Постанова № 40370676, 05.09.2014, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року 15 год. 25 хв. м. Одеса Справа № 815/4672/14

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Іванова Е.А. секретар Сакара М.М.за участю представників: позивача ОСОБА_1 відповідача Груня С.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справі за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі) в якому позивач з урахуванням уточнень на позов просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі №0015001701 та №0014981701 від 07.08.2014 року про визначення грошового зобов'язання та штрафних санкцій ФОП ОСОБА_3, окрім несплаченого вчасно податку на додану вартість у розмірі 680 грн. за жовтень 2013 року та штрафних санкцій у розмір 340 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №0015021701 від 07.08.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі акту перевірки від 25.07.2014 року №4230/15-53-17-1/НОМЕР_1, 07.08.2014 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0015001701 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23973 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 11986,50 грн., №0014981701 про призначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 17812,51 грн. та штрафними санкціями у сумі 8906,26 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 40414,12 грн. зі сплати єдиного внеску. Як зазначає позивач підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, ПДВ, єдиного соціального внеску стало безпідставне на думку контролюючого органу, віднесення позивачем до складу витрат вартості товарів та послуг та віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку в зв'язку з придбанням товарів та послуг, отриманих позивачем відповідно до умов договорів, укладених з ТОВ «Компанія Глобал-Маркет». Проте позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав до суду письмові заперечення, які мотивовані тим, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року,за результатами якої складний акт від 25.07.2014 року №4230/15-53-17-1/НОМЕР_1, яким встановленні порушення позивачем п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, п.п. 177.5.3, п. 177.5, ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на суму 17812,51 грн., ст. 6, п.п. 1.2, ст. 7 з урахуванням п. 11,ст. 8 ЗУ «Про єдиний соціальний внесок» від 08.07.2010 року №2464-VІ в результаті чого встановлено заниження зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску за 2013 рік на суму 40414,12 грн., та ст. 180, ст. 185, ст. 186, п. 187.1, ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, п. 200.3, ст. 200 ПК України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1002, Наказу ДПА від 25.01.2011 року №41, в частині заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 23973 грн., в тому числі по періодам: квітень 2013 року ПДВ у сумі 8272 грн., травень 2013 року ПДВ у сумі 6749 грн., червень 2013 року ПДВ у сумі 8272 грн., жовтень 2013 року ПДВ у сумі 680 грн..

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси на підставі п. 77.1, п. 77.4, ст. 77 ПК України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.06.2014 року №1282, плану - графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2014 року проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_3.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси був складений акт від 25.07.2014 року №4230/15-53-17-1/НОМЕР_1, яким встановлені порушення позивачем п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, п.п. 177.5.3, п. 177.5, ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на суму 17812,51 грн., ст. 6, п.п. 1.2, ст. 7 з урахуванням п. 11,ст. 8 ЗУ «Про єдиний соціальний внесок» від 08.07.2010 року №2464-VІ в результаті чого встановлено заниження зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску за 2013 рік на суму 40414,12 грн., та ст. 180, ст. 185, ст. 186, п. 187.1, ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198, п. 200.3, ст. 200 ПК України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1002, Наказу ДПА від 25.01.2011 року №41, в частині заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 23973 грн., в тому числі по періодам: квітень 2013 року ПДВ у сумі 8272 грн., травень 2013 року ПДВ у сумі 6749 грн., червень 2013 року ПДВ у сумі 8272 грн., жовтень 2013 року ПДВ у сумі 680 грн.(а.с. 15-41).

На підставі вказаного акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 року №0014981701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у загальній сумі 26718,77 грн., в тому числі 17812,51 основного зобов'язання та 8906,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями., податкове повідомлення - рішення від 07.08.2014 року №0015001701, яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35959,50 грн., в тому числі 23973 грн. основного зобов'язання та 11986,50 за штрафними (фінансовими) санкціями, та винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2014 року №Ф-0015021701 по сплаті суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування в сумі 40414,12 грн.

Щодо позовних вимог позивача визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі №0015001701 та №0014981701 від 07.08.2014 року про визначення грошового зобов'язання та штрафних санкцій ФОП ОСОБА_3, окрім несплаченого вчасно податку на додану вартість у розмірі 680 грн. за жовтень 2013 року та штрафних санкцій у розмір 340 грн., то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено ст. 177 ПК України.

