Ухвала суду № 40371951, 28.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13514/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОГРАД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «АВТОГРАД» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003062220 від 15.05.2013 (далі - ППР № 0003062220).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0003062220 від 15.05.2013 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 143 516,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 35 879,00 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «АВТОГРАД» (ідентифікаційний код 30374040) зареєстровано 23.04.1999 Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 10671200000002605.

ТОВ «АВТОГРАД» взято на податковий облік в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва за № 03700 від 27.04.1999 та перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100258693 (форма № 2-ПДВ) від 18.12.1999 ТОВ «АВТОГРАД» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 303740426033).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі направлень №№ 581, 582, 583 та 584 від 14.03.2013, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ та п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «АВТОГРАД» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт № 1402-22-221-30374040 від 24.04.2013.

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Еволюція рішень» фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаного контрагента-постачальника. У зв'язку з чим відповідачем прийнято ППР № 0003062220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 313 770,00 грн. (за основним платежем - 251 016,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 754,00 грн.).

Податковим органом, без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності поставки товару та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

На підставі низки припущень податковий орган дійшов висновку, що задекларований ТОВ «АВТОГРАД» податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Еволюція рішень» в розмірі 143 516,00 грн., повинен бути зменшений до 0 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, яку отримав в порядку, не передбаченому ПК України.

Також у якості доказу було використано висновки акту про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Світловодської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 111/2200/37624384 від 01.03.2013, згідно якого фінансово-господарська діяльність ТОВ «Еволюція рішень» здійснювалася поза межами правового поля. Сума зобов'язань, задекларованих ТОВ «Еволюція рішень», не відповідає сумі податкового кредиту ТОВ «АВТОГРАД».

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідач дійшов до помилкового висновку, що не підтверджено отримання ТОВ «АВТОГРАД» товарів від ТОВ «Еволюція рішень» в перевіряємому періоді, а правочини, укладені ТОВ «АВТОГРАД» з вказаним контрагентом, не спричинили реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У відповідності ст. 204, ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990 відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентом, нереальними господарськими операціями, зазначив інформацію, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами.

Перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що висновки про відсутність господарської операції відповідача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - є нереальними господарськими операціями.

Як вбачається з Акту перевірки № 1402-22-221-30374040 від 24.04.2013, у період з січня по грудень 2012 року ТОВ «АВТОГРАД» сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Еволюція рішень» в розмірі 251 016,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за вищевказаний період ТОВ «АВТОГРАД» (Замовник, Покупець) та ТОВ «Еволюція рішень» (Виконавець, Постачальник) було укладено наступні договори:

- договір виконання робіт № 18/07-01 від 18.04.2012 з додатком № 1 до нього (т. 1, арк. 43 - 46), згідно умов якого Виконавець зобов'язується поставити Замовникові Товар та виконати роботи по монтажу, в асортименті і в кількості визначених у специфікації до цього Договору (Додаток 1), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар, послуги;

- договір поставки № 04/12 від 04.12.2012 (т. 1, арк. 86 - 87), згідно умов якого Постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність Покупцю запчастини в асортименті (за Замовленням Покупця) на умовах даного Договору партіями, в асортименті, кількості і по ціні, погоджених Сторонами, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар - у порядку і на умовах, передбачених Договором.

Серед умов договорів відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов вищевказаних договорів, факт поставки товару було оформлено та підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, свідоцтвом про право власності, поставкою товарів, витягом із електронного журналу обліку довіреностей (т. 1, арк. 47 - 48, 127 - 166; т. 2, арк. 51 - 57, 60, 65 - 72), ТОВ «Еволюція рішень» було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 143 516,00 грн. (т. 1, арк. 49 - 53, 60 - 61, 88 - 126), копії яких наявні в матеріалах справи, що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

В акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних відсутні.

Оплата за поставку позивачу товару підтверджується виписками по рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1, арк. 62 - 85).

Отриманий позивачем товар призначений був не для власних потреб позивача, а для подальшого надання замовникам позивача, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ «АВТОГРАД». Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, оптової торгівлі автомобільними деталями та приладдям, роздрібної та оптової торгівлі автомобілями.

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Господарська діяльність ТОВ «Еволюція рішень» на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, він був платником податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи норми податкового законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем, контрагент якого на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації поставленого позивачу товару, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій поставки позивачу відповідного товару, щодо якого була здійснена оплата у січні - грудні 2012 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху товару по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту поставки товару, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Еволюція рішень» не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

В ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, а також контрагента позивача (його посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ «АВТОГРАД» на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ «Еволюція рішень», фіктивності правочинів, укладених між цією юридичною особою та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація учасника спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Відповідачем не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати поставки відповідного товару, що свідчить про відсутність підстав для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Еволюція рішень» та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентом порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Посилання відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагента позивача виступали від імені підприємства не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочинів.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що ППР № 0003062220 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 143 516,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 35 879,00 грн., прийняте за результатами даної перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства, що свідчить про необхідність визнання ППР № 0003062220 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 143 516,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 35 879,00 грн. протиправним та скасування його в цій частині.

Згідно акта № ОУ-0054 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1, арк. 47) ТОВ «Еволюція рішень» були надані позивачу послуги з монтажу АКП на суму 20 833,33 грн. Даний факт підтверджено податковою накладною № 12 від 24.09.2012 на суму 20 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 333,33 грн. (т. 1, арк. 50) та податковою накладною № 3 від 01.10.2012 на суму 10 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 666,67 грн. (т. 1, арк. 52).

Однак, колегія суддів вірно погодився частково з висновками податкового органу, а саме в частині послуг, за якими на підставі наступних податкових накладних: № 5 від 17.10.2012 на суму 35 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 833,33 грн.; № 2 від 18.12.2012 на суму 270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн.; № 3 від 20.12.2012 на суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн.; № 4 від 24.12.2012 на суму 62 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 333,33 грн.; № 6 від 27.12.2012 на суму 108 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 000,00 грн.; № 9 від 10.12.2012 на суму 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 666,67 грн.; № 11 від 10.09.2012 на суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 000,00 грн. (т. 1, арк. 54 - 59; т. 2, арк. 59), сформовано податковий кредит.

Так, в податкових накладних не вказано, які саме послуги за договором № 18/07-1 від 18.04.2012 отримав позивач від ТОВ «Еволюція рішень».

Жодного іншого документального підтвердження щодо даних не ідентифікованих послуг позивачем не надано.

Тому, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку, що послуги на суми 35 000,00 грн., 270 000,00 грн., 100 000,00 грн., 62 000,00 грн., 108 000,00 грн., 40 000,00 грн., 30 000,00 грн. ТОВ «Еволюція рішень» позивачеві згідно вищевказаних податкових накладних фактично не надавалися, а тому у позивача були відсутні підстави для відображення у складі податкового кредиту суми ПДВ згідно вищевказаних податкових накладних у загальному розмірі 107500,00 грн.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що апелянтом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0003062220 від 15.05.2013 та збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 251016, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 62754, 00 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 02.09.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Сорочко Є.О.