Ухвала суду № 40382511, 29.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-760/07/1516

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Фабіжевський С.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини А0749 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2012 року про відмову у задоволенні заяви Військової частини А0749 про поворот виконання постанови Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2007 року, прийнятої за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Військової частини А0749 про стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2007 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_2, на підставі якої з Військової частини А0749 на його користь було стягнуто 12775,95 грн. грошового утримання.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року зазначену вище постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області скасовано, а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Враховуючи викладене, представник Військової частини А0749 подав до суду заяву про поворот виконання постанови Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2007 року, посилаючись на те, що вказане судове рішення ґрунтується на завідомо неправдивих відомостях, які надав позивач, а саме апелянт зазначив, що надана позивачем довідка про наявність перед позивачем заборгованості з боку відповідача видана та розрахована невідомо ким.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2012 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні поданої заяви про поворот виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів того, що скасована постанова суду була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах відповідачем не було надано.

При цьому, доходячи такого висновку, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджуються вимоги ст. 266 КАС України щодо особливостей порядку застосування повороту виконання рішень судів про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.

Згідно частини 1 статті 265 КАС України питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

Частинами 2 та 3 статті 265 цього Кодексу встановлено, що у випадках, встановлених частиною 1 цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа.

Відповідно до положень статті 266 КАС України поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, постанови про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також постанови про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Продовольче забезпечення (чи компенсація його вартості) за своїм змістом не є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців, а тому враховуючи, що питання виплати компенсації за продовольчий пайок за своїм змістом не належить до грошового утримання, не являється періодичними платежами з Державного бюджету України, особливості передбачені статтею 266 КАС України, в даному випадку на спірні правовідносини з приводу повороту виконання не поширюються.

Компенсація замість продовольчого пайка не належить до заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах, пов'язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до статті 266 КАС України не підлягають повороту виконання судові рішення, предметом яких було стягнення виплат, які згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» складають структуру грошового забезпечення військовослужбовців, натомість продовольче забезпечення є окремим самостійним видом забезпечення, яке згідно частини 1 статті 9-1 вищевказаного Закону здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що грошова компенсація за неотримане продовольче забезпечення належить до складових грошового забезпечення, а тому до нього не може бути застосовано поворот виконання судового рішення.

Поряд з цим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення поданої заяви про поворот виконання судового рішення, колегія суддів наголошує, що згідно вимог ч. 3 ст. 265 КАС України заяву про поворот виконання судового рішення може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

Тобто, вказаними нормами КАС України чітко визначено період часу протягом якого відповідач може скористатись наданим йому правом на звернення до суду з відповідною заявою, за результатами розгляду якої суд може повернути, зокрема, безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням, після його завершення, якщо такої заяви подано не було, фактично відносини стають стабільними.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, судове рішення, яке стало підставою для подання спірної заяви про поворот виконання судового рішення прийнято 21 жовтня 2010 року, а вказана заява щодо застосування повороту виконання судового рішення подана 17 лютого 2012 року, тобто вже після закінчення строку, визначеного ч. 3 ст. 265 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки спірна заява про поворот виконання судового рішення подана заявником вже після закінчення строку, визначеного ч. 3 ст. 265 КАС України, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення та відповідно для повороту виконання судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що фактично положення ч. 3 ст. 265 КАС України закріпляють принцип правової певності, відповідно до якого особа, на користь якої винесено судове рішення, що скасовано в апеляційному або касаційному порядку, не буде зобов'язана повернути, зокрема, стягнуте цим рішенням на користь неї, за спливом строку, визначеного вказаними положеннями КАС України.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі, і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи «Девеер проти Бельгії», «Голдер проти Сполученого Королівства»).

Крім того, Як зазначено Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року, одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з яких останній виходив відмовляючи у задоволенні поданої заяви про поворот виконання рішення суду, проте зазначені висновки суду не призвели до неправильного вирішення питання щодо наявності підстав для повороту виконання рішення суду, а тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 200 КАС України, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яким по суті правильного вирішено спірне питання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що апелянтом - Військовою частиною А0749 не надано квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у зв'язку із чим судовий збір у розмірі 53,65 грн. підлягає стягненню з останнього в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 94, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини А0749 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2012 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2012 року про відмову у задоволенні заяви Військової частини А0749 про поворот виконання постанови Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2007 року, прийнятої за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Військової частини А0749 про стягнення грошової компенсації - без змін.

Стягнути з Військової частини А0749 на користь Державного бюджету України (отримувач ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок 31212206781008, код ЄДРПОУ 34380461) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 53 грн. (п'ятдесят три гривні) 65 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/