Рішення № 40380710, 08.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа № 911/2283/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Капітал»;

до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Інвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційне підприємство «Транссервіс»;

про визнання права власності

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Лубківська А.С. (довфіреність б/н від 27.01.2014 року);

від відповідача: Нестеренко Є.А. (довіреність № 07-18-1523 від 15.07.2014 року);

від третьої особи 1: Гриценко Д.В. ( довіреність б/н від 12.09.2013 року);

від третьої особи 2: Рокицький В.А. (довіреність б/н від 11.02.2014 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Капітал» до Територіальної громади м. Переяслав-Хмельницького про визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2283/14 та призначено справу до розгляду на 01.07.2014 року.

01.07.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, яке відбулось 01.07.2014 року, представники позивача і відповідача не з'явилися, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 12.06.2014 року не виконали, позивач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційним підприємством «Транссервіс» (попереднього власника бідівлі) 26.06.2014 року через канцелярію суду було подано клопотання про залучення у справі в якості відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ - Інвест», яке є теперешнім власником будівлі та земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно. Враховуючи, що заявник не є учасником судового розгляду і подане ним клопотання не обгрунтоване з огляду на зміст позовних вимог саме до органу місцевого самоврядування - Територіальної громади м. Переяслав-Хмельницького, подане клопотання було відхилено судом.

В той же час, 01.07.2014 року через канцелярію суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ - Інвест» надійшла заява про вступ у справу № 911/2283/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в якій останній стверджує, що є власником будівлі та земельної ділянки, на якій розміщене спірне майно: підвальне приміщення загальною площею 375 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104, та рухоме майно, яке є предметом позову.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України з метою з'ясування обставин, необхідних для повного та всебічного вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Інвест».

Крім того, господарський суд за власною ініціативою вирішив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційне підприємство «Транссервіс».

Таким чином, в ході розгляду спору (ухвалою від 01.07.2014 року) судом було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Інвест» (яке з жовтня 2012 року є власником земельної ділянки та нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104) та Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційне підприємство «Транссервіс» (попереднього власника основного майна за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104).

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 01.07.2014 року розгляд справи відкладався до 15.07.2014 року.

В судовому засіданні 15.07.2014 року представник позивача заявив усне клопотання про заміну неналежного відповідача - Територіальної громади м. Переяслав-Хмельницького на Переяслав-Хмельницьку міську раду Київської області.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, залухавши представників позивача та третіх осіб, господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про заміну первісного відповідача - Територіальної громади м. Переяслав-Хмельницького на належного відповідача - Переяслав-Хмельницьку міську раду Київської області. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 29.07.2014 року.

В судовому засіданні 29.07.2014 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 05.08.2014 року.

В судовому засіданні 05.08.2014 року розгляд справи відкладався до 26.08.2014 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман Капітал» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Територіальної громади м. Переяслав-Хмельницького про визнання права власності за набувальною давністю на майно: підвальне приміщення загальною площею 375 кв.м., ГРП типу ШП-2 з регулятором типу РД-50М, газопровід середнього та низького тиску, водонагрівні котли фірми «Радан» потужністю 100 кВт (2 котли), ЗТП-500 потужністю 800 кВт (2 трансформатори по 4000 кВт), металеву огорожу висотою 1,7 м, троє в'їзних воріт, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2003 року та відповідного акту здачі-приймання майна від 10.06.2003 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортно-експедиційне підприємство «Транссервіс» (далі - ТОВ ТЕП «Транссервіс») (у якого позивач орендував спірне майно) придбало у власність нежитлову будівлю загальною площею 2409 кв. м. за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104, в т.ч. підвал 375 кв.м. та спірне рухоме майно у попереднього власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотекс» (далі - ТОВ «Сотекс»).

Після чого, 09.07.2003 року між ТОВ ТЕП «Транссервіс» та позивачем було укладено Договір оперативної оренди цілісного майнового комплексу № А-01/2003, за яким позивачу передано в оренду нежитлове приміщення за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104 площею 2034 кв.м., про що складено Акт передачі-приймання об'єкта оренди нерухомого майна згідно Договору № А-01/2003 від 09.07.2003 року. Крім того, за окремим Актом позивачу було передано нерухоме майно: приміщення підвалу заг. площею 375 кв.м. та рухоме майно: ГРП типу ШП-2 з регулятором типу РД-50М, газопровід середнього та низького тиску, водо нагрівні котли фірми «Радан» потужністю 100 кВт (2 котли), ЗТП-500 потужністю 800 кВт (2 трансформатори по 4000 кВт), металеву огорожу висотою 1,7 м, троє в'їзних воріт, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104, про що складено відповідний Акт приймання-передачі об'єкта оренди від 09.07.2003 року, в якому відсутні посилання на Договір оренди № А-01/2003 від 09.07.2003 року.

Таким чином, позивач (ТОВ «Гетьман-Капітал») стверджує, що з липня 2003 року по 2014 рік добросовісно, відкрито та безперервно володіє та користується спірним майном: приміщенням підвалу загальною площею 375 кв.м. та рухомим майном: ГРП типу ШП-2 з регулятором типу РД-50М, газопровід середнього та низького тиску, водонагрівними котлами фірми «Радан» потужністю 100 кВт (2 котли), ЗТП-500 потужністю 800 кВт (2 трансформатори по 4000 кВт), металевою огорожею висотою 1,7 м, 3 в'їзними воротами, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104, підтримує його в належному стані, сплачувало комунальні послуги, тому, згідно ст. 334 Цивільного кодексу України (за набувальною давністю), має право на набуття права власності на це майно.

Як вбачається з наявних у справі доказів, ТОВ ТЕП «Транссервіс» в свій час за Договором купівлі-продажу від 04.06.2003 року придбало у ТОВ «Сотекс» нежитлову двоповерхову будівлю за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104 площею лише 2034 кв.м.

Про обсяг придбаного ТОВ ТЕП «Транссервіс» також свідчить той факт, що ТОВ «Сотекс» згідно з Рішенням Переяслав-Хмельницької міськради № 128-2 від 28.08.2002 року належало приміщення нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104 площею також лише 2034 кв.м., яке і було продано за Договором купівлі-продажу від 04.06.2003 року ТОВ ТЕП «Транссервіс».

Ані в Рішенні Переяслав-Хмельницької міськради № 128-2 від 28.08.2002 року, ані в Договорі купівлі-продажу від 04.06.2003 року (на користь ТОВ ТЕП «Транссервіс») мова про відчуження підвалу площею 375 кв.м. з розташованим в ньому рухомим майном, не йшла. Таким чином, як ТОВ «Сотекс», так і ТОВ ТЕП «Транссервіс» належала на праві власності лише нежитлова двоповерхова будівля за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104 площею 2034 кв.м., і лише відповідним майном мало право розпоряджатись ТОВ ТЕП «Транссервіс».

Жодних доказів наявності у ТОВ «Сотекс» та набуття ТОВ ТЕП «Транссервіс» майнових прав (які надають підстави для правомірного розпорядження) на підвал площею 375 кв.м. з розташованим в ньому рухомим майном (під основною будівлею, яка придбана ТОВ ТЕП «Транссервіс» та була передана в оперативну оренду позивачу) суду не надано.

Таким чином, посилання на набуття ТОВ ТЕП «Транссервіс» права власності на спірний підвал за Актом здачі-приймання об'єкту продажу нерухомого майна від 10.06.2003 року безпідставне, оскільки такий Акт складено без посилання на відповідний Договір купівлі-продажу (в якому мова не йшла про підвал) без жодних правових підстав (оскільки у ТОВ «Сотекс» було відсутнє право власності на підвал), оскільки згідно зі ст.658 Цивільного кодексу України право продажу майна належить власнику.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що право власності на спірний підвал та рухоме майно не набувалось разом з двоповерховою нежитловою будівлею ані ТОВ «Сотекс», ані ТОВ ТЕП «Транссервіс». Відтак, оскільки ТОВ «Сотекс» придбало приміщення нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104 площею також лише 2034 кв.м. безпосередньо у Переяслав-Хмельницької міськради, спірне майно, яке не увійшло до складу придбаного ТОВ «Сотекс» майна, залишилось за відповідною територіальною громадою.

Таким чином, ТОВ ТЕП «Транссервіс» не набувало право власності на підвал та інше майно, не зазначене в Договорі купівлі-продажу та відповідному Свідоцтві (Рішенні Переяслав-Хмельницької міськради № 128-2 від 28.08.2002 року) ТОВ «Сотекс». Акт про здачу-приймання об'єкта продажу від 10.06.2003 року в частині передачі підвалу та рухомого майна є безпідставним і не породжував права власності та інших майнових прав у ТОВ ТЕП «Транссервіс» на спірне майно (підвал та наведене в позові рухоме майно).

