Рішення № 40375836, 31.07.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2014 р.Справа № 922/2944/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Хорошівської селищної ради Харківськокго району Харківської області, смт. Хорошево до Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про визнання недійсним рішення за участю представників:

позивача: Гукова Т.В. (дов. б/н від 09.07.2014 року);

відповідача: Решетнікова Л.М. (дов. № 56 від 30.07.2014 року); Тевелєва Ю.В. (дов. № 24 від 11.02.2014 року).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Хорошівська селищна рада Харківського району Харківської області, звернувся з позовом до відповідача - Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, про визнання рішення № 95-р/к Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення від 24.04.2014 року «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» недійсним.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач своїм розпорядженням (яке було визнано спірним рішенням таким, що порушує Закон України «Про захист економічної конкуренції») зазначив про демонтаж встановленого ФО-П ОСОБА_4 обладнання без дотримання визначеного чинним законодавством порядку та необхідних дозвільних документів. Втім, відповідачем не були враховані відповідні обставини при винесенні спірного рішення, що зумовлює необхідність його скасування.

Ухвалою суду від 18 липня 2014 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до слухання в судовому засіданні на 31 липня 2014 року.

30 липня 2014 року через канцелярію суду від представника позивача супровідним листом (вх. № 26380 від 30.07.2014 р.) надійшли документи, які суд долучив до матеріалів справи.

31 липня 2014 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява, якою позивач просить суд виключити з позовної заяви вимогу про зупинення виконання спірного рішення. Відповідна заява була долучена судом до матеріалів справи.

31 липня 2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшли клопотання про припинення провадження у справі та відзив на позовну заяву, які суд долучив до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про відмову від клопотання про зупинення виконання спірного рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні відмовився від клопотання про припинення провадження у справі.

З огляду на положення ст.ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України, перевіривши повноваження осіб, що підписали вказані вище клопотання, встановивши, що вони не порушують чиї-небудь права та законні інтереси, суд вважає за можливе прийняти відмову представника позивача від клопотання про відмову від клопотання про зупинення виконання спірного рішення, а також відмову відповідача від клопотання про припинення провадження у справі.

Окрім того, в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, визначених у відзиві на позовну заяву. Так, відповідач зазнана чає, що ФО-П ОСОБА_4 здійснював надання послуг з доступу до мережі Інтернет, мешканців якість наданих ним послуг влаштовувала. Окрім того, як на підставу для відмови в задоволенні позову відповідач зазначає, що до повноважень позивача не входить контроль за суб'єктами господарювання у сфері телекомунікацій, інформатизації, користування радіочастотним ресурсом та встановлення фактів порушення законодавства у галузі телекомунікаційних послуг, а від так не мав повноважень на прийняття розпорядження, яке визнано спірним рішенням таким, що порушує Закон України «Про захист економічної конкуренції», навіть з урахуванням тих обставин, що ФО-П ОСОБА_4 вмонтовував обладнання в будинки без необхідних дозвільних документів та в порушення визначеного чинним законодавством порядку.

Як визначено у п. п. 3.9 та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Так, ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу. Протокол судового засідання також відображає явку у судові засідання учасників судового процесу.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 31 липня 2014 року присутні учасники судового процесу не виявили наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням селищного голови Хорошківської селищної ради Харківського району Харківської області від 05 лютого 2013 року № 04/02-04 «Про демонтаж та заборону розміщення обладнання на будинках житлового фонду Хорошківської селищної ради» (а.с. 20) у зв'язку з незадовільним станом житлового фонду, аварійним обривом кабеля, зверненням мешканців багатоквартирних будинків по АДРЕСА_1 визначено демонтувати обладнання і мережі комунікацій, які не є невід'ємною частиною житлових будинків АДРЕСА_1 (п.1); керівництву КП «Хорошівське ТВУЕЖКГ та ПО» не надавати згоди на укладення договорів на розміщення мережі комунікацій, які не є невід'ємною частиною житлових будинків АДРЕСА_1 (п.2).

Розпорядженням голови Хорошківської селищної ради Харківського району Харківської області № 2/02-04 від 17 квітня 2014 року (а.с. 21) було внесено зміни до п. 2 вказаного вище Розпорядження селищного голови Хорошківської селищної ради Харківського району Харківської області від 05 лютого 2013 року № 04/02-04, викладено його в новій редакції, а саме визначено, що керівництву КП «Хорошівське ТВУЕЖКГ та ПО» надавати згоду на укладення договорів на розміщення мережі комунікацій, які є невід'ємною частиною житлових будинків АДРЕСА_1 в сел. Хорошеве виключно у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Винесення вказаного вище розпорядження від 05 лютого 2013 року № 04/02-04 було зумовлено наступними обставинами.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в лютому-липні 2013 року здійснював надання послуг з забезпечення доступу до мережі Інтернет, вмонтовував необхідне для цього обладнання в багатоквартирних будинках АДРЕСА_1 в смт. Хорошеве.

Вказані обставини не заперечувались учасниками судового процесу.

Право користування ФО-П ОСОБА_4 нежитловими приміщеннями комунальної власності АДРЕСА_1 в смт. Хорошеве для розміщення телекомунікаційних мереж визначалось укладеним між ФО-П ОСОБА_4 КП «Хорошівське ТВУЕЖКГ та ПО» договором сервітуту № 1/13 від 04 лютого 2013 року. Втім, як стверджує позивач, відповідний договір не було зареєстровано у визначеному чинним законодавством порядку, а від так право ФО-П ОСОБА_4 на користування відповідними приміщеннями не виникло.

