Ухвала суду № 40372830, 08.09.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2393/14-ц Провадження № 22-ц/795/1815/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Майборода С.М. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

08 вересня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О.,суддів:Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,при секретарі:Зіньковець О.О.,за участю:представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2014 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок відмови від виконання зобов'язання,

в с т а н о в и в:

В серпні 2014 року ОСОБА_5 звернувся з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_7 подвійну суму завдатку сплаченого під час укладання попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в сумі 68000 грн., сплачені в рахунок виконання зобов'язання грошові кошти в сумі 90600 грн., а також грошові кошти в сумі 250000 грн. витрачені на ремонтно-будівельні та оздоблювальні роботи будинку та земельної ділянки, а всього 408600 грн., стягнути моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Одночасно в позовній заяві ОСОБА_5 просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно боржника - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він розташований.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2014 року заяву задоволено. Накладено арешт на житловий будинок за АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий № 7425587400:01:000:0158, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належить ОСОБА_7

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2014 року скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, на думку апелянта, взяв до уваги інтереси позивача і проігнорував інтереси сім'ї відповідача, чим порушив конституційні права відповідача. Судом не враховано роз'яснення, викладені в Постанові Пленуму ВСУ № 9. Позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог, а суд не витребував у нього документів та інших доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Також, суд не звернув увагу на той факт, що обтяжувачем нерухомого майна ОСОБА_7 є ВАТ «Державний ощадний банк України» на підставі договору іпотеки, від 06.12.2010 року.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися. Про час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 28.08.2014 р. поштових відправлень.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Представник позивача послався на безпідставність апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 та 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З позовної заяви (а.с.1) вбачається, що загальна сума, яку просить позивач стягнути з відповідача - 408 600 грн. (позовні вимоги майнового характеру) та 50 000 (позовні вимоги немайнового характеру). Якщо, як зазначає позивач, позов буде задоволений, то виконання рішення буде вкрай ускладненим у випадку відчуження зазначеного вище нерухомого майна відповідачем, а така реальна можливість у останнього є.

Представник позивача зазначив, що під час розгляду справи відповідач заявляла про намір продати будинок тому, хто заплатить більшу ціну.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що на даний час ними визнається сума позову в 150 000 грн. Про продаж будинку в даний час мова не йдеться.

Відповідно до ст.151, 153 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1,4,7 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на ці роз"яснення та доводи сторін, у суду першої інстнції були всі підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання апелянта на те, що нерухоме майно з 06.12.2010 р. до сьогодні перебуває в іпотеці у ВАТ «Державний ощадний банк України» не є перешкодою для забезпечення позову, а навпаки, укладення між позивачем та відповідачем попереднього договору від 14.05.2011 року про купівлю-продаж вказаного вище будинку під час дії іпотечного договору, підтверджує ту обставину, що відповідач, навіть при наявності обтяження, мала намір продати нерухомість. Наявність іпотеки не вказує на те, що іпотечне майно обов'язково буде реалізовано. Це відбудеться тільки за певних умов, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Безґрунтовними є і твердження апелянта про порушення його конституційних прав. Такі порушення апелянтом не аргументовані.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.303, 307, 312 ч.1 п.1, ст. 313, 315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: