Ухвала суду № 40377782, 28.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року м. Київ К/9991/5888/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Бухтіярової І.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011

у справі № 2а/1770/3982/11

за позовом Державного підприємства „Спеціалізоване лісогосподарське

агропромислове підприємство „Радивилівський держспецлісгосп"

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської

області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Спеціалізоване лісогосподарське звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення №000082350/0 від 06.04.2011.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 та складено акт №73/23/33096098 від 24.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000082350 від 06.04.2011, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 479891 грн.: 383913,00 грн. основний платіж; 95978 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 п.8-1.1 ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, позивач починаючи з лютого 2009 року користувався спеціальним режимом оподаткування у сфері лісового господарства та невірно відносив обсяги поставки з реалізації ділової деревини, техсировини, фансировини, дров, ялинок, жерді, рубанців, балансів, стовпів для ЛЕП до обсягів поставок сільськогосподарських товарів, оскільки така діяльність не підпадає під визначення діяльності у сфері лісового господарства, чим занизив суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на 383913 грн.

Відповідно до п.8-1.1 ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, що діяв до 01.01.2011 року, резидент, який провадив підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідав критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, мав право обрати спеціальний режим оподаткування.

В свою чергу, п.8-1.6 ст.8-1 Закону визначав критерії сільськогосподарського підприємства, а саме відносив до сільськогосподарського таке підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів послуг) становить не менше 75% вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Підпунктом 8-1.15.6 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 було визначено, що обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім придбання їх в інших осіб).

Постановою Кабінету Міністрів України №23 від 21.01.2009 року, чинною до 12.01.2011 року, було затверджено Перелік видів діяльності, на які поширюються норми ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 відповідно до кодів видів економічної діяльності (КВЕД).

Відповідно до пункту 9 (лісівництво і лісозаготівлі -КВЕД 02.01.1) та відповідно до пункту 15 (надання послуг у лісовому господарстві -КВЕД 02.02.0) даного Переліку, підприємства, що провадять такі види діяльності підпадають під дію ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість".

З лютого 2009 року по грудень 2010 року позивачем реалізовувалась лісопродукція, як ділова деревина, техсировина, фансировина, дрова, ялинки, жерді, рубанці, баланси, рудстійки та стовпи для ЛЕП, що включалась до скорочених декларації з податку на додану вартість .

У Переліку видів діяльності, на які поширюються норми ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №23 від 21.01.2009, що діяв до 12.01.2011, були прямо передбачені такі види діяльності, що пов'язані з переробленням або обробленням продукції, як: лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини, такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини (пункт 9 Переліку, КВЕД 02.01.1).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що діяльність позивача безпосередньо включена до пункту 9 Переліку, тому на нього розповсюджувалися положення ст.8-1 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі № 2а/1770/3982/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі № 2а/1770/3982/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович І.О. Бухтіярова