Постанова № 40370591, 03.09.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

03 вересня 2014 року Справа № 906/402/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання: Баклан Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.14р. у справі № 906/402/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир)

про стягнення 14115797,38 грн.

За участю представників:

Позивача - Пац Вячеслав Олександрович (довіреність №14-127 від 13.05.2014 р.)

Відповідача - Борушевська Аліна Анатолівна (довіреність №25/16 від 08.01.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.06.2014 р. у справі №906/402/14 (суддя Тимошенко О.М.) позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про стягнення 14115797,38 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": 10000000,00 грн. боргу, 1389480,20 грн. пені, 1872133,28 грн. штрафу, 465504,27 грн. річних, 78704,88 грн. інфляційних. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 193026,47 грн. пені, 78225,19 грн. інфляційних, 38723,09 грн. річних. Відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

20.06.2014 р. господарським судом Житомирської області прийнято додаткове рішення по справі, яким стягнути з комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 71475,21 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - КП "Житомиртеплокомуненерго", звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення в частині стягнення пені та 7% штрафу. Просить суд зменшити розмір пені та розмір штрафу до 50%, крім цього просить відстрочити виконання рішення суду строком до 31.12.2014 р.

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що рішення прийняте судом першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу, що складає загальну суму 3 261 613,48 грн., є незаконним та необґрунтованим виходячи з наступного (арк. справи 104-106).

Звертає увагу, що підприємство є комунальної форми власності та не є кінцевим споживачем природного газу. Відповідач є теплопостачальною організацією, яка виробляє теплову енергію для потреб споживачів, в даному випадку для бюджетних установ, організацій, інших споживачів та є збитковим, про що свідчить баланс за 2013 р.

Відповідач зазначає, що по мірі надходження коштів проводило розрахунки з позивачем за отриманий природний газ. Також стверджує, що однією з причин виникнення заборгованості за природний газ є проблема затвердження економічно обґрунтованих тарифів на послуги з теплопостачання. Тариф на послугу з теплопостачання покриває витрати підприємства на їх виробництво на 92%, що призводить до збиткової діяльності. Дані збитки підприємству не відшкодовуються, про що свідчить розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання.

Зазначає, що на даний час КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради знаходиться у скрутному фінансовому становищі і має дебіторську заборгованість за надані послуги з теплопостачання більше 49 млн. грн., тому підприємство проводить невчасні розрахунки з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Вказує, що господарським судом Житомирської області не досліджено питання стосовного того чи насправді позивач в результаті невчасних розрахунків відповідача поніс збитки або ця обставина вплинула на його фінансовий стан. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази настання негативних наслідків для позивача у зв'язку із затримкою платежу.

Щодо зменшення пені теплопостачальним організаціям посилається на судову практику, прикладом якої є справи №911/571/13-г, №925/988/13, №917/2422/13, №904/2776/13.

Стосовно надання відстрочки виконання рішення, відповідач посилається на п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. апеляційну скаргу КП «Житомиртеплокомуненерго» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.08.2014 р. (арк. справи 103).

У судовому засіданні 20.08.2014 р. представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Рішення, прийняте судом першої інстанції, вважає законним та обгрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив суд рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.14 р. у справі №906/402/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 20.08.2014 р. у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку (арк. справи 128).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 03.09.2014 р. (арк. справи 132).

03.09.2014 року представники сторін у судове засідання з»явилися доводи викладені в апеляційній скарзі та у запереченнях на апеляційну скаргу підтримали.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

12 липня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (покупець/ відповідач) укладено договір №257-25/12-БО на купівлю-продаж природного газу.

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2012 році імпортований природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах даного Договору.

На виконання умов даного договору продавець передав у власність покупця протягом серпня-грудня 2012 року, а покупець отримав 12072,94 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 56280826,40 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.12 (за серпень 2012), 30.09.12 (за вересень 2012), 27.11.12 (за жовтень 2012),30.11.12 (за листопад 2012), 31.12.12 (за грудень 2012) (а.с.18-22).

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, сплативши позивачеві 46280826,40грн., внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на день розгляду справи сума боргу становить 10000000,00грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 10000000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.2 договору просив стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 1582506,67 грн. та штраф, що згідно розрахунку позивача становить 1872133,28 грн. (а.с.8-11).

За пунктом 7.2 Договору, у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених розділом 6 Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст.610 ЦКУ, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1582506,67 грн.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови № 14).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, оскільки інше не передбачено Договором №13/2364-БО-10.

Виходячи із змісту ч. 6 ст. 232 ГК України, судом прийнято до уваги , що період нарахуванням пені у календарних днях не повинен перевищувати 183 дні. Колегія суддів перевіривши здійснений розрахунок пені господарським судом Житомирської області погодилась з висновком, що обгрунтовано до стягнення є пеня на загальну суму 1389480,20 грн. А у стягненні пені в сумі 128313,14 правомірно відмовлено.

Також колегія суддів вважає, що розрахунок 7% річних виконано вірно, тому дана вимога підлягає задоволенню в заявленій сумі.

В апеляційній скарзі та у судовому засіданні, представник відповідача надав суду клопотання про зменшення на 50% розміру пені та штрафу.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відсутність вини відповідача у виникненні боргу, заборгованість перед відповідачем інших осіб по сплаті послуг з теплопостачання, тяжкий фінансовий стан відповідача, не перевищення розміру пені збитків позивача не є винятковими обставинами і не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язання шляхом зменшення розміру неустойки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки.

Крім цього, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку , позивач просить стягнути з відповідача 156930,07грн. інфляційних та 504227,36грн. 3% річних.

За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок 3% річних вважає обґрунтованою до стягнення 3% річних суми 465504,27 грн. У задоволенні 38723,09 грн. правомірно відмовлено.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 78704,88 інфляційних втрат та відмову у стягненні 78225,19.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що стосується клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення до 31.12.14 то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання представника відповідача, щодо надання відстрочки виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали, якими боржник обгрунтовує свою заяву про відстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню виходячи з того, що збитковість підприємства не вказує на те, яким чином відстрочка виконання рішення суду надасть можливість розрахуватись із позивачем в майбутньому.

Судом не встановлено обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі, тому у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення слід відмовити.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 16.06.14р. у справі № 906/402/14 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.