнення коштів з державних підприємств, зокрема, стягнення коштів здійснюється Державною казначейською службою в межах бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного підприємства, які відкриті в органах казначейства.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що, як вірно зазначив суд попередньої інстанції в оскаржуваній постанові, повертаючи виконавчий лист № 813/1105/13-а, виданий 28.03.2013 року Львівським окружним адміністративним судом стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець діяв неправомірно, оскільки оскільки дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган.

Так, згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Доводи апеляційної скарги правомірність прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві не підтверджують.

Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправними дій державного виконавця Галицького відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо винесення постанови ВП № 37592410 від 23.05.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки судові рішення, які на набрали законної сили, згідно ст. 124 Конституції України, є обов'язковими до виконання.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198-200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року у справі № 813/4640/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська