Рішення № 40380701, 19.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 911/2210/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод»;

про стягнення 158 461,73 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Пархоменко С.О. (довіреність від 04.06.2014 року б/н);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» про стягнення 158 461,73 грн.

Провадження у справі № 911/2210/14 порушено ухвалою від 10.06.2014 року та призхначено розгляд справи на 01.07.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 01.07.2014 року, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 10.06.2014 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив. У звязку з чим, розгляд справи відкладався до 21.07.2014 року.

В судовому засіданні 21.07.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач письмового відзиву на позов не надав. У звязку з чим, в розгляді справи оголошувалась перерва до до 19.08.2014 року.

Також, в судовому засіданні 21.07.2014 року за клопотанням сторін строк розгляду спору було продовжено.

В судовому засіданні 19.08.2014 року позивач повідомив суду та надав докази часткового погашення відповідачем 31.07.2014 року основного боргу в сумі 52000 грн., в решті позовні вимоги підтримав.

Відповіда, належним чном повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 19.08.2014 року не зявився, відзив на позов не надав. про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, суд

ВСТАНОВИВ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу» (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» (Покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу продукції №29 від 01.12.2013 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору купівлі-продажу продукції №29 від 01.12.2013 року Продавець по заявкам Покупця прийняв зобов'язання здійснити поставку борошна пшеничного та житнього в кількості згідно товарних накладних (надалі - товар), передати його у власність Покупця, а Покупець прийняв зобов'язання отримати товар та здійснити його оплату Продавцю на умовах, визначених цим Договором.

На умовах, передбачених цим Договором, позивачем у період з 04.12.2013 року 23.03.2014 року було здійснено поставку відповідачу борошна пшеничного та житнього на загальну суму 1 123 011 грн. (в т.ч. ПДВ - 187 168, 50 грн.), що підтверджено податковими накладними позивача.

Окрім цього, факт постачання товару відповідачу за цим Договором підтверджено підписаними та виданими позивачем товарно-транспортними накладними, оригінали яких оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи. Факт поставки продукції відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідно до п.3.1 Договору розрахунок за поставлений товар Покупець зобов'язаний здійснити протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

Однак, всупереч умов Договору, відповідачем отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не був оплачений, в рахунок часткової оплати товару відповідачем сплачено 970 700, 06 грн. (в т.ч. ПДВ - 161 783, 34 грн.). Решта товару на суму 152 310,94 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 385,16 грн.) на момент звернення позивача до суду залишилась неоплаченою. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

В ході розгляду спору 31.07.2014 року відповідач здійснив часткове погашення боргу на суму 52000 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача складає 100310,94 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, м матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його неоплати відповідачем на суму 100310,94 грн.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку простроченням відповідачем оплати продукції, позивач просить також стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 24.03.2014 року по 04.06.2014 року в сумі 5 236, 92 грн.

Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.1 Договору за несвоєчасну оплату вартості поставленої партії товару Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки розрахунку від суми боргу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Також, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 913,87 грн. за весь час прострочення розрахунку.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає задоволенню.

Також, відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 14.04.2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла за період здійснення взаємовідносин з 04.12.2013 року по 23.03.2014 року, станом на день складення акту - 14.04.2014 року складала 161 310, 94 грн.

У період з 22.04.2014 року по 27.05.2014 року відповідачем заборгованість була частково погашена на суму 9 000 грн.

Відповідні обставини щодо часткових оплат були враховані позивачем в рзрахунку пені та 3% річних. Часткова проплата, яка відбулась після порушення провадження у справі не впливає на нарахування заявлених в позові пені та 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 100310,94 грн. боргу, 5 236,92 грн. пені та 913,87 грн.

Оскільки відповідач частково сплатив суму боргу після подачі позовної заяви, на день розгляду справи відсутній предмет спору в частині стягнення основного боргу в сумі 52000 грн., тому відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у відповідній частині.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який сплатив суму основного боргу після звернення позивача до суду, відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» (07354, Київсько область, Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул.Ворошилова, 85, код ЄДРПОУ 31484879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «База матеріально-технічного забезпечення агро-промислового комплексу» (01032, м. Київ, вул.Кудрявська, 23 - А, код ЄДРПОУ 19485589) 100310,94 (сто тисяч триста десять) грн. основного боргу, 5236,92 (п'ять тисяч двісті тридцять шість) грн. пені, 913,87 (дев'ятсот тринадцять) грн. 3% річних та 3170 (три тисячі сто сімдесят) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 52000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

м Товариства з обмеженою відповідальністю «База матеріально-технічного з

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.08.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.