З огляду на встановлені судом обставини, право власності (відповідно право розпорядження) на спірне майно підвалу та рухоме майно не належало жодній з наведених у справі осіб, які видавали відповідні розпорядчі документи на таке майно.

В укладеному між ТОВ ТЕП «Транссервіс» та позивачем Договорі оперативної оренди цілісного майнового комплексу № А-01/2003 від 09.07.2003 року мова йде про набуття позивачем права оренди на нежитлову будівлю площею 2034 кв.м. з прилягаючими територіями загальною площею 3573,15 кв.м. При цьому, ані в Договорі оренди, ані в складеному Акті приймання передачі об'єкта оренди від 09.07.2003 року про підвал та спірне рухоме майно мова не йшла, спірний підвал не було відокремлено як об'єкт оренди і з умов Договору оренди не можливо встановити, що позивачу передавалось в оренду приміщення підвалу з розташованим в ньому рухомим майном.

Приміщення підвалу та спірне рухоме майно було передано позивачу від ТОВ ТЕП «Транссервіс» за окремим Актом передачі-приймання нерухомого майна від 09.07.2003 року без зазначення законних правових підстав такої передачі, наявності у орендодавця прав на відповідне майно та посилання на відповідний Договір оренди.

Крім того, з огляду на обсяг набутих ТОВ ТЕП «Транссервіс» (орендодавця) прав власності на майно, останнє не мало законних правових підстав на передачу в оренду позивачу спірного майна (підвалу та рухомого майна).

Вищевикладені обставини спростовують посилання 3-ї особи 2 ТОВ ТЕП «Транссервіс» на неможливість застосування набувальної давності, оскільки позивач володів спірним підвалом та майном на підставі Договору оренди.

Третя особа 1 - ТОВ «АТБ-Інвест» стверджує, що оскільки ТОВ ТЕП «Транссервіс» (попередній власник будівлі) не був належним власником підвалу, тому не мав права його передавати іншим особам.

З огляду на встановлені судом обставини, суд погоджується з відсутністю у ТОВ ТЕП «Транссервіс» права власності на спірне майно. Однак, факт того, що спірне майно на момент його передачі було в його фактичному володінні та користування і проти чого належний власник майна не заперечував, не спростовано.

Відповідний Акт приймання-передачі спірного майна позивачу від 09.07.2003 року, не породжує жодних прав на таке майно, однак засвідчує факт передачі спірного майна з володіння та користування ТОВ ТЕП «Транссервіс» у володіння та користування позивача у липні 2003 року.

Третя особа 1 - ТОВ «АТБ-Інвест» у відзиві проти позову заперечувала, зазначила, що є новим законним власником будівлі і земельної ділянки, на якій розташована така будівля.

ТОВ «АТБ-Інвест» у відзиві на позов повідомило, що позивач з 03.11.2012 року (з моменту придбання будівлі іншим власником) знав про необхідність звільнення спірного підвального приміщення та не мав доступу до спірного підвального приміщення, що свідчить про припинення відкритого і безперервного користування позивачем спірним майном ще в кінці 2012 року до настання 10 річного терміну.

Враховуючи наведені заперечення ТОВ «АТБ-Інвест» та наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що в липні 2012 року між ТОВ ТЕП «Транссервіс» та позивачем було підписано додаткову угоду № 6 до Договору оперативної оренди нежитлового приміщення № А-01/2003 про те, що у зв'язку з наміром ТОВ ТЕП «Транссервіс» продати належне йому нежитлове приміщення (нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104) іншій особі, сторони домовились про необхідність звільнення займаних позивачем приміщень, 03.10.2012 року між орендодавцем (ТОВ ТЕП «Транссервіс») та позивачем було підписано Угоду про припинення Договору оренди та складено відповідний акт повернення орендованого майна від 03.11.2012 року, який свідчить про звільнення позивачем орендованого майна (нежитлової будівлі за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104).

Однак, у відповідних додатковій угоді № 6 до Договору оперативної оренди нежитлового приміщення № А-01/2003, Угоді про припинення Договору оренди, та акті повернення майна від 03.11.2012 року, мова йшла лише про нежитлову будівлю площею 2034 кв.м. з прилягаючими територіями загальною площею 3573,15 кв.м., які передавались позивачу за Договором оперативної оренди № А-01/2003.

