Ухвала суду № 40380877, 28.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/989/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Хрімлі О.Г.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Авторейд" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Авторейд" до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство "Авторейд" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку апелянта з питань перевірки податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Аверонбуд» за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 176/22/32785821 від 30 грудня 2013 року, в якому встановлено порушення апелянтом п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 13 171 грн. за ІV-й квартали 2011 року та порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року за загальну суму 11 453 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове-повідомлення рішення № 0000032200 від 23.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 13 171 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000022200 від 23.01.2014 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 14 360,25 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями та не доведено підстав для формування господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів підтримує дану позицію, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що між ТОВ "Техніколь-центр" (замовник) та ПП "Авторейд" (експедитор-перевізник) був укладений договір від 10.02.2011 року № 10/02/11 щодо порядку взаємовідносин між замовником та експедитором-перевізником при організації та виконанні перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні та підписані розрахунки за ці перевезення (а.с. 34-36, том І).

На виконання зазначеного договору ТОВ "Аверонбуд" були виписані на адресу ПП "Авторейд" податкові накладні від 14.10.2011 року № 24 за транспортні послуги за вересень 2011 року на суму 37870,00 грн. та від 31.10.2011 року № 63 за транспортні послуги за жовтень 2011 року на суму 30847,00 грн. (а.с. 32,33, том І), що підтверджується і реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 51-55, том І).

Отримання транспортних послуг відбувалося відповідно до рахунка-фактури від 14.10.2011 року № 686 за транспортні послуги за вересень 2011 року, від 31.10.2011 № 728 за транспортні послуги за жовтень 2011 року (а.с. 40,41, том І), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.10.2011 року №140110, від 31.10.2011 року № 311010 (а.с. 43,42, том І).

Оплата відбувалась відповідно до меморіального ордеру № 179 від 25.10.2011 року за транспортні послуги за вересень 2011 року на загальну суму 37870,00 грн., у т.ч. ПДВ 6311,67 грн. та меморіального ордеру № 200 від 16.11.2011 року за транспортні послуги за жовтень 2011 року на загальну суму 30847,00 грн., у т.ч. ПДВ 5141,17 грн. (а.с. 56, 57 Т.1).

Судом першої інстанції було встановлено, що на момент здійснення господарської діяльності позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість, установчі документи якого не були визнані в судовому порядку недійсними.

Контрагент позивача - ТОВ "Аверонбуд" зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та серед його видів економічної діяльності є: 45.21.1 - будівництво будівель; 45.31.0 - електромонтажні роботи; 45.45.0 - інші роботи з завершення будівництва; 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами; 74.20.1 - діяльність у сфері інжирингу.

У зв'язку з тим, що підприємство може здійснювати не один, а декілька видів економічної діяльності різного характеру, для їх класифікації (групування) визначаються основний, другорядний та допоміжний види економічної діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що договір від 10.02.2011 року № 10/02/11 між ПП "Авторейд" (експедитор 1) та ТОВ "Аверонбуд" (повірений, експедитор 2) був укладений не у відповідності до видів економічної діяльності сторін, оскільки ТОВ "Аверонбуд" здійснює виробництво продукції (товарів та послуг) з використанням сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо загалом у сфері будівництва, що суперечить характеру та сутності вчиненої господарської операції по наданню транспортних послуг.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагентів товару, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем здійснення ним господарських операцій з вказаними контрагентами реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази є неналежними доказами, оскільки не дають підстав для формування валових витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішенні є обґрунтованими та правомірними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Авторейд" залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Хрімлі О.Г.

Повний текст виготовлено: 02.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Хрімлі О.Г.