Рішення № 40371029, 03.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 151/542/14-ц Провадження № 22-ц/772/2647/2014Головуючий в суді першої інстанції Задорожний В. П.Категорія 19 Доповідач Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В., Іващука В.А., з участю секретаря Руденко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 16 липня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

встановила:

В квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з цим позовом вказуючи, що 7 серпня 2006 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі не виконувала, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 38029,98 грн., з яких: тіло кредиту - 9638,39 грн., заборгованість за відсотками - 26104,45 грн., штраф - 500,00 грн. фіксована частина та 1787,14 грн. процентна складова.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 16 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 7 серпня 2006 року в розмірі 24925,53 грн. та 380,30 грн. у відшкодування судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просило змінити рішення суду в частині зменшення розміру заборгованості по процентах за користування кредитом і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Частково задовольняючи позовні вимоги банку суд першої інстанції виходив із того, що оскільки сума нарахованих процентів за користування кредитом перевищує суму основного боргу, вона підлягає зменшенню на підставі ст. 551 ЦПК України.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Судом встановлено, що 7 серпня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Відповідно до нього ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 10000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_2 неналежно виконувала умови договору, у зв'язку з чим допустила заборгованість, яка згідно із розрахунком, наданим ПАТ КБ «ПриватБанк», становить 38029,98 грн., з яких: тіло кредиту - 9638,39 грн., заборгованість за відсотками - 26104,45 грн., штраф - 500,00 грн. фіксована частина та 1787,14 грн. процентна складова.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, у визначений у ньому строк.

Ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Натомість, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що проценти за користування кредитом та неустойка (штраф, пеня) мають різну правову природу і не можуть ототожнюватись.

Як роз'яснено у п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру нарахованих процентів за користування кредитом з 26104,45 грн. до 13000 грн.

Керуючись ст. ст. 205, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 16 липня 2014 року в частині, якою частково задоволено позовні вимоги про стягнення боргу за кредитним договором скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 7 серпня 2006 року в розмірі 38029 (тридцять вісім тисяч двадцять дев`ять) грн. 98 к., з яких: тіло кредиту - 9638 (дев`ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 39 к., заборгованість за відсотками - 26104 (двадцять шість тисяч сто чотири) грн. 45 к., штраф - 500 (п'ятсот) грн. фіксована частина та 1787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 14 к. процентна складова.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: