Постанова № 40385106, 20.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2435/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Жайворонок А.О. (довіреність від 21.02.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Миколаїв» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 року №№ 000002201, 0000012201,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінко-Миколаїв» (далі - позивач, або ТОВ «Грінко-Миколаїв») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, або ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області щодо визнання правочинів, укладених ним з ТОВ ВКФ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «Тес-Юг», ТОВ «Дейверс-Інвест», ТОВ «Так-Ю» нікчемними та донарахування на цій підставі ПДВ на суму 82607 грн. зі штрафними санкція у розмірі 14890 грн., та податку на прибуток на суму 128478 грн. зі штрафи санкціями у розмірі 10062,50 грн., про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.02.2013 року №№ 000002201, 0000012201.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року вказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 26.02.2013 року №№ 000002201, 0000012201.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги поданої апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно судом неодноразово, проте судова кореспонденція, яка направлялась на адресу ТОВ «Грінко-Миколаїв», вказану в заявленому адміністративному позові та ЄДРПОУ повернута на адресу суду з відміткою відповідальної особи відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи представник позивача повідомлений за вказаним ним в заявленому адміністративному позові телефоном, що підтверджується складеною секретарем судового засідання телефонограмою.

Враховуючи викладене, з огляду на положення ч. 11 ст. 35 КАС України, колегія суддів вважає, що представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у зв'язку з чим, згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 24.01.2013 року по 25.01.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «Тес-Юг», ТОВ «Дейверс-Інвест», ТОВ «Так-Ю» за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року.

29.01.2013 року за результатами перевірки відповідачем було складено акт № 277/22-100/35989651, у висновках якого крім іншого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року, всього у сумі 82607 грн.; п.п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року, всього на суму 128478 грн.

На підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: 26.02.2013 року № 000002201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 82607 грн. за основним платежем та 14890,25 грн. за штрафними санкціями; 26.02.2013 року № 0000012201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 128478 грн. за основним платежем та 10062,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Грінко-Миколаїв», суд першої інстанції виходив з того, що висновки перевіряючих стосовно визнання господарських операцій позивача безтоварними, а угод нікчемними - є недоведеними та безпідставними, оскільки вони не мають належної доказової бази за наявності реально виконаних обсягів робіт/послуг і зроблені лише на припущеннях, які випливають з матеріалів актів перевірок інших податкових інспекцій. Суд першої інстанції у цій справі дійшов висновку, що наявність у платника податку позивача у справі виданої йому підрядником/постачальником робіт, послуг податкової накладної є достатньою підставою для формування податкового кредиту та валових витрат.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та наголошує, що, дійсно, зазначений перелік доказів, на які посилається позивач та суд першої інстанції, є обов'язковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, які, в свою чергу, здійсненні останнім на підставі відомостей, отриманих щодо контрагентів позивача ТОВ ВКФ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «Тес-Юг», ТОВ «Дейверс-Інвест», ТОВ «Так-Ю», які свідчать про відсутність у зазначених підприємств умов для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим угоди, що укладались такими підприємствами, в тому числі й з позивачем, мають ознаки нікчемності.

Колегія суддів наголошує, що під час розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, позивач жодним чином не спростував встановлені в ході спірної перевірки обставини щодо відсутності у ТОВ ВКФ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «Тес-Юг», ТОВ «Дейверс-Інвест», ТОВ «Так-Ю» можливості виконання робіт/послуг (відсутності техніки, трудових ресурсів, тощо). При цьому, враховуючи особливості виконуємих робіт/надаваємих послуг, які потребують спеціальної техніки та матеріалів, трудових ресурсів, колегія суддів вважає, що позивач не міг бути не обізнаним про статус своїх контрагентів.

Також, колегія суддів наголошує, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зокрема, з ТОВ ВКФ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «Дейверс-Інвест», ТОВ «Так-Ю» позивачем надані до суду акти виконаних робіт, з яких не можливо встановити, які саме проведено роботи, відсутній зміст та обсяг господарської операції та яким саме чином зазначені в акті послуги/роботи та товар використовувались позивачем у власній господарській діяльності. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б конкретизували зміст наданих послуг/робіт, її обсяг, час їх отримання.

Крім того, надані позивачем, зокрема, акти виконаних робіт, що, на думку позивача, підтверджують факт виконання контрагентами ремонтних робіт/поставки товарів не містять прізвище, посади осіб, що їх підписували, що є порушенням вимог законодавства щодо складення первинних бухгалтерських документів та не дає змогу ідентифікувати осіб, котрі вбрали участь у здійсненні спірної господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що надані ТОВ «Грінко-Миколаїв», докази, зокрема, акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконання наданих послуг/поставки товару, використаних у господарській діяльності підприємства, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно з договором здійснювалися відповідні послуги.

Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивачем не надано будь-яких інших доказів, які б свідчили про виконання сторонами спірних договорів своїх прав та обов'язків, визначених ними у цих договорах, зокрема, доказів фактичної оплати поставляємих товарів, робіт/послуг, доказів фактичного використання придбаних товарів, робіт/послуг у межах оподаткованих операцій у своїй господарській діяльності та інших доказів, які б підтверджували фактичність спірних господарських операцій, зокрема, товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості.

Більш того, колегія суддів наголошує, що позивачем взагалі не надано жодних доказів на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Тес-Юг».

З огляду на викладене, враховуючи наявну в матеріалах справи інформацію щодо відсутності у контрагентів позивача - ТОВ ВКФ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «Тес-Юг», ТОВ «Дейверс-Інвест», ТОВ «Так-Ю» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також враховуючи, що надані позивачем документи не відповідають вимогам первинних документів та не підтверджують здійснення господарських операцій про придбанню товарів, робіт/послуг, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належним чином не доведено товарність господарських операцій з ТОВ ВКФ «БК Київбудмонтаж», ТОВ «Тес-Юг», ТОВ «Дейверс-Інвест», ТОВ «Так-Ю», що, виходячи з положень Податкового кодексу України, свідчить про безпідставне формування ним податкового кредиту та валових витрат за рахунок таких операцій, та, відповідно, про заниження суми податку на додану вартість та податку на прибуток.

Посилання позивача на те, що при визначені ТОВ «Грінко-Миколаїв» грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями - рішеннями податковим органом безпідставно були враховані висновки актів перевірок, складені відносно контрагентів позивача, якими встановлено відсутність у останніх необхідних умов для здійснення господарських операцій, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. При цьому, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку. Саме на підтвердження вказаних обставин податковим органом і були надані та враховані при проведенні спірної перевірки акти перевірок, складені відносно контрагентів позивача, якими встановлено відсутність у останніх необхідних умов для здійснення господарських операцій та відповідно про неможливість виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача та суду першої інстанції, як на підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, на рішення суддів щодо визнання протиправними дій по проведенню перевірок та зустрічних звірок відносно контрагентів позивача, оскільки зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що визнаючи протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірок та зустрічних звірок вказаних контрагентів позивача суди виходили з відсутності у податкових органів підстав для їх проведення, однак судами у вказаних справах не досліджувались обставини здійснення конкретних господарських операцій вказаних контрагентів із позивачем, тобто до висновку щодо протиправності дій податкового органу при проведенні перевірок та зустрічних звірок відносно контрагентів позивача суди дійшли лише з процедурних підстав. Однак, встановлений судом факт щодо протиправності дій податкового органу по проведенню перевірок та зустрічних звірок відносно контрагентів позивача не є доказом товарності/фактичності відповідних господарських операцій, які відбувались між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки таке питання потребує окремого вивчення, що в межах згаданих судових справ не досліджувалось. Натомість в межах цього судового процесу досліджені надані позивачем документи з приводу господарських відносин із вказаними контрагентами, а також наявну у податкового органу інформацію щодо можливостей цих суб'єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності, яка є предметом розгляду даної справи, які у своїй сукупності та взаємозв'язку не спростовують висновку відповідача щодо відсутності реального характеру таких операцій.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Миколаїв» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 року №№ 000002201, 0000012201 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Юженергобуд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 року №№ 000002201, 0000012201 - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/