Постанова № 40386644, 02.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року №810/4627/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидорук Р.Д. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проПублічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказ начальника Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року №240; визнання протиправними дій Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо проведення перевірки на підставі наказу начальника Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2012 року №240 та щодо складання акту №78/40-30/00153117 від 24 вересня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 13 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалю Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Рішенням Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2014 року касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2013 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки виданий за відсутності передбачених податковим законодавством підстав для проведення невиїзної позапланової документальної перевірки, зокрема, позивач наголошував, що наказ не має посилання на конкретну обставину, що дозволяє розпочати перевірку, передбачених статтею 78 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач вказував, що за наслідками протиправно проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Такі рішення відповідача позивач вважає безпідставними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, оскільки господарські операції з контрагентами мали реальний характер, відповідна сума ПДВ перерахована на рахунок митного органу і позивач дотримався норм податкового та митного законодавства при формуванні податкового кредиту та отримав право на бюджетне відшкодування.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, в письмових заперечення зазначав, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам законодавства України, висновки акту перевірки щодо встановлених порушень норм податкового законодавства України є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

У судові засідання представник відповідача не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

20 вересня 2012 року начальником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (СДПІ ВПП в м. Сімферополі) був виданий наказ №240 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі також ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»)(т.1, а.с.8).

Наказ був направлений на адресу позивача 12 вересня 2012 року рекомендованим листом із повідомленням про вручення разом із письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки (т.1, а.с. 9).

У період з 21 вересня 2012 року по 24 вересня 2012 року, посадовою особою СДПІ ВПП в м. Сімферополі у відповідності до статті 79, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року.

Результати перевірки оформленні актом від 23 вересня 2012 року №78/40-30/00153117 (далі - акт перевірки)(т.1, а.с. 11-23).

У ході перевірки відповідачем проаналізовано декларацію з ПДВ за червень 2012 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, платіжні документи, оригінали експортних та імпортних ВМД.

Дослідивши вищезазначені документи первинного бухгалтерського обліку та дані податкової звітності позивача, відповідач прийшов до висновку про відсутність документального підтвердження ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» відображеного у декларації за червень 2012 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 605353936,00 грн.

У зв'язку з викладеним, відповідачем встановлено порушення ПАТ «ДАТ «Чорномрнафтогаз» пункту 198.1 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, чим завищено суму податкового кредиту та залишок від'ємного значення за травень 2012 року у сумі 617830784,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним формуванням ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» показників податкового кредиту за господарською операцію з імпорту самопідіймальної плавучої бурової установки

На підставі висновків акту перевірки, СДПІ ВПП в м. Сімферополі були прийняті:

податкове повідомлення-рішення №0000064030 від 3 жовтня 2012 року., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 605353936,00 грн. (т.1, а.с.40);

податкове повідомлення-рішення №0000074030 від з жовтня 2012 року, яким ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 617830784,00 грн. (т.1, а.с. 41).

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішеннями, якими ПАТ «ДАТ Чорноморнафтогаз» донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та діями відповідача під час проведення перевірки, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальну перевірку визначено як перевірку, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У силу положень статті 79 Податкового кодексу України, наказ керівника органу державної податкової служби про призначення перевірки є єдиною та виключною підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. При цьому документальна позапланова перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України . За відсутності вказаних обставин керівник органу державної податкової служби не має повноважень на призначення відповідної перевірки в порядку статті 79 Податкового кодексу України. Рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки.

За змістом підпункту 78.1.8 статті 78.1. документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У статті 200 Податкового кодексу України передбачено підстави проведення позапланової перевірки з питань бюджетного відшкодування. Зокрема, пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Відповідно до пункту 200.10 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

При цьому, у відповідності до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно положень Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. №1238, наявність у податкового органу документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є достатньою підставою для проведення документальної перевірки.

З наведених законодавчих приписів, можна дійти висновку, що пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України встановлює самостійну підставу для призначення позапланової податкової перевірки, а саме - необхідність визначення достовірності сум заявленого платником податку сум бюджетного відшкодування.

Таким чином, обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є: 1) наявність обставин для проведення документальної перевірки; 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що позивачем засобами електронного зв'язку подано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року, де у рядку 23.1 у якості суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку, позивач заявив суму у розмірі 605353936,00 грн. (т.1, а.с. 127-128). До податкової декларації позивачем додано додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)», з якого вбачається що сума від'ємного значення у розмірі 605353936,00 грн. виникла за результатами господарських операцій у травні 2012 року.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у травні 2012 року стало, зокрема, здійснення операції з імпорту самопідіймальною плавучої бурової установки на загальну суму 3089153920,00 грн., у тому числі ПДВ 617830784,00 грн.

Як вбачається із Наказу від 20 вересня 2012 року №240, підставою для ініціювання перевірки стала перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року, згідно податкової декларації від 20 липня 2012 року №9042120893 у відповідності до статті 79 та пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України.

