Рішення № 40386139, 04.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/14664/14 04.09.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" простягнення 2 474,64 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Михайловська І.Г. Від відповідача: не з'явився Від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі - "ПАТ "СК "Українська страхова група") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (надалі - "ПАТ "СК "Україна") про стягнення 2 474,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "СК "Українська страхова група" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0107-11-11671 від

10.03.2011 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - "ДТП") виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Toyota Prado, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автобуса марки Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ "СК "Україна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/9304774, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2014 р. порушено провадження у справі №910/14664/14, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005" та призначено розгляд справи на 07.08.2014 р.

06.08.2014 р. до канцелярії суду надійшли пояснення третьої особи, в яких вона вказує, що не отримувала позовну заяву у даній справі та не може забезпечити присутність свого представника в судовому засідання 07.08.2014 р. у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. розгляд справи №910/14664/14 відкладено на 04.09.2014 р. у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи.

25.08.2014 р. до канцелярії суду від третьої особи надійшла копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автобуса марки Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_2, а 26.08.2014 р. - копія полісу №ВС/9304774 та копія заяви про настання страхового випадку.

В судове засідання 04.09.2014 р. представник позивача з'явилась, вимоги ухвали суду виконала, позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №0103031134742, яке було отримане 15.08.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 42-Г, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №0103031134734, яке було отримане 15.08.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2011 р. між ПАТ "СК "Українська страхова група" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами №28-0107-11-11671 (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Toyota Prado, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

23.06.2011 р. о 16:30 год. на перехресті вулиці Лагерної та проспекту Перемоги в м. Києві сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Toyota Prado, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автобуса марки Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_3, керуючи автобусом Богдан, під час перестроюванням в іншу смугу руху, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, допустив зіткнення з автомобілем Toyota Prado, чим було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Шевченківського району АТІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та відомостями №8831447 про дорожньо-транспортну пригоду.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2011 р. у справі №3-7363/11, відповідно до якої

ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №ДККА-8695 від 14.07.2011 р. розрахунку страхового відшкодування від 14.07.2011 р., ремонтної калькуляції №ДККА-8695 від 12.07.2011 р. та на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 29.06.2011 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 2 474,64 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 20.07.2011 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2011 р. у справі №3-7363/11 вбачається, що транспортний засіб - автобус Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Toyota Prado, реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_3.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 р. Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Вина ОСОБА_3, який працював на момент скоєння ДТП водієм (згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.08.2011 р. у справі №3-7363/11) та керував автобусом Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, а тому за шкоду спричинену даною особою відповідає власник транспортного засобу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005".

З Інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, а також з наданого третьою особою полісу №ВС/9304774 вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автобуса Богдан (Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийтранс-2005"), реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ "СК "Україна".

Судом встановлено, що ОСОБА_3 користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автобуса Богдан ОСОБА_3, була застрахована ПАТ "СК "Україна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/9304774

Вказаним договором (поліс №ВС/9304774) передбачено, що франшиза становить нуль, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 25 500,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент настання спірної ДТП) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

На підтвердження розміру витрат, завданих спірною ДТП автомобілю страхувальника, позивачем було надано суду страховий акт №ДККА-8695 від 14.07.2011 р. розрахунок страхового відшкодування від 14.07.2011 р., ремонтну калькуляцію №ДККА-8695 від 12.07.2011 р. та видатковий касовий ордер від 20.07.2011 р.

З аналізу ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України та ст.ст. 25, 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.

Пунктом 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р. передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до Свідоцтва №ААС062245 про державну реєстрацію транспортного засобу автомобіля Toyota Prado, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2007 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 - ми років, а коефіцієнт фізичного зносу дорівнював нулю, то суд здійснивши перерахунок розрахунку витрат, пов'язаних з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнтом фізичного зносу (нуль), приходить до висновку, що він відповідає розрахунку позивача.

Сторонами не наведено, а судом не встановлено інших обставин, за яких згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів необхідно здійснити перерахунок збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 2 474,64 грн.

З наявного в матеріалах справи видаткового касового ордеру від 20.07.2011 р. вбачається, що позивачем було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування згідно Договору у розмірі 2 474,64 грн., а отже, до ПАТ "СК "Українська страхова група" перейшло в межах вказаної суми право вимоги страхового відшкодування до ПАТ "СК "Україна".

Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із заявою №223АПС від 18.04.2012 р. на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу, яка згідно відмітки про отримання №68 була отримана відповідачем 11.05.2012 р.

Однак, на день розгляду даної справи відповідачем не надано доказів на спростування твердження позивача, що ПАТ "СК "Україна" не здійснило відшкодування шкоди, а відтак строк виконання відповідачем зобов'язання по страховому відшкодуванню шкоди, завданої автомобілю Toyota Prado, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на день звернення ПАТ "СК "Українська страхова група" до суду за захистом своїх прав настав.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Враховуючи визначені полісом №ВС/9304774 розмір франшизи - нуль, встановлений розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, право на відшкодування якого перейшло до позивача, - 2 474,64 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 2 474,64 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог ПАТ "СК "Українська страхова група" до ПАТ "СК "Україна" та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 42-Г; ідентифікаційний код 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко