Постанова № 40380815, 01.09.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2102/14

01 вересня 2014 року м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Пивоварчук І.В.

відповідача: представник не прибув третьої особи відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Млинівського міжрайонного прокурора

до Млинівської селищної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП ОСОБА_2

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Млинівський міжрайонний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом до Млинівської селищної ради про визнання незаконним і скасувати рішення "Про розгляд заяви ОСОБА_2" від 25.04.2014 року №1308, визнання незаконним договору оренди землі від 01.05.2014 року №368, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Ухвалою суду від 27.07.2014 року Млинівському міжрайонному прокурору відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання незаконним договору оренди землі від 01.05.2014 року №368, укладеного між Млинівською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.14-15).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. На їх обґрунтування пояснив, що у порядку здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, на підставі звернення жителів смт. Млинів, Млинівською міжрайонною прокуратурою було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства посадовими особами Млинівської селищної ради Рівненської області. Вказаною перевіркою встановлено, що оспорюваним рішенням Млинівської селищної ради Рівненської області від 25.04.2014 року №1308 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було надано в оренду із земель запасу водного фонду р. Іква земельну ділянку площею 150 кв.м. для встановлення на території пляжу тимчасової споруди - торгового кіоску для здійснення підприємницької діяльності. На підставі вказаного рішення між селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено відповідний договір оренди земельної ділянки строком на 5 місяців.

Позивач зазначає, що в ході проведення перевірки було виявлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до Млинівської селищної ради Рівненської області із заявою про надання дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів не звертався, відповідні рішення сесією селищної ради не приймалися. Дана земельна ділянка передана в оренду без розроблення відповідної документації із землеустрою щодо її відведення. Крім того, позивач наголошує, що вищевказаний договір оренди землі зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди Млинівської селищної ради Рівненської області, що суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З цих підстав позивач вбачає порушення відповідачем вимог законодавства при прийнятті оспорюваного рішення, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач заперечень, заяв про визнання позову до суду не подавав.

За ініціативою суду ухвалою від 28.07.2014 року (а.с.24) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено приватного підприємця ОСОБА_2.

Суд зазначає, що в судовому засіданні 20.08.2014 року суд задовольнив клопотання представника третьої особи про витребування доказів та оголосив перерву до 29.08.2014 року. Ні представник відповідача, ні третя особа та його представник не повідомляли суд про неможливість прибути в судове засідання у визначений судом день. Однак, представники відповідача та третьої особи в судове засідання 29.08.2014 року не прибули. Представник відповідача причин неприбуття в судове засідання не повідомив. Представник третьої особи обмежився надісланням на адресу суду ряду клопотань та заяв факсимільним зв'язком та електронною поштою - про витребування доказів (а.с. 58, 59, 61, 62), про залишення позову без розгляду (а.с.65-69).

Подані клопотання та заяви не скріплені електронно-цифровим підписом, не підтверджені оригіналами, тому, в силу вимог підпункту 2.2.18 пункту 2.2 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року №174, носять інформаційний характер.

У судове засідання 01.09.2014 року представники відповідача та третьої особи не прибули. На адресу суду засобами факсимільного зв'язку 01.09.2014 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням посадових осіб Млинівської селищної ради Рівненської області у відпустці та на лікуванні, а також у зв'язку із тим, що гр. ОСОБА_2 знаходиться у відрядженні за межами області.

Причини неможливості прибути у судове засідання, а саме, перебування посадових осіб Млинівської селищної ради Рівненської області у відпустці та на лікуванні не були підтверджені жодними доказами та не визнаються судом поважними.

За практикою Європейського суду з прав людини, право на справедливий суд, яке включає право особи на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, не є абсолютним і може підлягати обмеженню. "Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою" (§44 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини" (case of Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) (заява №42527/98) від 12.07.2001 року).

Під час розгляду даної адміністративної справи судом із дотриманням принципів рівності учасників процесу та змагальності сторін вживалися заходи для забезпечення права відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, на доступ до суду, а саме шляхом надання останнім часу для збору і подання доказів на обґрунтування своїх заперечень та підготовки до справи, ознайомлення з матеріалами справи, погодження із представниками сторін дати та часу судового розгляду, завчасного та належного повідомлення їх про дату, час та місце судового розгляду.

Водночас, згідно з 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на це, а також з огляду на завдання адміністративного судочинства, складовою яких є своєчасний розгляд та вирішення адміністративної справи (з урахуванням вимог статті 122 КАС України, останній день розгляду справи припадав на 01.09.2014 року), суд приходить до висновку про можливість здійснити розгляд справи за відсутності відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено наступні обставини.

До Млинівської міжрайонної прокуратури Рівненської області надійшло колективне звернення жителів смт. Млинів щодо правомірності встановлення малої архітектурної споруди на території пляжу в смт. Млинів.

Млинівською міжрайонною прокуратурою на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів від 27.05.2014 року проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства посадовими особами Млинівської селищної ради Рівненської області при розпорядженні землями (а.с.78).

В ході перевірки органом прокуратури встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до Млинівської селищної ради Рівненської області із заявою про надання дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів не звертався, відповідні рішення сесією селищної ради не приймалися. Дана земельна ділянка передана в оренду без розроблення відповідної документації із землеустрою щодо її відведення. Крім того, позивач наголошує, що вищевказаний договір оренди землі зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди Млинівської селищної ради Рівненської області, що суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За наслідками проведеної перевірки органом прокуратури 18.06.2014 року внесено подання Млинівський селищній раді Рівненської області №57-1882 вих.14 про усунення порушень земельного законодавства, яким вимагалось:

- усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства, вказані в поданні, а також причини і умови, що їм сприяли;

- притягнути до дисциплінарної відповідальності інженера-землвепорядника селищної ради ОСОБА_5;

- про результати розгляду подання та вжиті заходи повідомити міжрайонну прокуратуру у 15-денний строк з дня отримання подання.

Млинівською селищною радою подання Млинівської міжрайонної прокуратури відхилено, про що винесено рішення №1379 від 27.06.2014 року. Рішення та повідомлення про відхилення подання від 07.07.2014 року вручено органу прокуратури 08.07.2014 року (а.с. 56-57).

Прокурор на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року звернувся до суду щодо скасування рішення Млинівської селищної ради Рівненської області №1308 від 25.04.2014 року, як незаконного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 названої статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998 року, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений статтею 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

В силу вимог частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Абзацом 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003 року, термін "документація з землеустрою" визначено як затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за використанням проектів тощо.

Згідно п. "д" ч. 2 ст. 25 цього ж Закону, проект щодо відведення земельних ділянок є одним з видів документації з землеустрою.

Судом досліджено, що рішенням Млинівської селищної ради № 1308 від 25.04.2014 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 150 кв.м. для встановлення на території пляжу тимчасової споруди, а саме, торгового кіоску для здійснення підприємницької діяльності (а.с. 5).

01.05.2014 між Млинівською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки №368 загальною площею 0,015 га. строком на 5 місяців (а.с.6-7).

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджується, що земельну ділянку площею 150 кв.м. для встановлення на території пляжу тимчасової споруди надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 без дотримання встановленого порядку: технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) не розроблялась та не затверджувалась.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача були відсутні правові підстави для надання земельної ділянки в оренду та оформлення права користування нею.

Оскаржуване рішення Млинівської селищної ради Рівненської області №1308 від 25.04.2014 року прийнято всупереч приписам Земельного кодексу України, з перевищенням наданих Законом відповідачу повноважень, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Щодо тверджень третьої особи про порушення прокурором встановленого строку для звернення до суду суд зазначає таке.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Конституції України, на прокуратуру покладено виконання функції нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Частиною 2 статті 19 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року передбачено, що перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

Пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року встановлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право вносити подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року, подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:

1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;

2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;

3) відшкодування шкоди;

4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;

5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року, відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року передбачено, що в разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:

1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;

2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;

3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року визначено, що для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що подання Млинівського міжрайонного прокурора про усунення порушень земельного законодавства №57-1882вих.14 від 18.06.2014 року було розглянуто рішенням Млинівської селищної ради №1379 від 27.06.2014 року та направлено прокуророві супровідним листом №602 від 07.07.2014 року. Вказане рішення одержано прокурором 08.07.2014 року, про що свідчить вхідний штамп органу прокуратури на супровідному листі №602 від 07.07.2014 року, а також копія з книги реєстрації вхідної кореспонденції органу прокуратури за відповідну дату (а.с. 10-11, 55-57).

Тому, 15-денний строк на звернення прокурора до суду в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII від 05.11.1991 року закінчився 23.07.2014 року.

Як вбачається з відмітки на конверті, в якому до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Млинівського міжрайонного прокурора прокурора, останній було здано у відділення поштового зв'язку 23.07.2014 року. До суду адміністративний позов надійшов 25.07.2014 року.

В свою чергу, відповідно до ч. 9 ст. 103 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Таким чином, строк звернення до суду позивачем пропущено не було, твердження третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в цій частині є безпідставними.

За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Млинівської селищної ради №1308 від 25.04.2014 року "Про розгляд заяви ОСОБА_2".

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.