Відповідно до п. 1772.2, ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно декларації про майновий стан за 2013 рік валові витрати ФОП ОСОБА_3 документально підтвердженні та безпосередньо пов'язані з одержаним доходом складають у 2013 році 967240,29 грн.

Проте як встановлено судом та відображено в акті перевірки встановлено завищення валових витрат у 2013 році у сумі 116467,20 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Компані Глобал-Маркет» за квітень - червень 2013 року, а також зниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 23973 грн.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Компанія Глобал-Маркет» (м. Київ) (виконавець) 01.04.2013 року було укладено договір №б/н, згідно п. 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги в консультуванні, організації та проведення акції.

Згідно п. 2.1.1 даного договору виконавець зобов'язується належним чином виконати роботи, за переліком та в терміни, узгодженні сторонами в додатках до даного договору, які становлять його невід'ємну частину.

01.04.2013 року між позивачем та ТОВ «Компанія Глобал-Маркет» був укладений додаток №1 до договору б/н від 01.04.2013 року, згідно п. 1.2 якого виконавець надає замовнику послуги з розробки та організації виготовлення друкованої продукції, а саме розробка дизайну поліграфічної продукції, листівка друк 96х210.

30.04.2013 року між позивачем та ТОВ «Компанія Глобал-Маркет» був складений звіт про виконанні роботи відповідно до додатку №1 до договору б/н від 01.04.2013 року, акт №260401 прийому - здачі виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного додатку позивачем було надано податкову накладну від 26.04.2013 року №490 на загальну суму 49632 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8272 грн., банківську виписку та рахунок-фактуру №260401 від 26.04.2013 року.

30.04.2013 року між року між позивачем та ТОВ «Компанія Глобал-Маркет» був укладений додаток №2 до договору б/н від 01.04.2013 року, згідно п. 1.2 якого виконавець надає замовнику послуги з розробки та організації виготовлення друкованої продукції, а саме розробка дизайну поліграфічної продукції, листівка друк 96х210.

31.05.2013 року між позивачем та ТОВ «Компанія Глобал-Маркет» був складений звіт про виконанні роботи відповідно до додатку №2 до договору б/н від 01.04.2013 року, акт №300501 прийому - здачі виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного додатку позивачем було надано податкову накладну від 30.05.2013 року №541 на загальну суму 40496,64 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6749,44 грн., банківську виписку та рахунок-фактуру №300501 від 30.05.2013 року.

31.05.2013 року між року між позивачем та ТОВ «Компанія Глобал-Маркет» був укладений додаток №3 до договору б/н від 01.04.2013 року, згідно п. 1.2 якого виконавець надає замовнику послуги з розробки та організації виготовлення друкованої продукції, а саме розробка дизайну макета поліграфічної продукції, листівка друк 96х210.

30.06.2013 року між позивачем та ТОВ «Компанія Глобал-Маркет» був складений звіт про виконанні роботи відповідно до додатку №2 до договору б/н від 01.04.2013 року, акт №260601 прийому - здачі виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного додатку позивачем було надано податкову накладну від 26.06.2013 року №620 на загальну суму 49632 грн., в тому числі ПДВ в сумі 8272 грн., банківську виписку та рахунок-фактуру №260601 від 26.06.2013 року.

Вказані суми ПДВ були включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень, травень та червень 2013 року.

Згідно акту ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 06.03.2014 року №124/26-56-22-03-09/38234768 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компані Глобал-Маркет», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 04.09.2012 року по 31.12.2013 року» встановлено, що згідно отриманого пояснення від гр.. ОСОБА_4, яка є директором, головним бухгалтером та засновником підприємства, встановлено непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства гр.. ОСОБА_4. як за грошову винагороду погодилась зареєструвати на свої ім'я ТОВ «Компані Глобал-Маркет».