Однак, як встановлено судом, спірне майно: підвал та рухоме майно, не набувалось ТОВ ТЕП «Транссервіс» у власність та не входило до складу переданого за Договором оперативної оренди № А-01/2003 майна. Відтак, і не зазначалось у відповідних угодах про припинення Договору оренди та акті про повернення орендованого за Договором оперативної оренди № А-01/2003 майна в кінці 2012 року. Окремої вимоги щодо повернення спірного майна: підвалу та рухомого майна, в момент припинення орендних відносин ні попереднім власником - ТОВ ТЕП «Транссервіс», ні наступним власником - ТОВ «АТБ-Інвест» до позивача не заявлялось, Акт про повернення саме спірного майна не складався.

Таким чином, посилання ТОВ «АТБ-Інвест» на припинення фактичного володіння і користування позивачем спірним майном не підтверджено. Відтак і посилання на те, що позивач фактично звільнив спірне майно в момент продажу будівлі в кінці 2012 року, покинувши територію, на якій розташована така будівля, які заперечені позивачем, свідчать про спірність відповідного факту.

Таким чином, посилання третіх осіб на те, що відкрите і безперервне володіння і користування позивачем спірним майном припинилось до закінчення 10 річного строку, не є беззаперечним фактом і не підтверджується матеріалами справи.

Крім того, виходячи з обсягу права власності на майно, яке придбане ТОВ «АТБ-Інвест» у ТОВ ТЕП «Транссервіс» за Договором купівлі-продажу від 11.10.2012 року, ТОВ «АТБ-Інвест» має право на захист свого права лише щодо нежитлової будівлі площею 2034 кв.м. Тому його заперечення та вимоги про необхідність звільнення спірного приміщення підвалу є неправомірними.

Оскільки третя особа1 - ТОВ «АТБ-Інвест» не набула права власності на спірне майно, її заперечення проти користування позивачем таким майном не можуть вважатись правомірними і впливати на кваліфікацію правовідносин за ст. 344 Цивільного кодексу України.

Також ТОВ «АТБ-Інвест» (новий власник будівлі) зазначає, що в спірному підвальному приміщенні знаходяться комунікації та засоби обліку на всю будівлю, ГРП типу ШП-2 з регулятором типу РД-50М, газопровід середнього та низького тиску, водонагрівні котли фірми «Радан» потужністю 100 кВт (2 котли), ЗТП-500 потужністю 800 кВт (2 трансформатори по 4000 кВт), металева огорожа та ворота, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104, призначені та необхідні для обслуговування всієї будівлі, тому є приналежним до головної речі в розумінні ст. 186 Цивільного кодексу України і слідують за головною річчю.

Щодо посилань 3-ї особи1 на те, що спірний підвал є приналежністю будівлі, суд зазначає, що такі посилання безпідставні та не підтверджені жодними доказами та обставинами. Відсутні документи, які свідчать про таку приналежність в тому числі судові рішення.

Саме лише розташування підвалу під придбаною 3-ю особою1 будівлею не робить його приналежною річчю. Підвал є окремим приміщенням має ознаки самостійного об'єкту нерухомості і може використовуватись окремо від будівлі. Так само, і будівля цілком може використовуватись без підвалу. Розташування в спірному підвалі належних для обслуговування будівлі комунікацій не доведено третіми особами. Навіть в разі наявності в підвалі комунікацій основної будівлі, їх місце розташування може бути змінено чи оформлено відповідне право доступу для обслуговування таких комунікацій, однак для цього не має необхідності володіти всім підвалом, як окремим приміщенням.

Призначення підвалу і призначення будівлі не пов'язані спільним призначенням, підвал хоч і може використовуватись для обслуговування, але таке використання не виключне.

Також, Верховний Суд України в Ухвалі від 02.02.2005 року висловив свою правову позицію стосовно визнання підвального приміщення приналежною річчю (стосовно застосування ст.132 ЦК УРСР, аналогічна норма якої викладена в ст. 186 нового Цивільного кодексу України). Зокрема, Верховний Суд зазначає, що відповідно до змісту наведеної норми, приналежність не має самостійного значення, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. Підвальне приміщення не може вважатись приналежністю лише виходячи з об'єктивних чинників, оскільки правило про наслідування приналежністю долі головної речі має диспозитивний характер і діє лише в тому випадку, якщо законом або договором не встановлено інше.

