Ухвала суду № 40384061, 08.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5521/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Видубичі" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2014 року №0001131502 та №0001141502, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Видубичі" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2014 року №0001131502 та №0001141502.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Видубичі" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.04.2014 року №609/1-26-50-15-02-04012129 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 з урахуванням п. 201.10 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за січень 2014 року на загальну суму у розмірі 233 323,00 грн. та заниженню суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 25 021,00 грн.

11 квітня 2014 року на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001131502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 233 232,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001141502, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на 25 021,00 грн. за основним платежем та 12 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої, що 02.11.2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Мегалайн глобал Юкрейн" (Генеральний проектувальник) укладено Договір №45 про розробку проектної документації на нове будівництво, відповідно до якого Ген. проектувальник зобов'язаний розробити та передати у власність Замовника проектну документацію для будівництва ТРЦ "MANHATTAN MALL" площею 128 100 м2 та Багатоповерховий офісний центр з апартаментами площею 26 300 м2 на території м. Київ, вул. Інженерна 1А, вартістю 6 198 075,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 01.03.2013 року сторони збільшили обсяг проектних робіт та збільшили ціну договору до 10 215 080,00 грн., про що також було складено Протокол погодження договірної ціни.

З метою своєчасного та належного виконання договірних зобов'язань, сторонами було складено Графік фінансування та етапи робіт (Додаток №4), а також Технічне завдання на проектування (Додаток №6).

На виконання вказаного договору, контрагентом позивача були виписані податкові накладні, а також, сторонами були підписані акт здачі-прийняття виконаних робіт №ОУ-0000037 від 12.03.2014 року на суму 10 215 080,00 грн. та акт прийому-передачі документації №1 від 05.07.2013 року.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Водночас, позивачем надано до суду першої інстанції копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року, з розділу ІІ "Отримані податкові накладні" якого вбачається, що позивачем 06.01.2014 року було отримано податкову накладну від 17.01.2013 року №02 від ТОВ "Мегалайн глобал Юкрейн" на загальну суму 1 549 518, 76 грн., в тому числі ПДВ - 258 252,13 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відобразив сплачену суму ПДВ у складі податкового кредиту за січень 2014 року, скориставшись своїм правом на таке включення протягом 365 днів з дати складання податкової накладної, передбаченим абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.