Рішення № 40378315, 03.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14103/14 03.09.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Основа»простягнення 32 396,67 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Кондратенко М.О.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київський завод електротранспорту» (надалі - ПАТ «Київський завод електротранспорту») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (надалі - ТОВ «Основа») про стягнення 54 748,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлового офісного приміщення №08/Ф/2013 від 20.12.2012 р. позивач передав у строкове платне користування приміщення загальною площею 142,62 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 49 271,10 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 580,95 грн. та 3% річних у розмірі 896,39 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.08.2014 р.

06.08.2014 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми основної заборгованість стягнути з нього борг у розмірі 26 919,33 грн., пеню у розмірі 4 580,95 грн. та 3% річних у розмірі 896,39 грн. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2014 р. розгляд справи відкладено на 03.09.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30486955.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2012 р. між ПАТ «Київський завод електротранспорту» (орендодавець) та ТОВ «Основа» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового офісного приміщення №08/Ф/2013 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, загальною площею 142,62 кв.м - група приміщень - кабінет №407 та кабінет №412 (приміщення), а орендар зобов'язується прийняти та використовувати приміщення у відповідності до положень даного договору.

За змістом п. 2.1.1 Договору орендар зобов'язаний сплачувати плату за користування приміщенням у розмірах і у строки, обумовлені цим договором.

Крім того, приписами пункту 2.1 передбачено обов'язок орендаря сплачувати орендодавцю (крім орендної плати): відшкодування витрат, пов'язаних з електропостачанням (п. 2.1.2); відшкодування витрат, пов'язаних з холодним водопостачанням та водовідведенням (п. 2.1.3); відшкодування витрат, пов'язаних з теплопостачанням (п. 2.1.4); відшкодування експлуатаційних витрат (п. 2.1.5).

Згідно з п. 2.2.1 Договору орендна плата, тобто орендна плата = загальна площа приміщення*орендна ставка (без врахування індексу інфляції за поточний місяць) щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно до рахунків-фактур, виставлених орендодавцем. Орендар зобов'язується самостійно отримувати вищезазначені рахунки-фактури не пізніше 05 числа поточного місця в офісному приміщення орендодавця.

На виконання умов Договору 01.01.2013 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення загальною площею 142,62 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, що підтверджується актом прийому-передачі приміщень в оренду від 01.01.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 26 919,33 грн. за період з листопада 2013 року по січень 2014 року.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом прийому-передачі приміщень в оренду від 01.01.2013 р.) підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з листопада 2013 року по січень 2014 року. За цей період позивачем нараховано до сплати орендну плату та інші, передбачені умовами Договору, платежі у розмірі 49 271,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.2.1 та 2.4 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця, а всі інші платежі - не пізніше останнього дня поточного місяця.

Відповідач частково сплатив орендну плату та іншій платежі за період користування приміщенням в листопаді 2013 року на суму 22 351,77 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати та інших платежів за період з грудня 2013 року по січень 2014 року становить 26 919,33 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 26 919,33 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Основа» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача борг визнав.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ «Київський завод електротранспорту» про стягнення з ТОВ «Основа» заборгованості з орендної плати у розмірі 26 919,33 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 580,95 грн. та 3% річних у розмірі 896,39 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.11.2013 р. по 09.07.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

За змістом п. 7.2 Договору у випадку прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо здійснення платежів за цим договором на користь орендодавця, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю на його вимогу неустойку (пеню) у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожний календарний день прострочення за весь час прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, нарахованої в розмірі 4 580,95 грн. за період з 11.11.2013 р. по 09.07.2014 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, згідно з п. 2.2.1 Договору останній день виконання грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів є 10 числа поточного місяця, відтак відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з наступного дня такого місяця, тобто з 11 числа.

При цьому, 10.11.2013 р. припадає на вихідний день, а тому останній день виконання зобов'язання відповідно до положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на понеділок.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

За перерахунком суду, здійсненим з дотриманням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 3 563,14 грн. В іншій частині (1 017,81 грн.) пеня нарахована неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 896,39 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Основа» на користь ПАТ «Київський завод електротранспорту» заборгованості у розмірі 26 919,33 грн., пені у розмірі 3 563,14 грн. та 3% річних у розмірі 896,39 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (пеня у розмірі 1 017,81 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17; ідентифікаційний код 13669489) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2; ідентифікаційний код 04012017) заборгованість у розмірі 26 919 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 33 коп., пеню у розмірі 3 563 (три тисячі п'ятсот шістдесят три) грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 896 (вісімсот дев'яносто шість) грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 1 769 (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) грн. 60 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.09.2014 р.

Суддя В.П. Босий