Як встановлено в матеріалах даної справи, об'єктом відчуженого права власності витупала виключно нежитлова двоповерхова будівля за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104 площею 2034 кв.м., і як зазначено в Рішенні Переяслав-Хмельницької міськради № 128-2 від 28.08.2002 року було видано Свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна площею 2034 кв.м. без підвалу.

В ході розгляду спору судом встановлено, що оскільки докази набуття права власності на спірне майно відсутні, належним відповідачем у справі має бути орган місцевого самоврядування, до функцій якого належить облік об'єктів нерухомості на відповідній території та розпорядження безхазяйним майном.

Відповідачем у справі - Переяслав-Хмельницькою міськрадою надані заперечення проти позову, в яких відповідач стверджує, що оскільки при видачі Свідоцтва про право власності на ТОВ «Сотекс» до будівлі підвал не включався, підвал належить до комунальної власності територіальної громади Переяслав-Хмельницького району.

В своїх запереченнях проти позову відповідач зазначає, що спірне майно не передавалось іншим особам ні у власність ні у користування.

Однак, суд зазначає, що для кваліфікації правовідносин за ст. 344 Цивільного кодексу України не вимагається правових підстав набуття майна, має значення лише відкрите безперервне володіння майном протягом визначеного терміну, проти якого власник не заперечував.

З матеріалів справи вбачається, що спірне майно фактично перейшло до позивача у липні 2003 року без жодних правових підстав і не витребовувалось протягом встановленого в ст. 344 Цивільного кодексу 10-річного терміну належним власником такого майна.

Враховуючи, що власником майна не заперечувалось та не заявлялось претензій щодо факту володіння та користування позивачем спірним майном протягом 10-річного терміну, мають місце визначені ст. 344 Цивільного кодексу України підстави для застосування набувальної давності.

Також, як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у справі Господарського суду м. Києва № 32/536-56/251, за ст. 344 Цивільного кодексу України право на власності набувається за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю окрім безперервного відкритого володіння протягом 10 років нерухомим майном, є встановлення обставин добросовісного заволодіння у розумінні частини 1 статі 388 Цивільного кодексу України, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном.

Фактичне володіння чужим майном згідно статті 397 Цивільного кодексу України вважається правомірним якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду, а володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно з пунктами 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, строк володіння нерухомим майном позивачем триває з 2003 року по 2014 рік і складає більше десяти років, відповідно щодо рухомого майна - більше п'яти років.

Причому таке володіння відбувалось відкрито та з відома територіальної громади, що підтверджується укладеними позивачем договорами, згідно з якими утримувалось та обслуговувалось спірне майно. Крім того сторонами не надано належних доказів того, що будь-яка інша особа заявила свої права на це нерухоме майно шляхом пред'явлення відповідного позову.

Таким чином, суд вважає, що позивач набув право власності на спірні об'єкти за набувальною давністю.

Враховуючи, що спір пов'язаний з набуттям права власності на майно за набувальною давністю, обставини, які мають значення для вирішення такого спору не передбачають наявності факту порушення права чи протиправності будь-чиїх дій, нормами чинного законодавства встановлено, що набуття права власності за набувальною давністю можливе не інакше, як за рішенням суду, що і спричинило необхідність звернення позивача з відповідним позовом.

Беручи до уваги викладені обставини, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Капітал» про визнання права власності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на положення вище вказаних нормативно-правових актів, враховуючи інтереси позивача та недопущення порушень його прав. Така позицію суду ґрунтується на узгодженості підстав та аргументації позову з нормами чинного законодавства, що регламентують набуття права власності на об'єкти нерухомого майна та захист їх в майбутньому.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в своїй постанові від 13.12.2011 року у справі Господарського суду м. Києва № 32/536-56/251.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьман Капітал» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 104) право власності на майно: підвальне приміщення загальною площею 375 кв.м., ГРП типу ШП-2 з регулятором типу РД-50М, газопровід середнього та низького тиску, водонагрівні котли фірми «Радан» потужністю 100 кВт (2 котли), ЗТП-500 потужністю 800 кВт (2 трансформатори по 400 кВт), металеву огорожу висотою 1,7 м, троє в'їзних воріт, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 104.

3. Стягнути з Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 27/25) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Капітал» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б.Хмельницького, 104) 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.09.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.