Ухвала суду № 40370704, 28.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 р. Справа № 9104/179796/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Скрипника С. В.

представника позивача Жак Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по справі №2а - 13587/11/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж - Захід» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000672301, №0000682301 від 16 вересня 2011 року, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж - Захід» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби і просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000672301 та № 0000682301 від 16 вересня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж - Захід» вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000672301 та № 0000682301 від 16 вересня 2011 року винесені Державною податковою інспекцією у м. Червонограді. Також, стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж - Захід» сплачений судовий збір в розмірі 1 942 гривні 38 коп..

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що надані позивачем податковому органу до перевірки документи, передбачені законодавством про податки та збори, свідчать про мету на одержання податкової вигоди, оскільки відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів. На письмові вимоги Державної податкової інспекції у м.Червонограді Львівської області Державної податкової служби позивачем не надано жодних документів на транспортування вантажів чи інших документів, що засвідчують факт поставки товарів. За відсутності інших доказів, якіб підтверджували фактичне надання конкретних послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право позивача на його формування. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту, з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи. Тому, суд дійшов до невірного висновку про можливість реального виконання господарської операції між позивачем та ПП «Галич Тур» та ПП «МКМ - Сервіс», оскільки відсутні у позивача докази реального виконання господарської операції.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала обставини, викладені на обґрунтування доводів апеляційної скарги і вважає, що постанова суду першої інстанції із зазначених підстав підлягає скасуванню, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представник позивача не погодилася з апеляційною скаргою відповідача і зазначила в судовому засіданні, що суду першої інстанції були представлені документи, які були досліджені в судовому засіданні і які підтверджують правомірність включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що підтвердженням безтоварності господарської операції не може бути відсутність окремого правочину на перевезення вантажу, як і не може бути відсутність такого правочину підставою для не включення до складу податкового кредиту вартості самого вантажу. Оскільки, ПП «МКМ - Сервіс»та ПП «Галичина Тур» передали Позивачеві товар в межах правових відносин, які ґрунтувалися господарському зобов'язанні поставки, жодних відносин по перевезенню вантажу у Позивача не виникло, що підтверджується відповідними Договорами поставки, то немає правових підстав застосовувати до правовідносин купівлі - продажу нормативні акти, які регулюють перевезення вантажів. Як наслідок у Позивача не виникло обов'язку оформляти товарно-транспортну накладну, оскільки жодного переміщення товару в рамках договору перевезення під час виконання договору купівлі - продажу позивачем не здійснювалося. Актом перевірки ТзОВ «Престиж - Захід» не підтверджено невідповідності податковому законодавству видаткових накладних та податкових накладних, виписаних ПП «Галич Тур»та ПП «МКМ - Сервіс». Судом перевірено відповідність умовам Договорів поставки та нормам чинного законодавства як видаткових накладних, так і податкових накладних, які стали підставою для нарахування податку на додану вартість. З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті неправомірно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Престиж - Захід» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій із ПП «Галич - Тур» за період із 01 жовтня 2009 року по 31 січня 2010 року та з ПП «МКМ - Сервіс» за період із 01 квітня 2008 року по 16 червня 2011 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки 06 вересня 2011 року складено акт перевірки № 786/2301/25550718, в якому викладено висновки податкового органу про порушення ТзОВ «Престиж - Захід»: пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із завищенням значення податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 69 062 гривні 52 коп.; пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок завищення суми валових витрат в розмірі 345 312 гривень 60 коп., що у свою чергу призвело до заниження податку на прибуток в сумі 86 328 гривень 15 коп.; ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в момент укладання та виконання правочинів між позивачем та ПП «Галич Тур» і ПП «МКМ - Сервіс».

На підставі висновків перевірки відповідачем 16 вересня 2011 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000672301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 107 910 гривень 19 коп., в тому числі: на 86 328 гривень 15 коп. - за основним платежем та на 21 582 гривні 04 коп. - за штрафними санкціями; №0000682301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 86 328 гривень 15 коп., в тому числі: на 69 062 гривні 52 коп. - за основним платежем та на 17 265 гривень 63 коп. - за штрафними санкціями.

