КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2014 року 810/4808/14
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "MAX-TI" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю "MAX-TI" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення форми «В4» № 0006032202 від 10.09.2013року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ "MAX-TI"" вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Дагпром-Союз». Позивач стверджує, що придбав товари у ПП «Дагпром-Союз» з метою їх реалізації.
Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Водночас подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини справи, суд вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "MAX-TI" є юридичною особою, що зареєстроване 27.07.2010 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №543357.
Відповідно до матеріалів справи, у період з 07 серпня 2013 року по 13 серпня 2013 року, посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на виконання наказу від 27 серпня 2013 року №121 та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "MAX-TI" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з «Дагпром-Союз» за період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2013 року. Результати перевірки оформлено актом від 14 серпня 2013 року № 83/10-06-22-02/36998691.
За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 87 386,00 грн.
Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ "MAX-TI" податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Дагпром-Союз».
На підставі висновків Акту перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнятно податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року № 0006032202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 87386 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративного порядку.
Так, позивачем подано первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року № 000603220 від 03 жовтня 2013 року б/н, рішенням про залишення скарги без розгляду від 03 грудня 2013року №1548/10/10-36-10-01-206-808, скаргу позивача залишено без розгляду у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для подання скарги.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішення позивач звернувся до суду.
Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "MAX-TI" та ПП «Дагпром-Союз» укладено договір купівлі-продажу № ДС-121079 від 26 грудня 2012 року. Згідно умов вказаного договору, Продавець (ПП «Дагпром-Союз») зобов'язується поставити Покупцеві (ТОВ "MAX-TI") будівельні інструменти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу № ДС-121079 від 26 грудня 2012 року позивачем надано: рахунки на оплату, податкові накладні та видаткові накладні.
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Дослідивши додані позивачем документи, суд встановив, що директором ПП «Дагпром-Союз» (контрагент ТОВ "MAX-TI") є ОСОБА_1
Саме від імені ОСОБА_1 підписано додані до позовної заяви рахунки на оплату, податкові та видаткові накладні за господарськими операціями між ПП «Дагпром-Союз» та ТОВ "MAX-TI".
Разом з тим, відповідно до експертного дослідження, а саме висновку спеціаліста від 03.09.2012 року № 406, підписи на первинних бухгалтерських документах виконані не директором ПП «Дагпром-Союз» ОСОБА_1
Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ПП «Дагпром-Союз», а невідомими особами, а, отже оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту підприємства.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.
Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором купівлі-продажу на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.
Щодо виконання господарських зобов'язань за договором № ДС-121079 від 26 грудня 2012 року суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
В силу вимог пункту 13 вказаної Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.
В порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, ТОВ "MAX-TI" не виписувало довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Дагпром-Союз», що вказує на неможливість отримання позивачем товарів.
Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).
Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.
Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.
Проте, ТОВ "MAX-TI" на підтвердження факту виконання господарських зобов'язань з ПП «Дагпром-Союз» не надано суду товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю.
Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення видаткових накладних та податкових накладних, наданих позивачем, зважаючи на наступне.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В іншому випадку, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Зі змісту зазначених положень чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на послуги до складу податкового кредиту, підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку поставки товару, у первинному документі має бути конкретизовано, який саме товар було поставлено із зазначенням їх вартості (вартісний вираз). Крім того, для включення до складу податкового кредиту, такі послуги повинні бути використані у господарській діяльності платника податку.
Разом з тим, з наданих позивачем видаткових накладних не зазначено місця складання,
вказано лише найменування товару та відсутня інформація щодо місць приймання та видачі товару (найменування вулиці, номеру будинку), данні щодо прізвища, ініціалів та повноважень особи, яка прийняла товар, що робить неможливим встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та формування показників валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.
В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.
Вирішуючи питання про використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних у ПП «Дагпром-Союз», суд зазначає наступне.
На підтвердження факту використання у господарській діяльності товарів, придбаних у ПП «Дагпром-Союз», позивачем надано суду :податкові накладні та видаткові накладні.
Надані позивачем копії накладних не є належним доказом передачі товару, оскільки вони не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Також, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт перевезення, розвантаження-навантеження товару та.
Таким чином, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу № ДС-121079 від 26 грудня 2012 року, а також докази використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Ураховуючи вищезазначене суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ "MAX-TI"" вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Дагпром-Союз» законним та обґрунтованим. Податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0006032202 від 10.09.2013року Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Київській області є правомірним і скасуванню не підлягає.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "MAX-TI" задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено майнову вимогу. Таким чином, повна сума судового збору становить 1827,00.
Позивач, відповідно до квитанції від 20.12.2013 № б/н року та квитанції від 26.05.2014 року № 20241673 , позивач сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн. (10% ставки). Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 1644,30 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "MAX-TI" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.
Судове рішення № 40379117, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 28.08.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 810/4808/14. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: