Рішення № 40371906, 05.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/73/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2014 Справа № 908/2712/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Вініченко О.В., довіреність № 19/0020 від 01.10.2013 р.; від відповідача - Мінтімірова Є.М., довіреність № 3/1-2542 від 28.11.2013 р.

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, скорочено ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз");

до відповідача: Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 2, скорочено ЗКПМЕ "Запоріжелектротранс");

про стягнення суми.

Сутність спору:

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" заявлено позовні вимоги до Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" про стягнення основного боргу за поставлений природний газ в розмірі 144627,52 грн., пені в розмірі 7629,73 грн., 3% річних в розмірі 1288,88 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13606,03 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.08.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2712/14, присвоєно справі номер провадження 34/73/14, розгляд якої призначено на 27.08.2014 р. Судове засідання відкладалось на 05.09.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11059 від 10.12.2012 р. позивач поставив відповідачу протягом січня-березня 2014 р. природний газ на загальну суму 399627,52 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, в результаті чого за споживачем обліковується заборгованість за поставлений природний газ на протязі: січня-березня 2014 р. у загальній сумі 144627,52 грн. Таким чином, на момент подання позову, сума основного боргу складає 144627,52 грн. З огляду на те, що відповідачем були порушені умови договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11059 від 10.12.2012 р. в частині своєчасної оплати за поставлений газ, позивач просить стягнути з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" пеню в розмірі 7629,73 грн., 3% річних в розмірі 1288,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 13606,03 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 12, 49, 82 ГПК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, відповів на поставлені судом питання.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала відзив на позовну заяву, який надійшов 05.09.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області. В даному відзиві представник відповідача зазначає, що на виконання договору підприємством "Запоріжелектротранс" здійснена часткова оплата суми заборгованості: 03.09.2014 р. в сумі 8000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 05645 від 03.09.2014 р. та 04.09.2014 р. в сумі 6000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 05661 від 04.09.2014 р. Таким чином, станом на 04.09.2014 р. сума заборгованості становить 130627,52 грн., тому відповідач позов визнає частково в сумі 130627,52 грн. Крім того, заборгованість підприємства виникла внаслідок скрутного фінансового становища, що виникло внаслідок недостатнього фінансування підприємства з Державного бюджету України у вигляді субвенції як компенсація за перевезення пільгових категорій пасажирів. Про дану обставину свідчать розрахунки коштів із Державного бюджету на пільгове перевезення окремих категорій громадян електротранспортом та автобусами за серпень 2014 року, згідно яких борг бюджету станом на 01.09.2014р. становить 72 541 513,79 грн. (електротранспорт) та 2 412 890,35 грн. (автобуси). Власний дохід підприємства «Запоріжелектротранс» не покриває і 50 % обов'язкових витрат підприємства, таких як заробітна плата та обов'язкові податки. Крім того, оплата праці відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» здійснюються в першочерговому порядку. Таким чином, на даний час діяльність відповідача є збитковою, а отже такою, яка не може в повному обсязі покривати витрати підприємства та належним чином виконувати перед контрагентами взяті на себе зобов'язання. Стягнення з підприємства додатково пені може поглибити кризу та призвести до зриву розрахунків за поточне споживання. На підставі вищевикладеного, Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" просить розстрочити виконання рішення суду на 6 (шість) місяців рівними частинами та зменшити розмір стягнення пені до 500,00 грн.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 р. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (постачальник) та Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11059 (далі - договір № ТП-ПР-11059).

Відповідно до п. 1.1. договору № ТП-ПР-11059, постачальник постачає природний газ (далі - газ) Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 1.2. договору № ТП-ПР-11059 передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається Сторонами в додатку 1 до Договору.

Договірні обсяги постачання газу Споживачу наводяться в додатку 2 до Договору (п. 2.1. договору № ТП-ПР-11059).

Згідно додатку 2 до договору № ТП-ПР-11059, постачальник здійснює протягом 2014 року постачання природного газу Споживачу для власного споживання в обсязі 249,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях та кварталах: січень - 60,0 тис. куб. м., лютий - 45,0 тис. куб. м., березень - 35,0 тис. куб. м., а всього в 1 кварталі - 140 тис. куб. м.

Пунктом 3.1. договору № ТП-ПР-11059 встановлено, що за одиницю виміру кількості газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов: температура газу (г) - 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа).

Відповідно до п.п. 4.1.- 4.3. договору № ТП-ПР-11059 розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадках передбачених законодавством, до ціни на природний газ додається.

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ;

- податок на додану вартість за ставкою;

- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами,

- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами,

- тариф на постачання природного газу.

Постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на офіційному веб-сайті (www.zapgaz.zp.ua) та в засобах масової інформації.

Згідно п. 4.4. договору № ТП-ПР-11059 сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору, є обов'язковою для Сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору № ТП-ПР-11059 позивач протягом: січня-березня 2014 року поставив, а Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" прийняло природний газ на загальну суму 399627,52 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: від 31.01.2014 р. за січень 2014 р. на суму 184277,52 грн., від 28.02.2014 р. за лютий 2014 р. на суму 156685,96 грн., від 31.03.2014 р. за березень 2014 р. на суму 58664,04 грн. (а.с. 19-21).