В ході проведення перевірки ТОВ «Компані Глобал-Маркет» не встановлено факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (надалі Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, серед іншого, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтвердженні доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якою відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки, як встановлено вище, укладений позивачем правочин з вищевказаним контрагентом не має реального товарного характеру, та не підтверджено отримання позивачем послуг від вищевказаних контрагента, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, тому всі первинні документи, зокрема податкові накладні, отримані позивачем від вказаного контрагента, навіть за наявності всіх формальних реквізитів, не мають доказовості здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а підтверджують лише документування операції, тому суми ПДВ зазначені у таких податкових накладних та волові витрати не можуть бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту та за квітень-червень 2013 року, а тому

Таким чином суд вважає, що у задоволенні вимог позивача, щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Приморському районі №0015001701 та №0014981701 від 07.08.2014 року про визначення грошового зобов'язання та штрафних санкцій ФОП ОСОБА_3, окрім несплаченого вчасно податку на додану вартість у розмірі 680 грн. за жовтень 2013 року та штрафних санкцій у розмір 340 грн. слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №0015021701 від 07.08.2014 року, то суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси перевіркою відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб встановлено заниження доходу за 2013 рік на який нараховується єдиний внесок у сумі 116647,20 грн. у тому числі по періодах: квітень 2013 року у сумі 41360 грн., травень 2013 року у сумі 33747,20 грн., червень 2013 року у сумі 41360 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% встановлено.

Згідно декларації про майновий стан за 2013 рік ФОП ОСОБА_3 було самостійно задекларовано чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік у сумі 38292,30 грн. Згідно таблиці 1 дод. 5 по ЄСВ ФОП ОСОБА_3 було задекларовано чистого оподатковуваного доходу на який нараховується ЄСВ у сумі 38292,30 грн. та нараховано єдиного внеску у сумі 13287,43 грн.

Проте судом встановлено та відображено в акті перевірки , що у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_3 занижено суму чистого доходу за 2013 рік у сумі 116467,20 грн. (у тому числі сума доходу на який нараховується ЄСВ складає 116467,20 грн.).

В зв'язку з чим ДПІ у Приморському районі була прийнята вимога про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 40414,12 грн.

Проте суд погоджується зі вказаною вимогою частково з огляду на наступне.

Відповідно до п.4, ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно ст. 8 ЗУ «Про Держаний бюджет України на 2013 рік» на 2013 рік встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень.

Отже оскільки сума чистого доходу перевищує максимальний розмір доходу, з якого сплачується єдиний соціальний внесок, то ЄВСС буде нараховуватись із суми 19499 грн. (17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи) ЄВСС за квітень - червень 2013 р. - 19499 х 34,7 % = 6766,15 грн. * 3 місяці = 20298,45 грн.

В зв'язку з чим суд доходить висновку, що ДПІ у Приморському районі неправомірно було нараховану розмір єдиного соціального внеску у розмірі 40414,12 грн., а тому дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 3, ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З адміністративного позову вбачається, що позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0014981701 від 07.08.2014 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 26718,77 грн., податкове повідомлення - рішення №0015001701 від 07.08.2014 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35959,50 грн. та податкову вимогу від 07.08.2014 року №Ф-0015021701 по сплаті недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 40414,12 грн.

Оскільки вказаний спір носить майновий характер, то позивач при поданні такого позову повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, що в даному випадку складає 2061,84 грн.

Проте оскільки позовні вимоги позивача задоволенні частково та з урахуванням заяви про зменшення позовних (від 02.09.2014 року), решта суми судового збору який повинен сплатити позивач становить 2041,44 грн. - 405,96 грн. (2% від 20298,45 грн.) - 206,18 грн. (сплачені 10 % відповідно до ч. 3, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір») = 1429,30 грн.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що в ході проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Компані Глобал-Маркет» встановлено, відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та те що, директор ТОВ «Компані Глобал-Маркет» веденням фінансово-господарської діяльності не займався, документів та податкових накладних не підписував, з урахуванням часткового задоволення вимог позивача, по скасуванню вимоги, суд доходить висновку, щодо ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області правомірно прийняло податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, а тому суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Аналогічну позицію висловив Виший адміністративний суд України у своєму рішенні від 04.07.2013 року по справі №К/9991/75538/11 та Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 року по справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткінської МДПІ Сумської області.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №00150221701 від 07.08.2014р. в частині суми що перевищує 20298,45грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1429,30грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 05 вересня 2014 року.

Суддя Е.А.Іванов

Позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №00150221701 від 07.08.2014р. в частині суми що перевищує 20298,45грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1429,30грн.

05 вересня 2014 року