Рішення № 40380746, 12.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р. Справа № 911/2388/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс ";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трайдсервісгруп";

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 5 457,45 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 23/06/01 від 23.06.2014 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" ( далі- позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трайдсервісгруп" (далі - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач-2) про солідарне стягнення з відповідачів 5 457,45 грн. з яких: 3 760,89 грн. пені, 733,92 грн. інфляційних, 962,64 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2388/14 та призначено справу до розгляду на 08.07.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 08.07.2014 року представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 22.07.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 22.07.2014 року представники відповідачів не з'явилися, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 18.06.2014 року не виконали. Розгляд справи відкладався до 12.08.2014 року.

В судовому засіданні 12.08.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату і час слухання справи, у судове засідання 12.08.2014 року не з'явилися, про причини неявки господарський суд не повідомили, вимоги суду не виконали, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надали.

Тому, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідачів, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

06.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5.

Відповідно до п. 1.1. Договору у строки, зумовлені Договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал (надалі - «товар» або «насіння») та хімічні засоби захисту рослин (надалі - «товар» або «препарати»), а Покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов Договору (додаткових угод, Специфікацій до нього).

Згідно з п. 6.1. Договору Покупець зобов'язується оплатити Продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його складання. Закінчення строку дії договору не звільняє Покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконаними ним (п. 9.1. Договору).

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» 05.03.2010 року звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 6859,08 грн. суми основного боргу, 4000,29 грн. - пені, 21343,95 грн. - штрафу, 2500,01 грн., 41051,15 грн.- відсотків за користування чужими грошовими коштами за період із 26.08.2009 року до 29.09.2010 року, згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 17/323/10 від 28.02.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме - стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» 6 859,08 грн. основного боргу, 2 629,29 грн. пені (за період з 26.08.2009 року до 29.09.2010 року), 21 343,95 грн. штрафу, 2 500,01 грн. інфляційних витрат (за період жовтень 2009 року по вересень 2010 року), 41 051,15 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (за період із 26.08.2009 року до 29.09.2010 року).

У зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» 29.07.2013 року звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК «Трейдсервісгруп» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних витрат за період із 29.12.2010 року до 15.11.2012 року, згідно Договору № ТК060409/5 поставки на умовах товарного кредиту від 06.04.2009 року.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2918/13 від 19.09.2013 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК «Трейдсервісгруп» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме - стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» 1 000,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також судові витрати: 1 720,50 грн.. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на послуги адвоката. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» 22 560,94 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (за період із 29.12.2010 року до 15.11.2012 року) та 349,81 грн. інфляційних втрат (за період із 01.12.2010 року по 30.09.2012 року).

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно наказу Господарського суду Запорізької області по справі 17/323/10 від 04.11.2011 року не виконано.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем 2 взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» виникло право вимоги до відповідача 2 щодо нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат на суму простроченого платежу згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

15.11.2012 року між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Угоду № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) (далі- Угода), із врахуванням Додаткової угоди № 2, відповідно до яких, Первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез») відступає Новому кредитору («Компанія «Ніко-Тайс») право вимоги виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язання щодо сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат, 3% річних, що виникли в результаті неналежного виконання останнім умов Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року.

Відповідно до умов Угоди № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року із врахуванням Додаткової угоди № 2, Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від боржника сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних втрат, 3% річних за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року (п. 1.1, 2.4 Угоди).

На виконання п. 4.1. Угоди Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обумовленого зобов'язання. У відповідності до ч. 1 статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 4.3. Угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» повідомленням від 15.11.2012 року про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про зазначені вище обставини.

За Угодою № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 року, позивач одержує право замість Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» вимагати від відповідача 2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї Угоди в редакції Додаткової угоди № 2 від 14.08.2014 року.

Таким чином, позивачу передано право вищезазначеної вимоги до відповідача 2 у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою № 15-11/12-115 від 15.11.2012 року про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та Додатковою угодою до неї № 2 від 14.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (Поручитель) було укладено Договір поруки № 07-04-2014-3 від 07.04.2014 року, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання грошового зобов'язання по сплаті розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником (Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1) грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду № 15-11/12-115 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 року, укладену згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року.

У розділі 3 Договору поруки, Поручителем та Кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки, яка обмежується сплатою розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат у сумі 10 000,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Ст. 553 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 2 ст.553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 грошового зобов'язання за Договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 5 457,45 грн. за весь час існування заборгованості, за виключенням періоду із 26.08.2009 року по 15.11.2012 року, котрий охоплений рішенням суду у справах № 17/323/10 та № 911/2918/14, з яких: 3 760,89 грн. пені, згідно п.8.2.3 Договору (за період з 18.10.2010 року по16.06.2014 року), 733,92 грн. інфляційних (за період з жовтня 2012 року по травень 2014 року) і 962, 64 грн. 3 % річних, на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (за період 01.10.2009 року по 16.06.2014 року),

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2.3 Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року визначено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.5 Сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що відповідно до п. 8.2.3 Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивачем здійснено розрахунок пені в межах заявленого періоду в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційні проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату і складають 962,64 грн. (3% річних) та 733,92 грн.( інфляційні), а тому позовна вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення солідарно з відповідачів витрати на оплату послуг адвокатів в сумі 500,00 грн., посилаючись на те, що для отримання правової допомоги по складанню та написанню позовної заяви про стягнення з відповідачів заборгованості він звертався до адвоката, на підтвердження чого надав суду Договір № 02-4/06-14 про надання адвокатських послуг від 02.06.2014 року, укладений з адвокатом ОСОБА_2, відповідно до п. 1.1 якого адвокат ОСОБА_2 зобов`язався надати позивачу правову допомогу з приводу щодо відносин, які виникли між позивачем та відповідачами на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060409/5 від 06.04.2009 року, Угоди № 15-11/12-115 від 15.11.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та на підставі Договору поруки № 21-12-2012-29 від 21.12.2012 року. Факт здійснення відповідних витрат підтверджується платіжним дорученням № 570 від 13.06.2014 року на суму 500,00 грн., факт надання послуг адвокатом підтверджується посвідченням адвоката ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачів витрат за послуги адвоката в сумі 500 грн. є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код 38267861) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71731, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 3 760 грн. (три тисячі сімсот шістдесят гривень) 89 коп. пені, 733 грн.(сімсот триста три гривні) 92 коп. інфляційних, 962 грн. (дев'ятсот шістдесят дві гривні) 64 коп. 3 % річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, 500 грн. (п'ятсот) 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.08.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.