Рішення № 40375829, 02.09.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2014 р. Справа № 926/931/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-Експедиція» м. Київ

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Чернівці

про стягнення грошових коштів у сумі 16556,93 грн.

Суддя Бутирський А.А.

Представники:

Від позивача - Вільчинська Н.І. - представник (довіреність від 13.01.2014 р.)

Від відповідача - ОСОБА_1 - приватний підприємець

В судовому засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аско-Експедиція» м. Київ звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Чернівці про стягнення грошових коштів у сумі 16556,93 грн. з них: 16000,00 грн. - основного боргу, 528,00 грн. - інфляційних втрат, 28,93 грн. - 3% річних безпідставно отриманих коштів. При цьому в прохільній частині позивач допустив описку і просив стягнути 6603,98 грн., хоча ціна позову становить 16556,93 грн., по тексту позовної заяви також йдеться про стягнення 16556,93 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2014 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 21.07.2014 р.

Ухвалою від 21.07.2014 р. розгляд справи відкладено 06.08.2014 р.

У судовому засіданні 06.08.2014 р. оголошено перерву до 18.08.2014 р., а ухвалою від 18.08.2014 р. продовжено строк вирішення спору до 03.09.2014 р. і перенесено розгляд справи на 02.09.2014 р.

19.08.2014 р. від позивача надійшли пояснення, в яких він просить стягнути з відповідача 16556,93 грн. з них: 16000,00 грн. - основного боргу, 528,00 грн. - інфляційних втрат, 28,93 грн. - 3% річних. Таким чином, позивач усунув описку, допушену при складенні позовної заяви.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що між сторонами існують договірні відносини (договір № 95Е від 19.09.2012 р.), а відтак відсутні правові підстави для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач вказує на те, що ним понесено витрат на суму 3518,60 грн. з вини позивача (104,00 грн. оплата послуг банку за отримання готівки, її конвертація, телефонні розмови та факс, здача валюти та купівля гривні).

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач направив позивачеві підписаний проект договору № 95Е організації міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом від 19.09.2012 р. (далі - Договір), за яким позивач замовляє, а відповідач за плату надає послуги з організації перевезення вантажу, вказаного позивачем. У свою чергу, позивач Договір не підписав, однак сторони фактично приступили до його виконання, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт згідно Договору від 226.09.2012 р., 25.02.2014 р. (а.с. 35, 36).

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. З урахуванням наведеної норми права, Договір є укладеним.

15.04.2014 р. позивач направив відповідачеві заявку № ОЛА/ЦАН 55 до Договору, в якій останньому пропонувалось здійснити перевезення за маршрутом м. Дюсельдорф (Німеччина) - м. Київ (Україна) з оплатою 1800 євро по курсу НБУ на дату завантаження за 1 автовоз.

Відповідач прийняв отриману заявку, внаслідок чого виставив позивачеві рахунок № 15 від 15.04.2014 р.

16.04.2014 р. позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок шляхом перерахування останньому грошових коштів у сумі 16000,00 грн. (а.с. 40). Факт отримання грошових коштів відповідачем не оспорюється.

16.04.2014 р. позивач направив відповідачеві листа, в якому просив повернути переплату коштів у сумі 16000,00 грн. у зв'язку з відмовою від надання послуг.

Грошові кошти відповідачем не повернуті, перевезення за маршрутом м. Дюсельдорф (Німеччина) - м. Київ (Україна) підприємцем ОСОБА_1 не здійснено (перевезення здійснено ТОВ «Н-Транс» (а.с. 55-58).

18.04.2014 р. позивач направив відповідачеві вимогу про повернення коштів у сумі 16000,00 грн., яка отримана останнім 23.04.2014 р.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено судовим слуханням, відповідач свій обов'язок щодо перевезення вантажу не виконав, а відтак грошові кошти у сумі 16000,00 грн. отримані ним безпідставно.

Отримавши 23.04.2014 р. вимогу про повернення грошових коштів, у відповідача з 30.04.2014 р. виникло зобов'язання щодо повернення цих коштів (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач грошові кошти позивачеві не повернув, внаслідок чого з підприємця ОСОБА_1 слід стягнути 16000,00 грн.

Також за порушення строків розрахунків з відповідача стягується 28,93 грн. 3% річних за період з 30.04.2014 р. по 20.05.2014 р. та 528,00 грн. збитків, заподіяних інфляцією за травень 2014 р., що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище. Стосовно витрат відповідача варто зауважити, що документально підтверджено лише сплату ПАТ «Укрінбанк» 104,00 грн. за конвертацію грошових коштів. Решта витрат нічим об'єктивно не підтверджена. Щодо сплати 104,00 грн. слід зазначити, що дані витрати пов'язані з підприємницькою діяльністю відповідача і не можуть покладатись на позивача.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-Експедиція», ідентифікаційний код 31903893, вул. Новопирогівська, 58, м. Київ - 16000,00 грн. боргу, 28,93 грн. 3% річних, 528,00 грн. збитків, заподіяних інфляцією та 1827,00 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 05.09.2014 р.

Суддя А.А. Бутирський