Весь поставлений товар був прийнятий відповідачем без зауважень щодо якості та кількості, про що свідчить підпис та печатка відповідача на актах прийому-передачі природного газу за період: січень-березень 2014 р. за договором № ТП-ПР-11059.

Пунктом 4.6. договору № ТП-ПР-11059 передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем в розмірі 100%-ої попередньої оплати авансовими платежами за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатка 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу у встановленому Договором порядку.

Після подачі позову до суду відповідачем здійснена часткова оплата заборгованості по договору № ТП-ПР-11059 в розмірі 14000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 05645 від 03.09.2014 р. на суму 8000 грн., № 05661 від 04.09.2014 р. на суму 6000 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням вищезазначеного, слід припинити провадження у справі № 908/2712/14 в частині стягнення 14000 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Строк оплати за поставлений газ встановлено п. 4.6 договору № ТП-ПР-11059 - у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Підпунктом 5.3.3. договору № ТП-ПР-11059 передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу, визначену розділом 4 на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" частково була погашена заборгованість за поставлений газ за договором № ТП-ПР-11059 в сумі 255000 грн. до подачі позовної заяви до суду, про що свідчать платіжні доручення: № 25 від 03.01.2014 р., № 36 від 08.01.2014 р., № 00069 від 10.01.2014 р., № 00088 від 11.01.2014 р., № 00105 від 13.01.2014 р., № 00124 від 14.01.2014 р., № 00206 від 17.01.2014 р., № 00239 від 20.01.2014 р., № 00267 від 21.01.2014 р., № 00303 від 23.01.2014 р., № 00347 від 27.01.2014 р., № 00346 від 27.01.2014 р., № 00427 від 06.02.2014 р., № 00471 від 10.02.2014 р., № 00494 від 12.02.2014 р., № 00564 від 14.02.2014 р., № 00630 від 18.02.2014 р., № 00652 від 19.02.2014 р. та 14000 грн. після подачі позовної заяви до суду, про що свідчать платіжні доручення: № 05645 від 03.09.2014 р., № 05661 від 04.09.2014 р.

Таким чином, на момент подання позову, неоплаченою залишилась заборгованість за поставлений у: січні-березні 2014 року природний газ по договору № ТП-ПР-11059 в сумі 130627,52 грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів повної оплати отриманого природного газу за договором № ТП-ПР-11059, вимога позивача про стягнення 130627,52 грн. основного боргу законна, обґрунтована, яка підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 7629,73 грн. за період: з 11.03.2014 р. по 09.07.2014 р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.2.2. договору № ТП-ПР-11059, яким передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7629,73 грн. пені за період: з 11.03.2014 р. по 09.07.2014 р. законна, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 13606,03 грн. заборгованості внаслідок інфляційних процесів за період: березень 2014 р. - червень 2014 р. та 3 % річних за період: з 11.03.2014 р. по 09.07.2014 р. у розмірі 1288,88 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір 3 % річних, інфляційних втрат та встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1288,88 грн. та інфляційних втрат в розмірі 13606,03 грн. законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В відзиві на позовну заяву Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" просило розстрочити виконання рішення суду на 6 (шість) місяців рівними частинами та зменшити розмір стягнення пені до 500,00 грн., у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, що виникло внаслідок недостатнього фінансування підприємства з Державного бюджету України у вигляді субвенції як компенсація за перевезення пільгових категорій пасажирів.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно п. 7.1.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. ).

Приймаючи до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору, негативний фінансовий результат відповідача у вигляді збитків згідно фінансового звіту за І півріччя 2014 року, соціальне значення підприємства для міста, а також часткове погашення суми основного боргу, суд вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення рівними частками на три місяці, але в задоволенні клопотання про зменшення пені до 500 грн. відмовляє.

Суд вважає за необхідне зазначити, що судом вирішено розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2014 р. по справі № 908/2712/14 в частині стягнення 130627,52 грн. заборгованості по основному боргу, 7629,73 грн. пені, 13606,03 грн. інфляційних втрат, 1288,88 грн. 3 % річних. Розстрочка виконання рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2014 р. по справі № 908/2712/14 в частині стягнення судового збору в розмірі 3343,04 грн. судом не надається.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження по справі № 908/2712/14 в частині стягнення основного боргу в розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн.

Стягнути з Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту "Запоріжелектротранс" (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 03328379) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 03345716) 130627 (сто тридцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 52 коп. основного боргу, 7629 (сім тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 73 коп. пені, 13606 (тринадцять тисяч шістсот шість) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 88 коп. 3 % річних, 3343 (три тисячі триста сорок три) грн. 04 коп. судового збору.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2014 р. по справі № 908/2712/14 в частині стягнення 130627,52 грн. основного боргу, 7629,73 грн. пені, 13606,03 грн. інфляційних втрат, 1288,88 грн. 3 % річних на 3 (три) місяці, шляхом сплати рівними частинами щомісячно зі сплатою: до 30.09.2014 р. - 51050,72 грн., до 31.10.2014 р. - 51050,72 грн., до 30.11.2014 р. - 51050,72 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08.09.2014 р.

Суддя А.О. Науменко