Як на обставину, перевірка якої зумовила прийняття спірного наказу, податковий орган вказує на наявну інформацію щодо порушення позивачем податкового законодавства, зокрема щодо невідповідності призначення платежу у ході здійснення митного оформлення бурової установки цілям сплати податку на додану вартість до бюджету.

Таким чином, враховуючи, що позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у розмірі 605353936,00 грн., щодо достовірності сплати якого до Державного бюджету України у податкового органу виникли об'єктивні сумніви внаслідок неточностей у платіжних документах, відповідач мав право на призначення та проведення невиїзної документальної перевірки.

Суд не погоджується із твердженнями представника позивача, що відсутність посилань у спірному наказі на конкретний пункт статті 78 Податкового кодексу має наслідком його протиправність, оскільки наказом визначено реквізити податкової декларації та вказано на необхідність провести перевірку з підстав визначених у пункті 200.11 статті 200, що за своїм змістом перебуває у безпосередньому взаємозв'язку із положеннями пункту 78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України, і у повній мірі дозволяє ідентифікувати фактичну підставу для проведення перевірки.

Щодо тверджень позивача про протиправність проведеної перевірки, оскільки товариству не було вручено до початку перевірки копію наказу, суд звертає увагу на наступне.

Пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачає два альтернативні способи інформування платника про здійснення позапланової невиїзної перевірки, а саме: безпосереднє вручення відповідного наказу під розписку; надіслання наказу листом з повідомленням про вручення.

При цьому правова конструкція зазначеної норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів. Вживання у наведеному законодавчому приписі сполучника "або" вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.

Власне ж надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, яка не впливає на право податкового органу на проведення перевірки.

Суд також вважає не доведеними посилання позивача, що отримання спірного наказу у день проведення перевірки порушило право останнього на надання відповідних доказів, оскільки представник позивача не зміг вказати, які саме документи товариство хотіло, але не змогло надати, з огляду на терміни отримання наказу та проведення перевірки. Судом також враховано, що позивачем до матеріалів справи не надано будь-яких інших первинних документів на підтвердження заявлених до відшкодування сум ПДВ ніж тих, що були проаналізовані податковим органом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при проведенні заходів щодо позапланової невиїзної перевірки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Тому, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при митному оформленні бурової установки, суд виходив із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 29 березня 2011 року ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (Покупець) уклало з нерезидентом «Highway Investment Processing LLP» (Великобританія) (Продавець) контракт №221, предметом якого були зобов'язання Продавця поставити і передати у власність Покупцю самопідіймальну плавучу бурову установку та зобов'язання Покупця сплатити передбачену контрактом ціну та прийняти бурову установку на умовах контракту (т.1, а.с. 58-102).

На виконання вимог договору Продавцем, у травні 2012 року поставлено на користь ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» самопідіймальної плавучої бурової установки В-312 загальною вартістю 3089153918,12 грн., в т.ч. ПДВ 617830783,62 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 1 травня 2012 року (т.1, а.с. 101)., а також платіжними дорученнями (т.1, а.с. 105-108).

Відповідно до вантажної митної декларації форми МД-2 №600020000/2012/000908 від 15 травня 2012 року вказану бурову установку заявлено до митного оформлення (т.1, а.с. 102). Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України за вказаною митною декларацією склала 617830783,00 грн. (ряд 7.) (т.1, а.с. 102).

Судом встановлено, що суму податку на додану вартість разом із іншими обов'язковими платежами при здійсненні митного оформлення позивачем оплачено на рахунки державного казначейства, що підтверджується платіжними дорученнями від 15 травня 2012 року №4973 та від 28 травня 2012 року №5529 (т.1, а.с. 103-104).

Згідно відміток митного органу на вантажно-митній декларації №600020000/2012/000908 від 15 травня 2012 року, суму сплаченого подататку на додану вартість та митних платежів за оформлення зараховано на відповідні рахунки державного бюджету, а задекларовану бурову установку випущено у вільний обіг.

Факту поставки бурової установки позивачу податковий орган не заперечує.

Разом з тим, відповідач стверджує, що позивачем під час митного оформлення самопідіймальної плавучої бурової установки В-312 були сплачені послуги за митне оформлення товару за ВМД, а не суми ПДВ, які підлягають сплаті до Державного бюджету України під час імпортування товарів.

Такого висновку відповідач дійшов на підставі того, що призначенням платежу в платіжному дорученні № 4973 від 15 травня 2012 року вказано: «передплата за митне оформлення по ВМД».

На переконання податкового органу, зазначена обставина унеможливлює встановлення призначення платежу та дійсного напрямку руху коштів, відповідно до платіжних доручень, наданих позивачем до перевірки та як наслідок - відсутність документального підтвердження задекларованих сум податку на додану вартість та податкового кредиту.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Митним кодексом України від 13 березня 2012 № 4495-VI, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, у силу положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до пункту 201.12 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, саме митна декларація оформлена у спосіб встановлений законом, що містить усі необхідні реквізити та відмітки митного органу про сплату обов'язкових платежів є підтвердженням сплати податку на додану вартість за операціями імпорту товарів та надає платнику право на включення сум податку на додану вартість за такою декларацією до розрахунку розміру від'ємного значення.

Досліджена судом вантажно-митна декларація №600020000/2012/000908 від 15 травня 2012 року та акт приймання-передачі бурової установки відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у силу якої, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З приводу вказаних відповідачем в акті перевірки та запереченнях на позов недоліках платіжних доручень, що на думку відповідача не дозволяють встановити дійсне призначення платежу, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України визначено, що під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Так, пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Мін'юсті України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція №22) встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Разом з тим, дана інструкція встановлює лише загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Відповідно до пункту 3.1. Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 27.09.2006 №821, що діяв на момент спірних правовідносин, встановлено, що сплата коштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється одночасно зі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД.

Також, пунктом 1 розділу 2 Наказу Державної митної служби України Про затвердження Порядку ведення митними органами оперативного обліку коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митних органів як передоплата (доплата), і сум митних та інших платежів, які сплачуються платниками податків під час митного оформлення товарів, суми коштів передоплати (доплати), що обліковуються на депозитних рахунках, відкритих на ім'я митних органів в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення" (далі - депозитний рахунок 3734), або на відповідному рахунку, відкритому митним органом у вповноваженому банку за балансовим рахунком 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності" (далі - банківський рахунок 2603), підтверджуються випискою органу Державного казначейства України або оригіналом прибуткового касового документа, який підтверджує доплату готівкою до вповноваженого банку (каси митного органу).

Пунктом 2 розділу 2 цього ж Порядку встановлено, що у платіжних дорученнях на сплату митних та інших платежів за вантажною митною декларацією , уніфікованою митною квитанцією МД-1 у графі "Призначення платежів" має бути зазначено "Передоплата (доплата) за митне оформлення".

Як вбачається із доданих до матеріалів справи платіжних доручень від 15 травня 2012 року №4973 та від 28 травня 2012 року, позивачем у графі «призначення платежу» вказано «предоплата (доплата) за митне оформлення», зазначене кореспондується із банківськими виписками, що містять аналогічні відомості щодо сум, дат, та призначення платежів.

Відповідно до відповіді Кримської митниці на запит позивача від 28 вересня 2012 року № 11/1-3830 (а.с.42), митне оформлення самопідіймальної плавучої бурової установки В-312 було завершено 15 травня 2012 року. Нарахована та сплачена сума податку на додану вартість (відображена у графі 47 вантажної митної декларації № 600020000/2012/000908 від 15 травня 2012 року) становить 617830783,62 грн. Згідно діючого на період оформлення Класифікатора видів податків, зборів та інших бюджетних надходжень затвердженого наказом Державної митної служби України від 7 грудня 2005 №1201 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2005 за № 1552/11832 податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності класифікується за кодом - 028. Також Кримська митниця зазначила, що вказана сума платежів у складі суми платіжного доручення Кримської митниці № 684 від 16 травня 2012 року була перерахована до Державного бюджету.

До вказаного листа Кримської митниці додані платіжне доручення № 684 від 16 травня 2012 року та засвідчена копія витягу з картки - особового рахунку позивача за період з січня по липень 2012 року., якими підтверджується своєчасна сплата позивачем податку на додану вартість під час митного оформлення бурової установки.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що платіжне доручення із зазначенням у графі призначення платежу «Передоплата за митне оформлення» при перерахуванні грошових сум за митне оформлення є вичерпним і достатнім для підтвердження факту оплати податку на додану вартість у разі наявності митної декларації оформленої відповідно до вимог законодавства.

Судом враховано і те, що компетентним органом у визначенні правильності оформлення митних декларації є митні органи, які шляхом проставляння необхідних відміток у митній декларації та випуском товару у вільний обіг, підтверджують правильність її оформлення, що у свою чергу посвідчує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та від'ємного значення.

Отже, твердження відповідача, що сума у розмірі 618111214,28, сплачена відповідно до платіжного доручення №4973 від 15 травня 2014 року була сплачена лише за оформлення товару відповідно до вантажно-митної декларації і не свідчить про сплату позивачем податку на додану вартість є необґрунтованим.

З огляду на те, що судом було встановлено фактичну сплату суми податку на додану вартість, що вплинула на розрахунок від'ємного значення, а також на відсутність порушень пов'язаних із заповнення первинних документів, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі за червень 2012 року..

Таким чином, висновок податкового органу про порушення ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» пункту 198.1 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, чим завищено суму податкового кредиту та залишок від'ємного значення за травень 2012 року у сумі 617830784,00 грн. є безпідставним.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Тому, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності враховуючи, що позивачем не були спростовані доводи податкового органу в частині проведення документальної перевірки, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі від 3 жовтня 2012 року №0000064030 та №0000074030

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на корить Публічного акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 8 вересня 2014 року.