Ухвала суду № 40379579, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8775/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ Піраміда" та прокуратури Печерського району м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводу "Прогрес" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп", далі - ТОВ "ПрогресГруп") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2012 р. №0001312305, від 22.05.2012 р. №0003772209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2013 року постанову та ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2012 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 24.02.2012 р. №0001312305, від 22.05.2012 р. №0003772209.

На вказану постанову ДПІ у Печерському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ПрогресГруп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами перевірки складено акт перевірки від 06.02.2012 р. №46/23-5/31089115.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6, 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та п. 198.6 ст. 198, п .200.1, ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1 063 189,00 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 4 894 030,00 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Печерському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 р.:

- №0001322305, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 4 894 030 грн.;

- №0001312305, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 328 986,00 грн. (за основним платежем - 1 063 189,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 265797,00 грн.)

За результатом розгляду скарги позивача, рішенням Державної податкової служби у м. Києві 03.05.2012 р. №2564/10/12-114 податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 р. №0001312305 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 р. №0001322305 - скасоване частково в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 р. на загальну суму 911 954,78 грн.

На підставі рішення ДПС у м. Києві відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 р. №0003772209.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення частини спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2013 року, якою судам встановлено під час нового розгляду справи дослідити реальність господарських операцій вчинених позивачем, а також правомірність включення до податкового кредиту коштів на підставі податкових накладних виписаних у іншому податковому періоді, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ ПКФ "Піраміда" (продавець) укладено договір від 19 вересня 2008 року №147/08/08 та договір від 24 червня 2010 року №ПП/24/06, за якими ТОВ ПКФ "Піраміда" зобов'язується продати, а позивач прийняти та оплатити на умовах даного договору товар (металовироби), згідно специфікацій або рахунків-фактур, котрі оформлюються по кожній конкретній поставці.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується належними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, що дають можливість встановити, які саме товари були надані, в кількісному та ціновому виразі. Наявність повноважень на отримання товарно-матеріальних цінностей, складання та підпис первинних документів підтверджується відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, журналу реєстрації довіреностей. Оплата за придбані товари здійснена позивачем, що підтверджується банківськими виписками.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

При цьому, як вбачається з акту перевірки податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, наданих позивачем при перевірці та не зазначено жодних зауважень щодо їх повноти та змісту.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Отже, відповідач позбавив ТОВ "ПрогресГруп" права на формування податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Щодо посилання відповідача на відсутність за місцезнаходженням ТОВ ПКФ "Піраміда", колегія суддів зазначає, що даний факт не доведений податковим органом, оскільки згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також, посилання на відсутність ТОВ ПКФ "Піраміда" за його місцезнаходженням є необґрунтованим, оскільки дана обставина може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вона не стосується належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів за укладеними договорами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року по справі №2а/0470/6295/11, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 18.04.2011 р. №86 про анулювання ТОВ ПКФ "Піраміда" реєстрації платника податку на додану вартість, та зобов'язано поновити таку реєстрацію.

Відповідачем жодним іншим чином не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договору та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, листом від 04.09.2013 р. №0409/1, ТОВ ПКФ "Піраміда" підтвердило виконання господарських операцій з позивачем за перевіряємий період, та дату виписки позивачу податкових накладних.

З аналізу наданої до матеріалів справи копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а також додатку №12 до акту перевірки, встановлено, що суми сплаченого ПДВ було правомірно віднесено позивачем до податкового кредиту того періоду в якому такі податкові накладні надішли, при цьому період між складенням податкових накладних та включення їх до податкового кредиту не перевищує 1095 днів.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.02.2012 р. №0001312305, від 22.05.2012 р. №0003772209.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текс ухвали складено 08.09.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.