Окрім того, зі змісту спірного рішення та пояснень сторін вбачається, що ФО-П ОСОБА_4 був включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій 09 липня 2013 року.

Як зазначає позивач, ФО-П ОСОБА_4 на момент розміщення обладнання для забезпечення доступу до мережі Інтернет (в лютому-липні 2013 року) у вказаних вище приміщеннях не був включений до реєстру операторів, а від так здійснював відповідну діяльність без дозвільних документів.

Втім, при винесенні відповідачем спірного рішення викладені обставини не були враховані, що (на думку позивача) зумовлює необхідність його скасування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч.ч. 1, 2 ст. 3 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що оператори, провайдери телекомунікацій здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства про телекомунікації.

Матеріали справи свідчать, що ФО-П ОСОБА_4 здійснював господарську діяльність у сфері надання телекомунікаційних послуг, а саме - забезпечував доступ до мережі Інтернет жителів багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 в смт. Хорошеве шляхом вмонтування необхідного для цього обладнання у відповідні будинки.

Згідно ч. 6 ст. 31 Закону України "Про телекомунікації" суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.

Відповідні правовідносини з власником приміщення суб'єкт господарювання оформлює шляхом встановлення сервітуту на користування відповідним приміщенням.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Як зазначено в п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право користування (сервітут).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Зі змісту ч. 1 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації" вбачається, що діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Оператори телекомунікацій зобов'язані здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів. Суб'єкти господарювання, які бажають здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій, зобов'язані не менш як за місяць до її початку подати до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, заяву про включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за формою, що затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. (п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 39 Закону України "Про телекомунікації").

З огляду на викладені положення чинного законодавства, для господарської діяльності в сфері надання послуг телекомунікації щодо забезпечення доступу до мережі Інтернет в багатоквартирних будинках шляхом вмонтування необхідного для цього обладнання чинним законодавством визначено наступні вимоги: 1) отримання суб'єктом господарювання права на користування відповідним будинком (будинками) через укладення з власником будинку договору (встановлення сервітуту) та державної реєстрації такого договору; 2) отримання дозволу національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій) на здійснення відповідної діяльності.

ФО-П ОСОБА_4 здійснював забезпечення доступу до мережі Інтернет жителів багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 в смт. Хорошеве шляхом вмонтування необхідного для цього обладнання з лютого 2013 року, що не заперечується всіма учасниками судового процесу.

Згідно даних реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій (http://www.nkrzi.gov.ua) ФО-П ОСОБА_4 отримав дозвіл національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (був включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій) 09.07.2013 р.

З огляду на наведене, ФО-П ОСОБА_4 в період з лютого 2013 року по 08.07.2013 р. надавав телекомунікаційні послуги без визначеного чинним законодавством дозволу.

Окрім того, з наявного в матеріалах справи договору сервітуту № 1/13 від 04 лютого 2013 р. вбачається, що між ФО-П ОСОБА_4 та КП "Хорошівське ТВУЕЖКГ та ПО" було досягнуто домовленість про користування будинками АДРЕСА_1 в смт. Хорошеве.

Втім в матеріалах справи відсутні, а учасниками судового процесу не надані докази здійснення державної реєстрації вказаного договору сервітуту № 1/13 від 04 лютого 2013 р.

Таким чином, у ФО-П ОСОБА_4 не виникло право на користування будинками АДРЕСА_1 в смт. Хорошеве для надання послуг з доступу до мережі Інтернет.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ФО-П ОСОБА_4 в період з лютого 2013 року по 08.07.2013 р. здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг забезпечення доступу до мережі Інтернет жителів багатоквартирних будинків АДРЕСА_1 в смт. Хорошеве в порушення вимог чинного законодавства.

Вказані обставини були встановлені також позивачем, що й зумовило винесення Розпорядженням селищного голови Хорошківської селищної ради Харківського району Харківської області від 05 лютого 2013 року № 04/02-04 «Про демонтаж та заборону розміщення обладнання на будинках житлового фонду Хорошківської селищної ради» (з урахуванням змін, внесених до нього Розпорядженням голови Хорошківської селищної ради Харківського району Харківської області № 2/02-04 від 17 квітня 2014 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно п.п. 14, 20 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Враховуючи наведені положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та встановлені судом порушення ФО-П ОСОБА_4 вимог чинного законодавства в сфері надання телекомунікаційних послуг, суд дійшов висновку, що Розпорядження селищного голови Хорошківської селищної ради Харківського району Харківської області від 05 лютого 2013 року № 04/02-04 «Про демонтаж та заборону розміщення обладнання на будинках житлового фонду Хорошківської селищної ради» (з урахуванням змін, внесених до нього Розпорядженням голови Хорошківської селищної ради Харківського району Харківської області № 2/02-04 від 17 квітня 2014 року) є законним та обґрунтованим.

Посилання відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог на якість наданих ФО-П ОСОБА_4 послуг не мають юридичного навантаження з огляду на предмет спору у даній справі та обставини, що підлягають встановленню у цьому провадженні.

З огляду на наведене, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про телекомунікації", Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 334, 401 ЦК України, ст.ст. 3, 6 43 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати рішення № 95-р/к Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення від 24.04.2014 року «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» недійсним.

Повне рішення складено 04.08.2014 р.

Суддя В.В. Суслова