Підставами для таких висновків та прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень була відсутність у платника податків товарно - транспортних накладних, які б підтверджували факт отримання товару від контрагентів за договорами поставки, а отже і не підтвердження реальності здійснення відповідної господарської операції поставки.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих платником податків за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 - 1 цього закону протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону України не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 цього Закону)

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж - Захід» 03 серпня 2009 року укладено з ПП «Галич Тур» Договір №01/08 поставки товарів. Між Позивачем та ПП «МКМ - Сервіс» 01 грудня 2010р. укладено Договір №02/12 поставки товарів. Відповідно до п.1.1. Договорів поставки Постачальник зобов'язувався постачати і передавати у власність Покупцю (ТзОВ «Престиж - Захід») будівельні матеріали, а Покупець зобов'язувався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Відповідно до п.2.6 зазначених Договорів право власності на товар, поставлений за Договором, переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання сторонами накладної. Також, згідно п.1.3. даних Договорів поставки сторони домовились, що накладні є підставою для проведення розрахунків між сторонами. Крім цього, у даних Договорах поставки поняття «накладної» сторони визначили накладну про прийом - передачу товару, яка супроводжувала кожну господарську операцію і на підставі якої обліковувався рух товаро - матеріальних цінностей. В даному випадку таким документом являється видаткові накладні, які виписали ПП «Галич Тур» та ПП «МКМ - Сервіс» і підписали сторони договорів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи мають мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Видана Постачальником та підписана сторонами видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а також є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Тобто, накладна підтверджує факт здійснення між сторонами господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що видаткові накладні виписані контрагентами позивача на кожну партію товару. До кожної видаткової накладної контрагентами видано податкові накладні, кількість, ціна та асортимент товару в яких аналогічний кількості, ціні та асортименту товару, вказаному у відповідних видаткових накладних.

Також матеріалами справи підтверджується, що на момент виписки податкових накладних ПП «Галич Тур» та ПП «МКМ - Сервіс» були зареєстрованими як платники податку у встановленому законом порядку.

Системний аналіз норм чинного податкового законодавства, наявних в матеріалах справи договорів, видаткових та податкових накладних свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

Представлені позивачем первинні документи містять інформацію щодо змісту виконаних робіт у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених названими договорами.

Твердження відповідача на відсутність товаросупровідних документів, які б підтверджували реальне придбання товару не може бути враховане судом апеляційної інстанції у своїх висновках, оскільки відсутність товаро - транспортних накладних, сама по собі, не свідчить про нікчемність господарських операцій, так як вказані накладні не є безумовним доказом факту поставки товару і відсутність таких накладних не може впливати на податковий кредит з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами. Товаро - транспортні накладні є обов'язковими у межах договору перевезення, учасниками якого є перевізник та замовник транспортних послуг.

Даючи оцінку доводам податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентами правочинів, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному. Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана стаття встановлює презумпцію правомірності правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені Параграфом 2 Глави 16 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказана стаття поділяє недійсні правочини на нікчемні - недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані - недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (такий правочин може бути визнаний судом недійсним).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Податковим органом не надано суду доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів, а також інших доказів, що свідчили б про наявність законних підстав для визнання таких правочинів недійсними.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків про безпідставність тверджень відповідача щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентами правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, а також про невідповідність закону тверджень (висновків) відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток та податкові зобов'язання податку на додану вартість. У зв'язку з чим не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки №786/2301/25550718 від 06 вересня 2011 року не є достатньо обґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами, викладеними відповідачем на обґрунтування апеляційної скарги, так як вони ґрунтуються на висновках перевірки, які були спростовані позивачем і які обґрунтовано були визнані судом першої інстанції такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по справі №2а - 13587/11/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж - Захід» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000672301, №0000682301 від 16 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 02 вересня 2014 року.