Ухвала суду № 40386618, 08.09.2014, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

в частині позовних вимог

08 вересня 2014 року

Справа № 803/1787/14

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Валюх В.М., вивчивши позовну заяву Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної фінансової інспекції у Волинській області про визнання нечинним акту ревізії та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» звернулося з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Волинській області про визнання нечинним акту ревізії № 040-24/056 від 23.07.2014 року та скасування вимоги про усунення порушень № 03-040-14-14/6071 від 26.08.2014 року.

Позовну заяву в частині позовних вимог про визнання нечинним акту ревізії № 040-24/056 від 23.07.2014 року не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв’язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі у цій частині позовних вимог слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), з огляду на таке.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 (з наступними змінами та доповненнями), акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Пунктом 35 цього ж Порядку передбачено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

За змістом частини першої статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) дії або бездіяльність посадових осіб органу державного фінансового контролю можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки (ревізії), наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення ревізії; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу, (ревізії); дій щодо проведення ревізії без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 (з наступними змінами та доповненнями), заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Отже, предметом оскарження відповідно до статті 13 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Позивач фактично оскаржує акт ревізії (висновки), що унеможливлює розгляд такого спору в судовому порядку.

Вказана правова позиція висловлена у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10.09.2013 року (справа № 21-237а13), відтак є обов’язковою для застосування згідно із вимогами частини першої статті 244-2 КАС України.

При цьому, не може бути взяте до уваги покликання позивача на пункт 24 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» як на підставу обґрунтування належності до юрисдикції адміністративних судів позовної вимоги про визнання нечинним акту ревізії, оскільки пункт 24 вказаної постанови виключено згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14.02.2014 року № 2.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання нечинним акту ревізії № 040-24/056 від 23.07.2014 року слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 109, статтями 165, 244-2 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної фінансової інспекції у Волинській області про визнання нечинним акту ревізії та скасування вимоги в частині позовних вимог про визнання нечинним акту ревізії № 040-24/056 від 23 липня 2014 року відмовити.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз’яснити позивачеві, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з такою самою позовною вимогою, щодо якої постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх