Рішення № 40375735, 08.09.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" вересня 2014 р. Справа № 906/926/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Данилюк Р.П., дов. від 19.06.14р. № 168

від відповідача: Ігнатюк Н.В., дор. від 23.07.14р. № 4242

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна" (м.Бердичів Житомирської області)

до Райківської виправної колонії №73 (с.Райки Бердичівського району Житомирської області)

про стягнення 94521,60 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 94521,60 грн. боргу за отримані м'ясні вироби.

Заявою від 22.07.14р. № 201 позивач збільшив розмір позовних вимог до 114135,47 грн., з яких 94521,60 грн. боргу за отримані м'ясні вироби, 6378,26 грн. пені, 11153,55 грн. інфляційних нарахувань та 2082,06 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову, а також до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та з урахуванням заяви від 22.07.14р. № 201 про збільшення позовних вимог (а.с.44-46), заяви від 08.09.14р. (а.с.64).

Відповідач у відзиві від 29.08.14р. № 4956 на збільшені позовні вимоги (а.с.66) та його представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволені заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення нарахованої пені, оскільки між сторонами не був укладений у письмовій формі правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені. Крім того, просили зменшити розмір інфляційних нарахувань та 3% річних на 50%, посилаючись на скрутне фінансове становище відповідача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно видаткових накладних: № ІФ-0000420 від 18.07.11р., № ІФ-0000421 від 18.07.11р., № ІФ-0000852 від 30.09.11р., № ІФ-0000992 від 25.10.11р., № ІФ-0001057 від 01.11.11р., № ІФ-0001272 від 01.12.11р., № ІФ-0001321 від 09.12.11р., № ІФ-0001353 від 16.12.11р., № ІФ-0000128 від 26.01.12р., № ІФ-0000454 від 19.03.12р., № ІФ-0000477 від 28.03.12р., № ІФ-0000483 від 18.04.12р. (а.с.8,10,11,13,15,17,19-22,24,25) та довіреностей: № 000656 від 18.07.11р., № 000757 від 22.09.11р., № 000798 від 25.10.11р., № 000807а від 01.11.11р., № 000860 від 01.12.11р., № 00072 від 19.03.12р. (а.с.9,12,14,16,18,23) поставив відповідачу товар - м'ясні вироби на загальну суму 97121,20 грн.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, за фактом поставки позивачем відповідачу товару, у останнього виникло зобов'язання щодо його оплати.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обов'язок боржника (покупця) оплатити отриманий товар виник після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (ч.1 ст.692 ЦК України).

Оскільки відповідач не здійснив у повному обсязі оплату поставленого товару, позивачем на адресу відповідача надіслано лист-вимогу № 306 від 18.10.13р. про сплату в семиденний строк від дня пред'явлення даної вимоги боргу в сумі 97121,20 грн. (а.с.26).

Згідно даних позивача, до подачі позову до суду між сторонами проведено взаємозалік заборгованості на суму 2599,60 грн., але відповідач свої зобов'язання по оплаті решти поставленого товару в сумі 94521,60 грн. не виконанав (а.с.2).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день прийняття рішення у справі становить 94521,60 грн., що підтверджується довідкою позивача № 208 від 24.07.14р. (а.с.41), розрахунком позивача (а.с.42) та іншими матеріалами справи.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача розміри інфляційних нарахувань та 3% річних, становлять, відповідно, 11153,55 грн. та 2082,06 грн. (а.с.45).

Розрахунки обґрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Крім того, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 6378,26 грн. пені.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства в імперативному порядку встановлено, що вимога про стягнення пені може ставитися лише за умови підписаного між сторонами письмового договору, в якому передбачено такий вид відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.

Враховуючи відсутність між сторонами письмового правочину про забезпечення виконання зобов'язання, вимога позивача про стягнення з відповідача 6378,26 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідач доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 94521,60 грн. боргу за отримані м'ясні вироби, 11153,55 грн. інфляційних нарахувань та 2082,06 грн. 3% річних.

В частині стягнення 6378,26 грн. пені суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю заявлення даної вимоги.

Господарський суд також відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, оскільки чинним законодавством не передбачені права суду на зменшення вказаних санкцій.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Райківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№73), с.Райки Бердичівського району Житомирської області, вул.Центральна 1, ідентифікаційний код 08563352:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко-Фуд Україна", 13300, м.Бердичів Житомирської області, вул.Білопільська 131, ідентифікаційний код 35976986 - 94521,60 грн. боргу за отримані м'ясні вироби, 11153,55 грн. інфляційних нарахувань, 2082,06 грн. 3% річних та 2155,14 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.09.14

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).