Постанова № 40382490, 03.09.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3382/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бериславської районної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування розпоряджень та поновлення на роботі,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач, Бериславська РДА), в якому просить визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Бериславської РДА від 11.07.2014р. №126-ос "Про дисциплінарне стягнення", від 04.08.2014р. №155-ос "Про дисциплінарне стягнення", від 05.08.2014р. №156-ос "Про звільнення ОСОБА_1", а також поновити її на посаді начальника управління соціального захисту населення Бериславської РДА.

Позов мотивований порушенням вимог трудового законодавства при звільненні позивача з посади начальника управління соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації з оголошеними дисциплінарними стягненнями у вигляді догани, що передували звільненню. Оскільки позивач вважає, що порушені її права, свободи та інтереси в сфері трудового законодавства, то вона звернулася до суду з даним позовом та просить їх захистити.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, в якому наполягав на задоволенні позову.

Відповідач надіслав до суду письмові заперечення зі змісту якого вбачається, що проти задоволення позовних вимог заперечує, вважаючи їх необгрунтованими з наступних підстав.

У лютому місяці поточного року в управлінні соціального захисту районної державної адміністрації відбувалася перевірка стану організаційної роботи, контролю за виконанням актів й доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, розпоряджень і доручень голови обласної та районної державної адміністрації, ведення діловодства, кадрової роботи, надання практичної та методичної роботи, що відбувалася відповідно до графіку здійснення перевірок діяльності структурних підрозділів райдержадміністрації та надання практичної допомоги виконавчим комітетам місцевих рад району у І кварталі 2014 року затвердженого головою районної державної адміністрації від 06 грудня 2014 року №143/01. Відповідно до п. 32 розпорядження голови РДА від 04 квітня 2013 року №140 "Про регламент Бериславської районної державної адміністрації" контроль за виконанням актів законодавства, доручень Прем'єр-міністра України, розпоряджень голови обласної держадміністрації та голови районної держадміністрації, розглядом звернень комітетів Верховної Ради України, запитів і звернень народних депутатів України та депутатів місцевих рад здійснюється шляхом проведення періодичної комплексної або цільової перевірки організації, що спростовує твердження позивача щодо можливого перевищення повноважень під час здійснення другої за рахунком перевірки протягом року, адже вищевказаний регламент не містить норм щодо конкретних строків та термінів проведення перевірок. В зв'язку з тим, що в ході перевірки були виявлені порушення, що за результатами крім звичайної доповідної записки, відповідно до якої управління мало усунути порушення до 31 липня 2014 року, було надано вищевказану резолюцію особисто начальнику управління соціального захисту населення райдержадміністрації ОСОБА_1 Ігноруючи вказану резолюцію щодо усунення порушень вказаних в доповідній записці, позивач не надав на вказану звітну дату жодних письмових пояснень та не скористався наданими йому законодавством правами довести до керівництва можливі причини виникнення порушень, чим не лише підтвердив їх наявність, але й виявив халатність та бездіяльність як керівника структурного підрозділу. Розпорядженням голови Бериславської РДА від 11.07.2014р. №126-ос "Про дисциплінарне стягнення" позивачу оголошено догану. 04 серпня 2014 року голова районної державної адміністрації озвучивши дане проблемне питання перед ОСОБА_1 та зажадавши письмових пояснень від позивача щодо ситуації яка виникла внаслідок не створення відповідної комісії, отримав в усному порядку відмову від начальника управління соціального захисту районної державної адміністрації надавати пояснення в будь-якій формі. Підпис позивача на розпорядженні голови районної державної адміністрації від 04 серпня 2014 року №155-ос "Про дисциплінарне стягнення" свідчить про те, що виконуючи обов'язки покладені на керівника структурного підрозділу, ОСОБА_1 погоджується з допущеними в роботі порушеннями, а вказаний акт досить акцентовано підтверджує відсутність намірів керівника управління вчиняти будь-які дії задля їх усунення.

Враховуючи вищезазначені порушення та керуючись п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України головою районної державної адміністрації було прийнято розпорядження від 05 серпня 2014 року №156-ос "Про звільнення ОСОБА_1". Крім того, районна державна адміністрація отримала погодження на звільнення ОСОБА_1 від Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги щодо процедури звільнення відповідно Кодексу законів про працю України та Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду трудових спорів" районною державною адміністрацією дотримано в повному обсязі. Крім того, ОСОБА_1 знала про те, що останнім днем її роботи є 05 серпня 2014 року, однак в останній робочій день вона не з'явилася до відділу з питань управління персоналом апарату Бериславської районної державної адміністрації. З метою засвідчення неотримання трудової книжки, 05 серпня 2014 року о 17 годині 10 хвилин персоналом апарату районної державної адміністрації складено відповідний акт. Враховуючи вищевикладені обставини відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку свого повноваженого представника до суду не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що начальника відділу з юридичних питань, взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Бериславської РДА Кожем'яку М.Ю. переведено на іншу роботу.

Відповідно до ст.122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.

Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В той же час, питання відкладення розгляду справи урегульовано ст.128 КАС України, відповідно до якої суд відкладає розгляд справи в разі:

1) неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки;

2) неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

3) неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

4) якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.

У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, суд виходить з того, що відповідач є суб'єктом владних повноважень і завчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки. Таким чином, відсутні обов'язкові підстави для відкладення розгляду справи.

Оцінюючи поважність причин неявки в судове засідання представника відповідача, суд виходить з того, що зазначені відповідачем причини не є поважними, оскільки ним не надано доказів неможливості прибуття до суду іншого представника Бериславської РДА, а також того, що начальник відділу з юридичних питань, взаємодії з правоохоронними органами та оборонної роботи Бериславської РДА Кожем'яка М.Ю. є єдиним повноважним представником відповідача.

З цього приводу суд також зазначає, що за змістом ст.57 КАС України та Закону України "Про місцеві державні адміністрації" законним представником Бериславської РДА є голова районної державної адміністрації, отже за відсутності інших осіб, уповноважених представляти інтереси відповідача, саме він може здійснювати представництво інтересів відповідача у суді, проте він також не прибув до суду і не надав доказів поважності причин неявки в судове засідання.

Враховуючи положення ст.ст.122, 128 КАС України та викладені обставини, а також те, що відповідачем на виконання ухвали суду від 18.08.2014р. надано необхідні для об'єктивного вирішення спору докази, зважаючи на відсутність потреби заслуховувати свідка чи експерта, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2010р. займала посаду начальника управління соціального захисту населення Бериславської РДА.

Розпорядженнями голови Бериславської РДА від 11.07.2014р. №126-ос та від 04.08.2014р. №155-ос "Про дисциплінарне стягнення" позивачу оголошені догани.

Розпорядженням голови Бериславської РДА від 05.08.2014р. №156-ос "Про звільнення ОСОБА_1" позивача звільнено з посади за п.3 ч.1 ст.40 Кодексу Законів про працю України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Згідно із ст.ст. 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана і звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

З цього приводу слід зазначити, що підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Закон не вимагає, аби таке порушення обов'язково тягнуло за собою якісь шкідливі наслідки. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення. В той же час наслідки порушення враховуються при визначенні тяжкості дисциплінарного проступку та виборі дисциплінарного стягнення.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Згідно із преамбулою до цього Закону, він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Основними обов'язками державних службовців, визначених Законом № 3723-ХІІ у ст.ст. 10, 11, які є спільними для всіх службовців, незалежно від посади, яку вони посідають серед інших є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну службу" посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Таким чином, конкретне коло службових повноважень (прав та обов'язків) визначається посадою державного службовця.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними і скасування розпоряджень відповідача про накладення на позивача дисциплінарних стягнень, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування розпорядження від 11.07.2014р. №126-ос про оголошення позивачу догани.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 14 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Згідно із ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

З наведених правових норм видно, що:

а). невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків державним службовцем, перевищення ним своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також допущений ним вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, є порушенням трудової дисципліни - дисциплінарним проступком, за яке до нього може бути застосовано один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення;

б). застосуванню до державного службовця заходу дисциплінарного стягнення обов'язково має передувати установлення роботодавцем з метою визначення заходу дисциплінарного стягнення факту вчинення проступку, особи, яка його вчинила, ступеню тяжкості проступку й вини працівника, обставин вчинення проступку, заподіяної ним шкоди, для чого роботодавець зобов'язаний до застосування дисциплінарного стягнення зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення;

в). дисциплінарне стягнення може бути застосовано виключно у межах строків, установлених законодавством;

д). про застосування заходу дисциплінарного стягнення працівник повинен бути повідомлений під розписку.

Також відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи видно, що розпорядженням голови Бериславської РДА від 11.07.2014р. №126-ос позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Підставою для оголошення позивачу догани та прийняття оскаржуваного розпорядження вказано доповідну записку, складену за результатами надання методично-консультативної допомоги управлінню соціального захисту населення районної державної адміністрації від 03.07.2014р. та акт від 11.07.2014р. про порушення терміну подання пояснення.

При цьому розпорядження не містить деталізованого та конкретного викладення будь-яких висновків про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тобто у чому він безпосередньо полягав і чи взагалі був вчинений, які службові обов'язки позивачем не виконані або виконані неналежним чином, яка ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, які обставини вчиненого позивачем проступку установлені відповідачем.

Якщо брати до уваги зазначену в якості підстави для застосування дисциплінарного стягнення доповідну записку від 03.07.2014р., яку надав відповідач на вимогу суду, то у ній теж не міститься опису вчинку, який можна розцінити як дисциплінарний проступок, а також висновків про вчинення саме позивачем дисциплінарного проступку. Фактично даною запискою позивачу запропоновано вжити заходів щодо подальшого зміцнення виконавської дисципліни та недопущення можливих порушень у ході виконання контрольних документів.

Суд зауважує, що розпорядження голови Бериславської РДА від 11.07.2014р. №126-ос не містить детального опису вчиненого позивачем проступку, обґрунтування необхідності застосування дисциплінарного стягнення та підстав для його застосування.

Зокрема, відповідачем не вказано, які конкретно свої обов'язки позивач не виконала чи виконала неналежним чином, з посиланням на акти, якими такі обов'язки установлені позивачу; не зазначені обставини вчинення проступку та вину позивача у його вчиненні.

Наведене, на думку суду, означає, що відповідач внаслідок недотримання встановленого КЗпП України та Законом України "Про державну службу" порядку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності поверхнево вивчив питання щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та прийшов передчасного висновку про наявність підстав для застосування до неї заходу дисциплінарного стягнення.

Жодних належних доказів на підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного проступку, окрім самого оскарженого розпорядження, відповідачем не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а тому притягнення її до дисциплінарної відповідальності є незаконним.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування розпорядження голови Бериславської РДА від 11.07.2014р. №126-ос "Про дисциплінарне стягнення".

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування розпорядження від 04.08.2014р. №155-ос про оголошення позивачу догани, суд зазначає наступне.

Як і у попередньому розпорядженні від 11.07.2014р. №126-ос, у даному розпорядженні відсутній детальний опис вчиненого позивачем проступку, обґрунтування необхідності застосування дисциплінарного стягнення та підстав для його застосування; у ньому не вказано, які конкретно свої обов'язки позивач не виконала чи виконала неналежним чином, з посиланням на акти, якими такі обов'язки установлені позивачу; не зазначені обставини вчинення проступку та вину позивача у його вчиненні.

Підставою для оголошення позивачу догани та прийняття оскаржуваного розпорядження вказано доповідну записку першого заступника голови районної державної адміністрації.

Досліджуючи доповідну записку першого заступника голови районної державної адміністрації та зміст оскаржуваного розпорядження, можна дійти висновку, що позивачу у провину ставлять, мовою оригіналу, "не виконання в районі постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №83 "Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги".

На підставі згаданої доповідної записки можна дійти припущення, що на думку відповідача, дисциплінарний проступок ОСОБА_1 полягав у тому, що нею не розроблено і не впроваджено жодного документа районного рівня, котрий би регулював питання надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг, а розроблений проект розпорядження щодо створення районної комісії з питань надання компенсації населенню не відповідає необхідним вимогам, що свідчить про формальний підхід до покладених обов'язків, халатне ставлення не лише до роботи, але й до курсу суцільної підтримки незахищених верств населення району, яке, в свою чергу, призводить до підриву довіри до органів виконавчої влади району.

Також доповідна записка містить прохання притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення чергової догани та подальшого звільнення із урахуванням системності порушень.

З цього приводу слід зазначити, що згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №83 "Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги" визначено механізм призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату послуг газопостачання, централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в умовах підвищення цін і тарифів на зазначені послуги, в тому числі установлено, що призначення компенсації здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад.

Додаткових вимог щодо організації діяльності управлінь праці та соціального захисту населення районних держадміністрацій або їх обов'язків чи завдань з цього приводу вказаною постановою не визначено.

При цьому ані у оскаржуваному розпорядженні, ані у доповідній записці не вказано, яку конкретно норму постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №83 не виконано позивачем, в тому числі не досліджено та не обґрунтовано, чи допустила позивач випадки безпідставного не призначення громадянам компенсації за їх зверненнями, що і було б фактичним невиконанням згаданого нормативного акту.

Вказуючи у доповідній записці, що ОСОБА_1 не розроблено і не впроваджено жодного документа районного рівня, котрий би регулював питання надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг, посадова особа відповідача в той же час вказує, що позивачу необхідно було розробити розпорядження щодо створення районної комісії з питань надання компенсації населенню і нею такий проект розроблено, але він не відповідає необхідним вимогам.

При цьому залишилось необґрунтованим питання, яким саме вимогам не відповідає розроблений позивачем проект розпорядження і якими нормативними актами передбачені такі вимоги.

З цього також вбачається, що позивачем вчинялись певні дії з питань реалізації положень постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №83.

Враховуючи викладене і те, що у розпорядженні голови Бериславської РДА від 04.08.2014р. №155-ос не вказано детального опису вчиненого позивачем проступку (які конкретно свої обов'язки позивач не виконала чи виконала неналежним чином, з посиланням на акти, якими такі обов'язки позивачу установлені; обставини вчинення проступку та вину позивача у його вчиненні), обґрунтування необхідності застосування дисциплінарного стягнення та підстав для його застосування, суд вважає це розпорядження таким, що не відповідає критеріям законності і обґрунтованості, а притягнення ним позивача до дисциплінарної відповідальності - незаконним.

Таким чином, позовні вимоги і в цій частині суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині вимог про визнання протиправним і скасування розпорядження від 05.08.2014р. №156-ос про звільнення позивача та поновлення її на посаді, суд враховує наступні обставини та положення чинного законодавства.

Підстави припинення державної служби визначені ст. 30 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону);

недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 161 цього Закону;

досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону);

відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;

притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, зазначена правова норма надає роботодавцю (власникові) право розірвати трудовий договір у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При звільненні працівника з цієї підстави враховується, що на працівника покладаються обов'язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов'язок додержуватись внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними нормативними актами.

Підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків.

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, визнаються працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Виходячи з цього, при звільненні працівника за п.3 ст.40 КЗпП України організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.

Пунктами 22 та 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами від 1 квітня 1994 року №4, від 26 жовтня 1995 року №18, від 25 травня 1998 року №15) судам роз'яснено, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

З матеріалів справи видно, що позивача звільнили оскаржуваним розпорядженням голови Бериславської РДА від 05.08.2014р. №156-ос за п.3 ч.1 ст.40 Кодексу Законів про працю України.

Суд наголошує на тому, що за змістом п.3 ч.1 ст.40, ст.147 КЗпП України, звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, є заходом дисциплінарного стягнення і може застосовуватись виключно за вчинення дисциплінарного проступку, при цьому працівник не може бути підданий двічі стягненню за один і той самий проступок.

Дослідженням вказаного розпорядження від 05.08.2014р. №156-ос встановлено, що підставою для його прийняття слугували розпорядження голови Бериславської РДА від 11.07.2014р. №126-ос та від 04.08.2014р. №155-ос "Про дисциплінарне стягнення", якими позивачу оголошені догани, а також лист-погодження Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації від 04.08.2014р. №331-2/2810/1.

Жодного викладення обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, як і правового обґрунтування застосування до нього дисциплінарного стягнення саме у вигляді звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України - оскаржуване розпорядження не містить.

Отже у розпорядженні від 05.08.2014р. №156-ос взагалі не вказано відомостей, які б давали підстави для висновку про системність невиконання позивачем службових (трудових) обов'язків, тобто коли і який саме проступок вчинено позивачем після попереднього застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково, які саме нормативні чи розпорядчі акти, що встановлюють її службові обов'язки, нею порушено.

З його змісту можливо лише зробити припущення, що позивача звільнено за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків лише на підставі того, що розпорядженнями від 11.07.2014р. №126-ос та від 04.08.2014р. №155-ос до неї застосовані дисциплінарні стягнення.

При цьому будь-яких доказів вчинення позивачем нового дисциплінарного проступку після застосування до неї розпорядженнями від 11.07.2014р. №126-ос та від 04.08.2014р. №155-ос дисциплінарних стягнень, тобто у період з 04.08.2014р. по 05.08.2014р., відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд враховує, що при розгляді даного спору встановлено незаконність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно розпоряджень від 11.07.2014р. №126-ос та від 04.08.2014р. №155-ос, які покладені в основу оскаржуваного розпорядження від 05.08.2014р. №156-ос.

За таких обставин, відсутня системність у вчиненні позивачем дисциплінарних проступків, наявність якої є обов'язковою умовою для звільнення працівника за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлює і Вищий адміністративний суд України (ухвала від 07.08.2014р. у справі №К/800/59367/13), а також Верховний Суд України (ухвала від 16.06.2010р. у справі №6-29484св09).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано правове обґрунтування позовних вимог і не доведено правомірності свого рішення.

Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача і у справах про поновлення на публічній службі.

Зокрема, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність свого рішення, не врахував положення ст.ст. 40, 149 КЗпП України, згідно з якими при застосуванні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за якими вчинено проступок, і попередню роботу позивача, оскільки оскаржуване розпорядження не містить жодних його висновків з цього приводу.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про незаконність звільнення позивача з посади за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України та наявність підстав для його поновлення на посаді, з якої її звільнено.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування розпорядження голови Бериславської РДА від 05.08.2014р. №156-ос та поновлення ОСОБА_1 на роботі є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 235 КЗпП України, у раз звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на посаді на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок) цей порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до ч.3 п.2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Згідно довідки, наданої відповідачем, у червні 2014 року позивачу нараховано 2962,25 грн., у липні - 2985,40 грн. Тобто, за два календарних місяці, що передували звільненню, позивачем отримано 5947,65 грн.

Отже, на середньоденна заробітна плата позивача складає 138,31 грн. на день. (5947,65 грн. / 43 робочі дні).

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 склав з 05.08.2014р. по 03.09.2014р. - 21 робочий день, а тому стягненню підлягає заробітна плата в сумі 2904,51 грн. (21 робочий день х 138,31 грн. грн. = 2904,51 грн.).

Відповідно до ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, присудження виплат заробітної плати у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

За таких обставин суд вважає за можливе допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді.

Оскільки час вимушеного прогулу позивача склав менше місяця, суд вважає недоцільним звертати до негайного виконання постанову в частині стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167, 256 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 11 липня 2014р. №126-ос "Про дисциплінарне стягнення", від 04 серпня 2014р. №155-ос "Про дисциплінарне стягнення".

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області від 05 серпня 2014р. №156-ос "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді начальника управління соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області з 05 серпня 2014р.

Стягнути з Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 04059987) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2904 (дві тисячі дев'ятсот чотири) грн. 51 (п'ятдесят одну) коп.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області з 05 серпня 2014р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Пекний А.С.

кат. 12.3